I. ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ
Під економічними ресурсами розуміють усі види ресурсів, що використовуються в процесі виробництва товарів і послуг [3, с. 39].
По суті, це ті блага, які використовуються для виробництва інших благ [5, с. 41]. Тому нерідко їх називають виробничими ресурсами, виробничими чинниками, факторами виробництва, факторами економічного зростання. У свою чергу, всі інші блага, називають споживчими благами.
В економічній літературі прийнято виділяти наступні види економічних ресурсів [5, с. 41]:
- природні ресурси (Земля, надра, водні, лісові, біологічні, кліматичні і рекреаційні ресурси);
- трудові ресурси (Люди з їх здатністю виробляти товари і послуги);
- капітал (у формі грошей і цінних паперів, тобто фінансовий капітал, або засобів виробництва, то є реальний капітал);
- підприємницькі здатності (здатності людей до організації виробництва товарів і послуг);
- знання, необхідні для господарського життя (виробляються, перш за все, наукою і поширюються, головним чином, через освіту).
Ще Аристотель, а слідом і середньовічні мислителі вважали працю одним з основних економічних ресурсів. Подібний підхід розділяла й перша економічна школа в світі - меркантилізм. Школа фізіократів особливе значення наказувала землі як визначеному економічному ресурсу. Адам Сміт розглядав такі економічні ресурси, як праця, земля і капітал. Однак, ще більш чітко теорію трьох факторів виробництва сформулював французький економіст Жан Баті Сей. Англійський економіст Альфред Маршалл запропонував додати четвертий фактор - підприємницькі здібності (називаючи їх терміном В«організаціяВ»). В сучасному світі в економічно розвинених країнах в якості факторів економічного зростання на перше місце вийшли підприємництво і особливо знання.
Таким чином, можна зробити ряд наступних висновків.
Значимість окремих видів ресурсів змінювалась у міру переходу від доіндустріальної до індустріальної, а від неї до постіндустріальної технології. У доіндустріальному суспільстві пріоритет належав природним і трудовим ресурсам, в індустріальним - Матеріальним, в постіндустріальному - інформаційним та інтелектуальним ресурсів. Природні, матеріальні та трудові ресурси притаманні будь-якому типу виробництва, тому вони отримали назву В«базовихВ»; виникли на В«ринковійВ» ступені фінансові ресурси стали називатися В«похіднимиВ».
У житті ми часто стикаємося з тією обставиною, що економічні ресурси обмежені, також необхідно відзначити і ту обставину, що економічні потреби безмежні.
Це поєднання двох типових для господарського життя ситуацій - безмежність потреб і обмеженість ресурсів утворює основу або фундамент всієї економічної теорії. В сутність це наука В«вивчає яким чином суспільство з обмеженими, дефіцитними ресурсами вирішує, що, як, і для кого виробляти В», або кажучи по іншому, вона В«досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини В»[Цит. по: 5, с. 42].
Однак звести тільки до цього положення економічної теорії, на наш погляд, не можна. Тим не менш, дане протиріччя, безмежність економічних потреб і обмеженість економічних ресурсів утворює ту вісь, навколо якої обертається господарська життя, і стрижень економіки як науки. Домогосподарству, фірмі, всієї національної економіці доводитися постійно робити вибір, на купівлю або на виробництво яких благ слід витратити свої ресурси, які майже завжди обмежені.
Ресурси взаімопереплетени [5, с. 42].
Наприклад, такий економічний ресурс, як знання, використовується, коли прагнуть спожити природні ресурси, як знання, використовується, коли прагнуть спожити природні ресурси більш раціонально на основі нових знань (наукових досягнень). Знання є важливим елементів такого ресурсу, як праця, коли його оцінюють з якісної сторони і звертають увагу на кваліфікацію працівників, яка залежить, насамперед, від отриманих ними в ході освіти знань.
Знання (насамперед технологічні) забезпечують підвищення рівня використання обладнання, то Тобто реального капіталу. Нарешті, вони, особливо управлінські знання, дозволяють підприємцям організувати виробництво товарів і послуг найбільш раціонально.
Економічні ресурси мобільні, тобто рухливі, так як можуть переміщатися в просторі, як всередині країни, так і між країнами, хоча ступінь їх мобільності різна.
Найменш мобільні природні ресурси, рухливість багатьох з яких близька до нуля, наприклад, землю найважче перемістити з одного місця в інше, хоча і можливо. Більше рухливі трудові ресурси, що наочно ілюструється наявність внутрішньої та зовнішньої міграції робочої сили в помітних розмірах. Ще більш мобільні підприємницькі здібності, хоча часто вони переміщаються не самі по собі, а разом з трудовими ресурсами або капіталом, так як це пов'язано з тим, що носіями підприємницьких здібностей є або наймані керуючі, або власники капіталу [5, с. 43]. Найбільш мобільні два останніх ресурсу - капітал, особливо грошовий, і знання.
Переплетення ресурсів і їх мобільність частково відображають їх інша властивість - взаємозамінність або альтернативність. Якщо фермеру необхідно розширити виробництво зерна, то він може це зробити наступними способами, як розширити посівні площі (Використовувати додаткові природні ресурси), або найняти додаткових працівників (збільшити використання праці), або розширити свій парк техніки і інвентарю (збільшити свій капітал), або поліпшити організацію праці на фермі (Ширше використовувати свої підприємницькі здібності), або, нарешті, використовувати нові види насіння (застосувати нові знання). У фермера є подібний вибір тому, що економічні ресурси взаємозамінні або альтернативні.
Зазвичай ця взаємозамінність не буває повною. Наприклад, людські ресурси не можуть повністю замінити капітал, інакше працівники залишаться без обладнання і інвентарю. Економічні ресурси замінюють один одного спочатку легко, а потім все важче. Так, при незмінному числі тракторів можна збільшити число працівників на фермі, зобов'язавши працювати їх у дві зміни. Однак найняти ще працівників і організувати систематичну роботу в три зміни буде дуже складно, хіба, що різко збільшивши їм заробітну плату.
Підприємець, або організатор виробництва постійно зустрічає і використовує зазначені властивостей економічних ресурсів. Адже в умовах обмеженості цих ресурсів він змушений відшукувати найбільш раціональну їх комбінацію, використовуючи взаємозамінність. Пошук цієї комбінації називають розміщенням або аллокації природних ресурсів.
Ілюстрацією до переплетенню і альтернативності економічних ресурсів може бути проста, заснована тільки на двох виробничих факторах модель Кобба-Дугласа, так як названа по імені двох американських економістів. Вона виглядає таким чином:
Q = AK О± L ОІ ,
де Q - Обсяг виробництва; К - розмір капіталу; L - Витрати праці (у вартісному вираженні); О± і ОІ - показники еластичності виробництва Q по відношенню відповідно до капіталу і праці (вони показують, на скільки відсотків повинні збільшитися Q, якщо або К або L зростає один відсоток); А - функція.
У ринковій економіці кожен з економічних ресурсів являє собою великий ресурсний ринок - ринок праці, ринок капіталу, що складається, в свою чергу, з безлічі ринків конкретного ресурсу.
Наприклад, ринок праці складається з ринків працівників різних спеціальностей - інженерів, бухгалтерів, економістів.
Таким чином, можна зробити ряд наступних висновків.
В«ЕкономікаВ» виростає з В«виробництваВ», яке утворює матеріальну основу економіки. Джерела будь-якого виробництва - це ресурси, якими володіє суспільство.
Ресурси виробництва - це сукупність тих природних, соціальних і духов...
