СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА - сукупність галузей і підприємств, функціонально забезпечують нормальну життєдіяльність населення. Сюди відносяться: житло, його будівництво, об'єкти соціально-культурного призначення, вся сфера житлово-комунального господарства, підприємства та організації систем охорони здоров'я, освіти, дошкільного виховання; підприємства і організації, пов'язані з відпочинком і дозвіллям; роздрібна торгівля, громадське харчування, сфера послуг, спортивно-оздоровчі установи; пасажирський транспорт і зв'язок по обслуговуванню населення; система установ, що надають послуги правового та фінансово-кредитного характеру (юридичні консультації, нотаріальні контори, ощадні каси, банки) та ін
Починаючи з середини XX в. у всіх країнах з розвиненою ринковою економікою різко прискорився процес розвитку соціальної інфраструктури. Розгортання науково-технічної революції, по-перше, зажадало різкого підвищення якості робочої сили за рахунок розвитку інтелекту, зміцнення здоров'я, зміни трудових мотивацій, що стимулювало розвиток різних сфер соціальної інфраструктури, по-друге, була створена якісно нова в техніко-технологічному плані матеріально-технічна база в галузях і сферах соціальної інфраструктури, що забезпечувало високу ефективність її функціонування; по-третє, розгортання науково-технічної революції в галузях матеріального виробництва супроводжувалося значним скороченням чисельності зайнятих, що створило можливість істотного перерозподілу робочої сили в сферу послуг, в т. ч. в галузі соціальної інфраструктури.
Розвиток і ефективне функціонування об'єктів, що входять в соціальну інфраструктуру, їх доступність населенню - важлива умова підвищення рівня і якості життя основної маси населення країни
(лат. infra - під; structura - будова) - невід'ємна частина матеріально-техніч. бази об-ва, при допомоги до-рій створюються загальні умови для ефективного розвитку і функціонування товариств. виробництва. І. включає дороги, различн. види зв'язку, комунікації, матеріально-техніч. постачання і т. д., являючи собою систему органічного взаємодії всіх сфер товариств. виробництва, а також численних підрозділів усередині кожної з них. Термін І. з'явився в Наприкінці 40-х рр.. і був запозичений з військового лексикону, де їм позначався комплекс допоміжних споруд, що забезпечують дії збройних сил. В Нині він широко використовується в економiчного. географії, економіки (Особливо при аналізі проблем розміщення продуктивних сил), в архітектурі, соціології. Це стало відображенням зрослого значення І. для ефективного функціонування соц. організму. І. підрозділяється на види - виробнича і соц. (Поряд з ними іноді виділяється інституціональна); на підвиди (напр., в соц. можна виділити соц.-політичне життя., соц.-культурне, соц.-побутову і т. п.); по ланкам (напр., в соц.-культурної - інфраструктуру дошкільної, середньої та вищої освіти, культпросвет-роботи) і на об'єкти як лінійного (дороги, зв'язок), так і точкового характеру (стадіони, школи, клуби). І. може розглядатися також на рівні об-ва, регіону, галузі народного господарства, підприємства (об'єднання). Можливий аналіз І. в рамках територіально-виробничих комплексів, промислових вузлів, економiчного. зон, виробничих об'єднань територіально-розосередженого типу. Розвиток і функціонування І. може бути проаналізовано і з позицій задоволення потреб населення. Є такі елементи І., к-рие покликані обслуговувати повсякденне життя людей і набір яких брало за місцем роботи та проживання вкрай необхідний. Взаємозамінність таких елементів практично неможлива. Не можна хорошій їдальні замінити відсутність закладів охорони здоров'я або наявністю клубу, палацу культури виправдати відсутність дитячих установ. Ці елементи І. повинні існувати тільки в повному наборі і повинні бути призначені для раціональної організації повсякденного життя. Але є в об-ве потреби, к-рие необхідні не всьому населенню і не у всі періоди життя людини. Задоволення цих потреб пов'язано з отриманням вищої освіти, заняттям туризмом, використанням пасажирського транспорту і т. д. Крім того, частина елементів І. (напр., музеї, театри) не можуть бути створені на всіх рівнях соц. організації об-ва. Що стосується ним стоїть завдання більш равномерна го розподілу по території в залежності від кількості проживаючого населення. Літ.: Денисов Н.А. Соціальна інфраструктура
СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА РЕГІОНУ: СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ
Одним з ключових напрямків державного регулювання економіки є соціальна інфраструктура регіону і її розвиток. У Росії держава на різних рівнях вживає заходів щодо стабілізації та покращення становища у соціальній інфраструктурі. Реалізуються національні проекти, спрямовані на суттєве підвищення якості життя громадян. Однак, на сьогоднішній день оцінка результатів реалізації пріоритетних національних проектів неоднозначна. Що є критерієм необхідності втручання держави в соціальну інфраструктуру? В яких областях, і в якій мірі необхідно його втручання? Крім того, як сутність, так і класифікація соціальної інфраструктури в роботах економістів розглядається по-різному. Необхідності аналізу та обліку даних параметрів, які впливають на функціонування соціальної інфраструктури регіону, присвячена ця стаття.
Ключові слова: соціальна інфраструктура; галузь; регіон; обмежуючий фактор; особливості функціонування; регулювання; реформа.
Одним з ключових напрямків державного регулювання економіки є соціальна інфраструктура регіону і її розвиток.
Як сутність, так і класифікація соціальної інфраструктури в роботах економістів розглядається по-різному.
Ми розглядаємо категорію соціальної інфраструктури в єдності форми і змісту, явища і сутності, загального та особливого.
За формою соціальна інфраструктура постає як сукупність підприємств різних форм власності та різних галузей, об'єднаних функцією виробництва послуг населенню.
За змістом соціальна інфраструктура є складною, багаторівневою, ієрархічною мегасистеми, що включає елементи різного ступеня розвиненості, масштабності, функціонального призначення.
Як явище соціальна інфраструктура являє собою певний спосіб задоволення потреб населення в послугах.
Сутність соціальної інфраструктури, на наш погляд, є відносини з приводу задоволення потреб населення в особливому соціально-економічному продукті - Послуги.
Таким чином, загальним для всіх елементів соціальної інфраструктури, всіх галузей, підприємств, об'єктів є критерій В«задоволення потреб у послугахВ».
Особливим для галузей соціальної інфраструктури є територіальна локалізація споживання послуг.
Нам представляється більш продуктивним виділення в рамках інфраструктури трьох її складових частин: виробничої, інституційної та соціальної. Критерієм проведення подібної класифікації є функціональне призначення того чи іншого виду інфраструктурної діяльності (рис. 1).
У Росії держава на різних рівнях вживає заходів щодо стабілізації і поліпшенню положення в соціальній інфраструктурі. Так, наприклад, реалізуються національні проекти, спрямовані на суттєве підвищення якості життя громадян. Пріоритетними названі: В«Здоров'яВ», В«Якісна освітаВ», В«Доступне і комфортне житло В». Однак згідно з проектом федерального бюджету на 2007 р. навіть за умови успішної реалізації національних проектів величина соціальних витрат держави досягне 15,5% ВВП. Це істотно менше рівня фінансування соціальних функцій держави не тільки центральними урядами розвинених країн (21,6%), але і знаходяться з нами в одній категорії країн з перехідною економікою (18%) [3, с. 52]. На сьогоднішній день оцінка результатів реалізації пріоритетних національних проектів неоднозначна.
В останні роки намітилася тенденція передачі багатьох функцій і соціальних зобов'язань де...
