Зміст
Введення. 2
Депресивність сільських територій України .. 4
Висновки .. 19
Література. 21
Введення
Тема контрольної роботи В«Депресивність сільських територій України В».
В роботі на основі розробленої системи індикаторів та показників, оцінки існуючих методичних підходів до проблематики сільської депресивності здійснені делімітацію сільських депресивних територій в розрізі адміністративних районів України; проведена типологія сільських депресивних територій України, визначено їх характерні ознаки; сформульовані загальні підходи до розробки системи заходів щодо стимулювання розвитку сільських проблемних територій та намічені шляхи їх фінансування.
Проведене за ініціативою Кабінету Міністрів України Всеукраїнська нарада з питань соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів за участю голів сільських, селищних рад в черговий раз підтвердило важливість проблематики сільських територій для забезпечення стабільного розвитку не тільки сільського соціуму, але й держави в цілому.
Загальносвітові тенденції галузево-територіальних трансформацій регіонального розвитку, наслідком яких стало посилення поляризації простору, поряд з "доморощеними, рукотворними викликами в вигляді нездатною ... і безкарно-безвідповідальної державної аграрної політики ", зумовили поглиблення деструктивних процесів у розвитку сільських територій. Необхідність боротьби з найбільш гострими формами прояву сільській деградації - депресивністю територій - підкреслюється як в "Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року ", так і в Законі України" Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року "№ 2982-IV від 18 Жовтень 2005. Однак питання про об'єктивну їх делімітації залишається відкритим. Існуючі на даний момент дослідження депресивності чи рівня розвитку сільських районів базуються на показниках окремих груп індикаторів, наприклад, демогр
афічних, життєздатності сільських поселень, інтегральних, але без визначення конкретного переліку депресивних територій. В той же час об'єктивне, науково обгрунтоване визначення таких територій необхідно для розробки ефективної системи заходів регіональної політики, спрямованих на вирішення проблем депресивності сільських регіонів, а також для розподілу фінансових ресурсів, виділених на її подолання у відповідності з чинним законодавством.
Першоосновою виділення сільських депресивних територій є науково обгрунтований відбір показників, які найбільш точно і об'єктивно відображають сучасний стан і тенденції розвитку сільських регіонів. У даному дослідженні при визначенні таких показників враховувалися:
- офіційно існуючі показники депресивності сільських районів, зазначені в Законі України В«Про внесення змін до Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" В»;
- дослідження науковців з проблематики визначення різних типів проблемних територій;
- системна сутність сільських територій як сукупність природного, економічної, демографічної та соціальної складових (підсистем);
- функції сільських територій та особливості їх трансформації в 90-х роках XX ст.;
- відмінності показників-стимуляторів і показників-дестимулятори, які позитивно чи негативно впливають на кінцевий результат.
Депресивність сільських територій України
Враховуючи системну сутність і багатофункціональність сільських територій, для оцінки стану їх депресивності були відібрані 19 показників, відбивали виробничо-інфраструктурний, фінансовий, соціальний потенціал, а також особливості демографічної ситуації та розселення адміністративних районів України (див. рис. 1).
Інформаційними джерелами даного дослідження служили статистичні щорічники регіонів України, первинні матеріали Держкомстату України (форми А-1 - природний рух населення та МА-1 - міграційне рух населення), а також показники моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів України для визначення депресивних територій, здійснюваного Держкомстатом України на замовлення Міністерства економіки України.
Головна складність відбору показників визначалася необхідністю, з одного боку, виділення сільської місцевості як окремої суспільно-територіальної одиниці адміністративних районів (розділяється думки І. Прокоп'єв і О. Попової про доцільність визначення депресивних територій серед сільській місцевості адміністративних районів), з іншого - врахування існуючої сьогодні практики статистичної звітності, відповідно до якої інформація по містах обласного підпорядкування та очолюваним ними районам надається окремо. Оскільки соціально-економічні показники міст обласного підпорядкування не враховуються при оцінці економічного розвитку відповідних районів, то ми отримуємо характеристику саме сільській місцевості. Та обставина, що в інших районах враховувалися показники районних центрів, не можуть бути підставою для сумнівів в "чистоті експерименту ", оскільки, на думку деяких учених, селища міського типу і міста районного значення є складовою сільських територій та разом з сільською економікою відображають інтегральний економічний потенціал району.
Рис. 1. Показники визначення депресивності сільських районів України
У всіх випадках, за винятком визначення коефіцієнта Енгеля, територіального різноманітності природно-ресурсного потенціалу "та відстані до обласного центру використовувалися середні значення показників за 2005-2007 рр.., Що і передбачено чинним законодавством. Отримана з різних джерел інформація була впорядкована у вигляді матриці (490x19), рядками якої стали 490 районів України, а стовпцями - показники, що характеризують різні підсистеми сільських територій країни.
Офіційно затверджені Кабінетом Міністрів України методики, критерії та процедура визначення сільських депресивних територій не дозволяють здійснити їх об'єктивну делімітацію, оскільки вони, по-перше, припускають враховувати вимогу, за якою депресивними є лише райони, відповідають найнижчим значенням всіх п'яти критеріїв одночасно, по-друге, не містять критеріальних меж депресивності. У новій редакції Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів", № 3567-ІV від 25 червня 2009 зазначені недоліки не усунені. Мова йде, насамперед, про критеріальних кордонах депресивності. Законом передбачено, що граничні рівні відхилення соціально-економічних показників розвитку територій від середніх значень будуть визначатися Кабінетом Міністрів України.
На нашу думку, делімітацію сільських проблемних територій слід здійснювати, з урахуванням зазначеного, на основі інтегрального показника депресивності, визначеного за формулою
R = (
де R-інтегральний показник депресивності території,
Xmin і Хmах - відповідно, мінімальне і максимальне значення вихідних показників.
Перша частина формули використовується для показників-симуляторів, друга - для показників-дестимулятори.
Важливим фактором досягнення об'єктивності виділення сільських депресивних територій є врахування значущості окремих показників і їх неоднакового кількості у складі основних блоків. Визначення інтегрального показника здійснювалося наступним способом. Спочатку знаходили нормовані значення кожного з 19 показників, потім - часткові інтегральні індекси кожної з груп показників, які ділилися на їх кількість. Таким чином вдалося уникнути впливу на кінцевий результат неоднакового кількості показників у кожній з груп.
В цілому по країні інтегральний показник депресивності варіює в досить значних межах і має максимальне значення в Чорнухинському районі Полтавської області (2,287 од.). Величини інтегральних показників депресивності дозволяють визначити рейтинг сільських районів, проте не дають відповіді на питання: яка кількість районів може претендувати на отримання статусу депресивних? Результати досліджень з да...
