ЗМІСТ
Введення
1. Теоретичні основи формування продовольчої корзини
1.1 Продовольчий кошик: сутність і поняття
1.2 Методика розрахунку споживчого кошика
2. Аналіз динаміки вартості споживчого кошика
2.1 Аналіз динаміки основних соціально-економічних показників розвитку регіону
2.2 Споживчий кошик в регіоні та її динаміка
3. Розробка пропозицій по підвищенню якості життя в регіоні
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Найпершим природної та соціальній потребою людини і суспільства є потреба в їжі. Це вічна світова проблема по теперішній час залишається актуальнейшей, її гострота наростає разом із зростанням чисельності населення. Світова спільнота, незважаючи на величезний науково-технічний прогрес, не справляється з голодом і голодною смертю багатьох мільйонів людей. Якщо в 1996 р. в світі число голодуючих налічувалося 812 млн. чоловік, то в жовтні 2009 року - більше мільярда. Це шоста частина населення планети.
Найгостріші продовольчі проблеми характерні і для нашої країни. Їх суть - в недостатній кількості і низьку якість продуктів харчування. Висловлюючись точніше, Росія втратила продовольчу безпеку. Так, стандарт ООН добової потреби в харчуванні доступний лише кожному десятому російському громадянину. Норма споживання у нас нижче по молоку - на 40%, м'ясу - 45%. Про недостатній кількості і незадовільну якість продуктів харчування свідчить нині діюча продовольчий кошик (мінімальний набір продовольства на душу населення, що забезпечує фізіологічне виживання людини), встановлена ​​владою.
Нинішня російська продовольчий кошик значно поступається аналогічної радянській кошику 1990 р. і становить до неї по м'ясу - 59%, молоку- 56%. Ще менше вона по відношенню до науково обгрунтованих норм: по м'ясу - 51%, молоку - 53%.
За розрахунками, добова вартість продовольчого кошика по Росії в цілому складає по працездатному населенню 70 руб., по пенсіонерам - 60 руб., а, наприклад, по Тамбовської області відповідно - 50 і 45 крб.
Перерахованими вище факторами зумовлена ​​актуальність теми курсового дослідження, метою якого є аналіз структури і динаміки споживчого кошика в регіоні.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішені наступні завдання:
1. дані теоретичні основи розрахунку продовольчої та споживчої кошики;
2. проведено аналіз структури споживчого кошика регіону;
3. розроблені пропозиції щодо підвищення якості життя населення регіону.
Таким чином, об'єктом даного дослідження є населення регіону, предметом - споживчий кошик.
Поставлені мета і завдання зумовили структуру даного дослідження, що складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку використаної літератури.
1 Теоретичні основи формування продовольчого кошика
1.1 Продовольча кошик: сутність і поняття
Сучасний рівень розвитку суспільства найтіснішим чином пов'язаний з рівнем розвитку економіки, яка виступає базисом соціального розвитку. Відповідно, якість життя людини, зумовлюють різні параметрами, багато в чому визначається забезпеченістю як окремого члена того чи іншого суспільства, так і суспільства в цілому розташовуваним набором економічних благ.
Економічний розвиток суспільства, будучи базисом його соціального розвитку, здебільшого залежить від ефективності взаимодополняющей діяльності ринкових і державних інститутів, за рахунок чого відбувається взаємодія приватного і громадського секторів економіки.
На сучасному рівні суспільного розвитку держава, концентруючи за рахунок оподаткування фінансові ресурси, отримує можливість здійснювати свою соціальну функцію по відношенню до його громадянам. Реалізація державою соціальної функції залежить від виконання прийнятих на себе соціальних гарантій, які відображають його обов'язки і відповідальність перед громадянами, що зафіксовано законодавством держави.
Соціальні гарантії держави є одним з ключових елементів сучасної системи соціального захисту, що характеризує можливості держави по здійсненню соціальної функції. Крім соціальних гарантій в систему соціального захисту входять також такі складові як соціальне страхування та соціальна допомога.
На відміну від соціального страхування, яке охоплює застрахованих громадян, і соціальної допомоги, адресованої малозабезпеченим верствам населення, соціальні гарантії держави у вигляді гарантованого набору благ і послуг поширюються на всіх громадян держави без урахування їх трудового внеску і рівня доходів.
Соціальні гарантії втілюються в соціальних стандартах, які відображають уявлення суспільства про рівень і якість життя; сукупність цих уявлень, виражених у вигляді вимог суспільства, і визначає стандарт життя, або соціальний стандарт. Як відомо, економічні ресурси мають властивістю обмеженості, тому безпосереднє втілення в життя соціальних гарантій держави більше пов'язане з поняттям мінімальних соціальних стандартів, ніж із соціальними стандартами в широкому сенсі. Саме мінімальні соціальні стандарти характеризують можливості держави по забезпеченню всіх громадян мінімальним рівнем доходу, визначеним рівнем освіти, встановленим набором послуг охорони здоров'я, а також по надання всім громадянам житла і т. д.
Виділяються два напрямки соціальної стандартизації:
В· мінімальні соціальні стандарти, що відображають соціальні гарантії держави по відношенню до грошових доходів громадян і спрямовані на забезпечення кожного громадянина необхідним рівнем доходу для придбання мінімуму благ і послуг, що надаються на платній основі;
В· мінімальні соціальні стандарти, що відображають соціальні гарантії держави по забезпеченню громадян на безоплатній основі встановленим мінімумом соціально значущих благ та послуг.
Таким чином, державний мінімальний соціальний стандарт в загальному вигляді - це законодавчо встановлений для кожного громадянина держави мінімум доходу і склад соціально значущих послуг, що надається громадянам на безоплатній основі.
Теоретичну основу першого напряму соціальної стандартизації становить концепція мінімального споживчого бюджету. Мінімальний споживчий бюджет характеризує структуру і рівень задоволення потреб, які суспільство на даному етапі економічного розвитку вважає мінімально необхідними. Мінімальний споживчий бюджет забезпечує нормальне відтворення і розвиток робочої сили працездатних, а також нормальну життєдіяльність непрацездатних.
У Росії концепція мінімального споживчого бюджету зводиться до поняттю прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум характеризується як вартісна оцінка споживчого кошика, в яку включається мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення його життєдіяльності. Тому бюджет прожиткового мінімуму можна розглядати в якості мінімального соціального стандарту, який орієнтований на фізичне виживання людини.
Зміст другого напрямку соціальної стандартизації в чому пов'язане з поняттям соціально значущих суспільних благ. Останні відносяться до змішаним суспільним благам і більшою мірою володіють властивостями приватних благ, ніж громадських, тому, теоретично, повинні проводитися і розподілятися ринковим способом. Проте в результаті їх споживання населенням в масовому порядку виникає значний позитивний ефект, що пояснює виробництво і розподіл цих благ за допомогою громадського сектору.
Продовольча кошик - мінімальний набір продуктів харчування, враховує дієтологічні обмеження і забезпечує мінімально необхідне кількість калорій. Це набір продуктів харчування однієї людини на місяць, які відповідають фізичним потребам людини, калорійності, змісту основних харчових речовин і забезпечують дотримання традиційних навичок організації харчування.
