Вологодська державна молочнохозяйственная
академія ім. Н.В. Верещагіна
Кафедра економіки
Екстернат
Курсова робота
За дисципліни: економічна теорія (загальна)
На тему: Ефективність виробництва: форми, сутність, вимірювання.
Виконав: Оскірко О.А.
Спеціальність 080109 В«Бух. облік, аналіз і аудит В»
З.к. № 070089
Вологда- Молочне
2006
Зміст.
Введення .............................................. .................. 3
1. Сутність ефективності виробництва .............. 4
2. Форми ефективності виробництва ................... 9
3. Вимірювання ефективності виробництва ............ 18
Висновок .............................................. .............. 25
Література .............................................. ............... 26
Введення.
Актуальність теми: Нерозробленість цілого комплексу питань, багатоваріантність їх вирішення, відсутність точної методики аналізу ефективності виробництва у взаємодії з механізмом використання ринкових відносин, відсутність критеріїв визначення форм ефективності виробництва в літературі-визначає актуальність обраної теми курсової роботи.
Мета роботи: полягає в побудові логічної системи критеріїв оцінки ефективності виробництва, у визначенні, систематизації її форм, розробці теоретичних принципів по оцінці економічної ефективності виробництва в Відповідно до пізнавальної і практичної функціями економічної теорії.
Для досягнення зазначеної мети в курсовій роботі ставилися такі завдання:
1. Дати визначення сутності ефективності виробництва як економічної категорії в сучасних умовах.
2. Досліджувати форми ефективності виробництва.
3. Побудувати логічну систему форм ефективності.
4. Вивчити теоретичні основи оцінки ефективності функціонування виробництва.
5. Вивчити проблеми та обмеження реальності економічної оцінки.
При вивченні даної теми використовувалися загальнотеоретичні методи абстаркцій і узагальнень, математичний, логічний і соціологічний інструментарії, історичний та порівняльний аналіз.
1. Сутність ефективності виробництва.
У вітчизняній економічній літературі останніх десятиліть навряд чи можна було знайти більш поширене поняття, ніж ефективність. Йому присвячено безліч наукових праць і досліджень. Дано загальні і безліч приватних трактувань цього поняття, розглянуті основи його формування та запропоновані різні методи вимірювання. Іноді цьому поняттю надавався і типово лозунгові характер.
Дискусії в цьому напрямку не припинилися і з початком кардинальних економічних перетворень, коли на перший план були висунуті інші, здавалося б більш актуальні питання.
У загальному уявленні ефективність (в перекладі з латинської - дієвий, продуктивний, що дає результат) характеризує розвинені різні системи, процеси, явища.
Ефективність виступає як індикатор розвитку. Вона ж - його найважливіший стимул. Прагнучи підвищити ефективність конкретного виду діяльності і їх сукупності, ми визначаємо конкретні заходи, що сприяють процесу розвитку, і відсікаємо ті з них, що ведуть до регресу.
Ефективність, в цьому сенсі, завжди пов'язана з практикою. Вона стає цільовим орієнтиром управлінської діяльності, направляє цю діяльність у русло обгрунтованості, необхідності, виправданості та достатності.
Ефективність "як поняття означає результативність. Як категорія вона має дві сторони - якісну і кількісну. Якісна сторона відображає її логічне, теоретичне зміст, тобто сутність категорії. Кількісна сторона розкриває дію закону економії часу, а саме, відображає економію часу при досягненні цілей суспільного виробництва в ході всього відтворювального процесу і на окремих його фазах в масштабі всього народного господарства, окремих його регіонів, галузей, господарських суб'єктів. Тобто на всіх історичних етапах розвитку людського суспільства воно повинно економно витрачати свої сили, досягаючи розширення випуску продукції при мінімальних витратах засобів. А це і є об'єктивно існуючий критерій економічної ефективності на всіх ступенях розвитку суспільства.
В«Результативність господарської діяльності на різних стадіях виробництва вимірювалася неоднаково. На доіндустріальної стадії, коли, як відомо, панує ручна праця, природним вимірником ефективності витрат служить продуктивність (вироблення) живої праці. Однак на індустріальній стадії характерною стала нова тенденція: жива праця витісняється машинами, тобто уречевленою в них працею.
Нарешті, на постіндустріальній стадії економіки все більше переважають витрати на засоби виробництва (особливо в малолюдному і безлюдному виробництві). У цьому випадку вирішальне значення має новий показник В«ефективність виробництва В». [2; с. 272]
У роки економічної політики СРСР ефективність в більшій частині розглядалася як кількісний показник економіки, що характеризує планомірні зв'язку та кількісні співвідношення між витратами соціалістичного суспільства на розширення і просте відтворення основних фондів і одержуваними від цього результатами. В«Безпосередній результат капітальних вкладень - введення в дію виробничих потужностей і невиробничих об'єктів, кінцевий результат - приріст продукції і матеріальних послуг, а в цілому - приріст національного доходу. Розроблені радянськими економістами теорія і методи визначення економічної ефективності обгрунтовують вибір оптимальних варіантів капіталовкладень на стадіях перспективного та поточного планування і проектування, а також безпосередньо в процесі управління підприємствами (об'єднаннями), галузями і комплексними цільовими програмами розвитку економіки В»[8 с.3].
В«Ефект (результат) виробничих капітальних вкладень в масштабі народного господарства, його галузей, а також окремих підгалузей, проявляється у зростанні продукції валовою і кінцевою, а також чистою (тобто національного доходу) у вартісному і натуральному вираженні; ефективність же вимірюється відношенням результату (продукції) до викликав його витратам (Вкладенням). У тих галузях і підгалузях, а також на підприємствах (об'єднаннях), де чиста продукція (національний дохід) не обчислювався, в якості показника ефекту використовувалася прибуток, а ефективність приймалася як відношення прибутку до вартості фондів або відношення приросту прибутку до приросту вартості фондів (або капітальних вкладень). Кількісно цей показник не відображає всієї економічної ефективності, тому що не містить значної частини чистого продукту (заробітну плату, суспільні фонди споживання), але дозволяє судити про її динаміці.
Ефект невиробничих капітальних вкладень виражається у зростанні послуг, які задовольняють невиробничі соціально-культурні потреби (Житлові, побутові, освіта, охорона здоров'я), а ефективність вимірюється ставленням натуральних результатів (площа житлових будинків, число місць в школах, число ліжок у лікарнях і т.п.) до витрат (вкладенням).
Розрізняється планова і фактична ефективність капітальних вкладень. Планова - задається планом виходячи з можливостей використання внутрішніх ресурсів виробництва, підвищення продуктивності праці, зниження матеріаломісткості і фондомісткості продукції, а також досягнень технічного прогресу і збільшення масштабів виробництва. Величина планової ефективності визначалася із співвідношення планового ефекту і витрат. Фактична - визначалася зіставленням звітних даних про витрати з даними про ефект по народному господарству, по галузях і підприємствам В»[8 с.3].
В даний час уявлення про ефективність виробництва дещо змінилося.
В економічній літературі...
