Курсова робота
З дисципліни: В«Економіка підприємства В»
На тему: В«Форми організації виробництва і оцінка їх ефективності В»
Зміст
Ведення
Глава 1 Централізація і концентрація виробництва продукції на підприємстві
1.1 Сутність та значення централізації
1.2 Сутність, форми і показники рівня концентрації виробництва продукції на підприємстві
1.3 Економічні аспекти концентрації виробництва
1.4 Концентрація і монополізація в економіці, їх взаємозв'язок
1.5 Концентрація і диверсифікація виробництва
Глава 2 Спеціалізація, кооперування та комбінування виробництва
2.1 Сутність, форми і показники рівня спеціалізації і кооперування виробництва
2.2 Економічна ефективність спеціалізації і кооперування виробництва
2.3 Сутність, форми і показники рівня комбінування виробництва
2.4 Економічні аспекти комбінування промислового виробництва
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Тема даної курсової роботи - В«Форми організації виробництва і оцінка їх ефективностіВ» обрана тому, як є, на сьогоднішній момент, актуальною проблемою для економіки будь країни, в тому числі і нашої.
Перехід нашої економіки від планово-централізованої до ринкової виявився дуже складним і важким. Цей етап супроводжувався падінням виробництва, інфляцією, зниженням життєвого рівня населення і наростанням соціальної напруженості в суспільстві. Тільки до 1999 році була досягнута певна стабілізація, а в наступні роки почали проявлятся позитивні зрушення в національній економіці. Тому на даному етапі основним завданням для нашої країни є не тільки закріплення на досягнутому, а й створення необхідних умов для стійкого економічного зростання в найближчій і подальшій перспективі. Відомо, що одним з показників забезпечення ефективності роботи підприємства є те, наскільки глибоко і правильно використовуються прогресивні суспільні форми організації виробництва, такі, як концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування виробництва. При цьому всі прогресивні суспільні форми організації виробництва повинні застосуються у взаємозв'язку і в тісній ув'язці.
У цій роботі розкриваються такі питання як: форми організації виробництва, а безпосередньо централізація, концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування, їх сутність, форми та показники, економічна ефективність цих явищ. Наведено приклади, що дають можливість побачити і зрозуміти важливість і необхідність цих явищ, а також розглянуті й інші важливі сторони даного питання.
Метою курсової роботи є поглиблене вивчення загальної характеристики форм організації виробництва та оцінки їх ефективності. Систематизація і закріплення знань по даної теми, розвиток навичок самостійного дослідження та узагальнення висновків.
1 Централізація і концентрація виробництва
продукції на підприємстві
1.1 Сутність та значення централізації
Централізація (лат. centrum, грец. kentron - вістря (циркуля), осередок) - одна з двох форм монополізації (інша - концентрація). Централізація і концентрація - дві боки В«однієї медаліВ», одного економічного процесу. Централізація веде до зростанню ринкової частки у виробництві і реалізації, та являє собою об'єднання підприємств, фірм у результаті їх злиття і поглинань під єдиною управлінської групою. Розвитку і прискоренню централізації сприяє розвинений фондовий ринок цінних паперів. Придбання контрольного пакету акцій дозволяють встановлювати і розширювати контроль з єдиного управлінського центру над десятками і сотнями підприємств, розташованих у різних географічних точках. Централізація дозволяє об'єднувати капітали декількох різних організацій для вирішення великих техніко-економічних проектів (завдань); Підсумовувати, накопичувати необхідні кошти для фінансування різних програм. Централізація служить основою створення холдингових і материнської-дочірніх систем, що є єдиним варіантом створення промислово-фінансових груп, що утворюють стрижень будь-якої національної економіки.
Слід розрізняти централізацію виробництва і централізацію капіталу.
Централізація виробництва - збільшення масштабів виробництва в результаті об'єднання декількох підприємств в одне укрупнене господарство під загальним управлінням. Розрізняють горизонтальну і вертикальну централізацію виробництва. Горизонтальна централізація - це об'єднання однотипних підприємств всередині однієї галузі. Вертикальна централізація передбачає об'єднання підприємств різних галузей, що дозволяє випускати складну продукцію за єдиною технологічною ланцюжку і збільшувати асортимент (набір) виробів і послуг. Централізація виробництва в рамках одного господарського утворення, що проводиться до певних раціональних меж, дає, як правило, збільшення випуску продукції за рахунок зниження витрат виробництва і обігу в розрахунку на одиницю продукції, економії на масштабах виробництва. Проте надмірна централізація випуску продукції в рамках одного господарського об'єднання може вести до того, що виробництво стає громіздким, важкокерованими і економічно неефективним. Тому в процесі централізації за окремими структурними одиницями повинна зберігатися відносна господарська самостійність, а її масштаб не повинен перевищувати економічно обгрунтованих оптимальних (найкращих) обсягів виробництва.
Централізація капіталу - збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття декількох, коли - То самостійних капіталів. Часто вона здійснюється шляхом поглинання великими капіталами більш слабких конкурентів.
Найбільш поширена централізація капіталу за допомогою утворення акціонерних товариств та організації системи участі [1].
Основна вигода від створення великих інтегрованих структур полягає в перевагах об'єднання капіталу в сфері технологічного розвитку, маркетингу, реклами, просування до споживача, зниження виробничих і невиробничих витрат.
Часто за рахунок об'єднання компаній можна досягти операційної економії, як то усунення дублювання функцій різних працівників, що поєднують такі види діяльності, як маркетинг, облік, постачання. Досягнення подібної економії відомо як синергізм; вартість компанії, утвореної в результаті злиття, перевищує суму вартостей її складових частин, тобто 2 + 2 = 5.
Крім операційної економії злиття може стати причиною отримання економії за рахунок В«ефекту масштабності В», тобто коли відбувається збільшення випуску та реалізації продукції.
У сучасній економіці переважають такі форми корпоративних відносин, як холдингові компанії, концерни, синдикати, асоціації, фінансово-промислові групи (ФПГ), консорціуми.
Кожна з названих форм має як спільні риси, властиві всякому об'єднанню, так і свої особливості. Усі вони спрямовані на використання переваг великого капіталу, але відрізняються один від одного:
В· встановленими майновими і правовими відносинами;
В· конкретними стратегічними цілями і поточними завданнями, які ставляться об'єднанням;
В· структурою джерел.
У Росії і країнах Співдружності Незалежних Держав (СНД) в кінці XX в. найбільший розвиток отримали холдинги і ФПГ. Розглянемо найбільш докладно сутність деяких організаційних форм об'єднання підприємств.
Концерн (англ. concern - участь, інтерес) - організаційна форма об'єднання підприємств різних галузей, що знаходяться під єдиним управлінням і фінансовим контролем. До складу концерну, крім виробничих, транспортних і торгових підприємств, входять банки або інші фінансові організації - страхові, пенсійні фонди, кредитні установи і т. п. Учасники концерну залишаються формально самостійними, але контролюються і управляються...
