Зміст
Введення
Глава 1. Економічно активне населення
1.1 Загальне поняття економічно активного населення і трудових ресурсів
1.2 Баланс трудових ресурсів
1.3 Проблеми зайнятості і безробіття в країнах світу
Глава 2. Зайнятість і безробіття в Російській Федерації
Висновок
Список літератури
Завдання
Введення
Економічно активне населення - частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить дохід. У Росії до такої категорії населення відносять осіб, які мають заняття, а також їхніх утриманців і утриманців держави.
Економічно активне населення включає 2 категорії: зайнятих і безробітних.
У середньому в світі 100 працездатних людей забезпечують своїм заробітком 70 дітей і пенсіонерів. У країнах, що розвиваються такий показник часто становить 100 на 100, тоді як в Японії - 100 на 41. У Росії, Білорусії, на Україні, в країнах Балтії демографічна навантаження приблизно дорівнює середньосвітової.
Частка економічно активного населення варіює по країнах. У розвинених країнах Заходу економічно активно близько 70% всіх трудових ресурсів. Подібна ситуація пов'язана передусім з безробіттям. Вона досягає іноді 10 і більше відсотків трудових ресурсів. Ще менше частка економічно активного населення в країнах, що розвиваються - 45-55%. Це пов'язано із загальною економічною відсталістю, недоліком робочих місць, труднощами залучення жінок у виробництво при переважанні багатодітних сімей, великими масами молоді, яка вступає в працездатний вік.
Глава 1. Економічно активне населення
1.1 Загальне поняття економічно активного населення та трудових ресурсів
Трудові ресурси - частина населення країни, що володіє фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями, необхідними для заняття суспільно-корисною працею.
Розміри трудових ресурсів залежить від чисельності населення, режиму його відтворення, складу за статтю і віком. Основну частину трудових ресурсів країни становить її населення у працездатному віці, а також підлітки та особи пенсійного віку, здатні трудитися.
Виділяють ще іншу категорію - людей, що реально беруть участь у матеріальному виробництві або невиробничій сфері, - економічно активне населення.
Економічно активне населення - частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить дохід. У Росії до такої категорії населення відносять осіб, які мають заняття, а також їхніх утриманців і утриманців держави.
Поняття має 2 значення, в залежності від тривалості періоду:
1) короткий (1 тиждень чи день). Населення, активне в даний період.
2) Тривалий період (зазвичай активне населення).
Коефіцієнт економічно активного населення визначається як співвідношення між чисельністю економічно активного населення і чисельністю всього населення країни:
=
Де Ре.ак - чисельність економічно активного населення на t-ю дату,
Рt - чисельність всього населення на t-ю дату.
Економічно активне населення включає 2 категорії: зайнятих і безробітних.
До зайнятих відносять особи обох статей у віці від 16 лети старше, а також особи молодших віків, що у розглянутий період:
1) виконували роботу за наймом за винагороду, гроші чи з ними розплачувалися в натуральній формі, а також іншу роботу, що приносить дохід, самостійно або з компаньйонами як із залученням так і без залучення найманих працівників незалежно від термінів отримання безпосередньої оплати праці або доходу за свою діяльність.
2) тимчасово були відсутні на роботі через хворобу, травми, вихідних днів, щорічного відпустки, різного роду відпусток як зі змістом, так і без збереження змісту, відгулів, відпустки за ініціативою адміністрації, страйки та ін
3) виконували роботу без оплати праці на сімейному підприємстві.
У системі національних рахунків (СНР) зайнятими вважають осіб, які беруть участь у створенні товарів і наданні послуг в межах кордонів виробництва.
При віднесенні особи до зайнятого використовують критерій однієї години, згідно з яким роботи в Протягом однієї години в звітному періоді в сфері економічної активності достатньо, щоб це обличчя було віднесено до числа зайнятих. У міжнародних стандартах це критерій одного дня або тижня.
Застосування критерію однієї години пов'язано з тим, що необхідно охопити всі види зайнятості, включаючи короткострокову, випадкову й інші види нерегулярної зайнятості. Це дозволяє визначити сумарні витрати праці, які в економічному аналізі співвідносяться з розмірами продукції, доходами від економічної діяльності та ін величинами.
На основі чисельності зайнятого населення та економічно активного населення можна розрахувати коефіцієнт зайнятості населення:
= * 100
Де, Тt- чисельність зайнятих на t-ю дату.
Коефіцієнт зайнятості розраховується по населенню в цілому, по підлозі, окремими віковими групам населення.
До безробітних відносять осіб від 16 років і старше, які, стосовно до визначення Міжнародної організації праці (МОП), відносяться особи які у розглянутий період задовольняли одночасно наступним критеріям:
В· не мали роботи (прибуткового заняття);
В· займалися пошуком роботи, тобто зверталися в державну або комерційну службу зайнятості, використовували або поміщали оголошення у пресі, безпосередньо зверталися до адміністрації підприємства (роботодавцю), використовували особисті зв'язку і т.д. або робили кроки до організації власної справи;
В· були готові приступити до роботи.
Учні, студенти, пенсіонери та інваліди враховуються в якості безробітних, якщо вони займаються пошуком роботи і готові приступити до неї.
До безробітним, зареєстрованим в органах Федеральної служби з праці та зайнятості, відносяться особи в працездатному віці, що не мають роботи, шукають роботу і в установленому порядку набули офіційний статус безробітного.
Для характеристики рівня безробіття обчислюється коефіцієнт безробіття:
= * 100
Де Бt - чисельність безробітних на t-ю дату,
Ре.ак - чисельність економічно активного населення на t-ю дату.
Дані про безробіттю розробляються за статтю, віком та сімейним станом, освіти, професійної приналежності.
Важливо враховувати і співвідношення між працездатної частиною населення, з одного боку, і непрацюючими (дітьми і старими) - з іншого. Його називають демографічної навантаженням. В середньому у світі 100 працездатних людей забезпечують своїм заробітком 70 дітей і пенсіонерів. У країнах, що розвиваються такий показник найчастіше становить 100 на 100, тоді як в Японії - 100 на 41. У Росії, Білорусії, на Україні, в країнах Балтії демографічна навантаження приблизно дорівнює середньосвітовий.
1.2 Баланс трудових ресурсів
Баланс трудових ресурсів - система показників, що відображають чисельність і склад трудових ресурсів та їх розподіл на зайнятих по галузях народного господарства та формами власності, безробітних та економічно неактивне населення.
Баланс трудових ресурсів - складова частина балансу народного господарства, характеризує відтворення робочої сили. Відображає чисельність трудових ресурсів та їх якісний склад (за статтю, віком, соціальним групам, видам зайнятості, галузями народного господарства і професій). Баланс трудових ресурсів дає можливість визначити потребу та надлишок в працівниках.
Баланс трудових ресурсів складається з двох частин: у першій фіксується чисельність і склад трудових ресурсів, у другій - їх розподіл.
Розподіл трудових ресурсів проводиться за видами зайнятості, за сферами прикладання праці (Матеріальне і нематеріальне виробництво), галузям економіки, соціальним групам. Там же визначається розміщення трудових ресурсів ...
