Введення
Оцінка показників динаміки та структури доходів населення є найважливішим елементом розробки комплексних прогнозів. Доходи і купівельна спроможність населення мають не тільки соціальне значення - як складові рівня життя, але і як фактори, що визначають тривалість самого життя. Вони досить значимі, як елемент економічного підйому, який визначає місткість внутрішнього ринку. Ємний внутрішній ринок, забезпечений платоспроможним попитом є наймогутнішим стимулом підтримки вітчизняного виробника. [1]
Низький рівень доходів, і, як наслідок, низька купівельна спроможність основної маси населення - є одна з основних причин стагнації економіки Казахстану.
Очевидно, що для пожвавлення економіки необхідне формування платоспроможного попиту через збільшення частини доходів населення в загальній сумі доходів суспільства - ВВП. В основному, для реанімації внутрішнього ринку і підтримки вітчизняного виробника стратегічно важливо підвищувати доходи найбільш бідної і середньої частини населення. Збільшення і, звичайно, своєчасна виплата зарплати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат, є необхідним для підйому економіки. [2] Саме це і обгрунтовує актуальність розгляду даної теми.
Актуальність дозволяє визначити тему дослідження - розподіл доходів.
Виходячи з теми, можна позначити мета дослідження - розподіл доходів та проблема справедливості в ринковій економіці.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- Дати поняття доходу населення, його структури і показників;
- Розкрити принципи розподілу доходів у суспільстві;
- З'ясувати проблеми нерівності доходів у суспільстві;
- Визначити проблеми вимірювання нерівності доходів, причини і фактори нерівності;
- Провести спостереження і з'ясувати, яка ступінь розподіленості доходів в економіці Казахстану;
При вирішенні поставлених завдань використовувалися такі методи як: спостереження, узагальнення, порівняння, індукція, дедукція.
Предмет дослідження - справедливість розподілу доходів.
Об'єкт дослідження - ринкова економіка.
Методологія: в даній курсовій роботі використовувалися праці таких вчених як: М.Н. Чепуріна, В.І. Відяпіна, Л.М. Куликова та ін
Дана курсова робота складається з вступу, 1,2 розділів, висновку і списку використаної літератури.
1. Теоретичні засади розподілу доходів і проблеми справедливості в ринковій економіці
1.1 Розподіл доходів в ринковій економіці
Рівень добробуту людей характеризують, насамперед, одержувані ними прибутки. Саме доходи визначають наші можливості в харчуванні та одязі, у здобутті освіти і медичних послуг; можливості відвідувати театри і купувати книги, активно подорожувати по світу і т.д. Поняття доходу ширше поняття заробітної плати, оскільки дохід може містити й інші грошові надходження.
Доходи населення - матеріальні засоби, якими володіє населення для здійснення своїх потреб. [3] Доходи розглядають на різних рівнях, використовуючи три основні показники. (Додаток 1):
1. Номінальний дохід - це загальна кількість грошей, яке отримано окремими особами (або нараховано їм) за певний період. Структура цього доходу включає такі елементи, як факторні доходи, тобто ті, що отримані від використання власних факторів виробництва, - заробітна плата, рента, процент, прибуток; виплати і пільги по лінії державних соціальних програм (трансферти); плюс інші надходження - відсотки за вкладами в банки, дивіденди на акції, страхові суми, лотерейні виграші та інше (Додаток 2).
2. На відміну від номінального наявний дохід представляє тільки ту частину номіналу, яка може бути використана безпосередньо на приватне споживання товарів і послуг, а також на заощадження. Іншими словами, наявний дохід дорівнює номінальному мінус податки та інші обов'язкові платежі (відрахування в пенсійний фонд, на соціальні потреби та інші).
3. Реальний дохід - відображає купівельну спроможність нашого грошового доходу. Він являє собою кількість товарів і послуг (у вартісному вираженні), яку можна купити на наявний дохід протягом певного періоду (тобто тут враховується можливу зміну цін). Інакше кажучи, це доступна кожній особі (за доходом, яким він розташовує) індивідуальна В«споживчий кошикВ». [4]
Головними статтями доходів більшості населення є заробітна плата та трансфертні платежі. Співвідношення між ними помітно впливає на економічну поведінку людей. Зокрема, коли в структурі доходів переважають заробітки, це стимулює трудову активність людини, його старанність, ініціативу, заповзятливість. Коли ж підвищується роль трансфертів, люди стають пасивніше по відношенню до виробничої діяльності і заражаються психологією утриманства. Тому напрямки і розміри державної соціальної допомоги повинні бути продуманими, виваженими і строго адресними. [5]
1.2 Принципи розподілу доходів в суспільстві
У різних країнах і в різні періоди діють різні системи формування доходів населення. Найчастіше виділяють наступні чотири основні принципу розподілу (Додаток 3):
1. Зрівняльний розподіл . Воно має місце, коли всі члени суспільства (або його певна частина) отримують рівні доходи чи блага. Такий принцип характерний для первісних соціумів, а також для країн з режимом, який Маркс і Енгельс визначили як В«казармений комунізмВ». У літературі можна зустріти й інше, книжкове назва цього принципу - Егалітарне розподіл. Оскільки люди за своїми здібностями та енергії розрізняються, то зрівнялівка винагороді їхньої праці неминуче породжує ситуацію, коли В«один садить виноградник, а їсть інший його плоди В».
2. Ринкове розподіл припускає, що кожен з власників того чи іншого фактора виробництва (робочої сили, підприємницьких здібностей, землі, капіталу) отримує різний дохід - відповідно до господарської корисністю продуктивністю свого фактора. Так, по відношенню до володарям робочої сили (тобто найманим працівникам) діє відомий принцип розподілу по праці. Він означає, що розмір доходів кожного трудящого залежить від конкретної ринкової оцінки значущості даного виду праці, а також від його кінцевих результатів (скільки, чого, як і якої якості вироблено).
3. Розподіл по накопиченому майну . Він проявляється в отриманні додаткових доходів тими, хто накопичує і передає у спадок яку власність (землю, підприємства, будинки, цінні папери та інше майно).
4. Привілейоване розподіл особливо характерно для країн з нерозвиненою демократією і громадянськи пасивним суспільством. Там правителі самоправно перерозподіляють суспільні блага на свою користь, влаштовуючи для себе підвищені оклади і пенсії, поліпшені умови життя, праці, лікування, відпочинку та інші пільги. Монтень прав: В«не потреба, але скоріше достаток породжує в нас жадібність В».
У реальності всі чотири розглянутих принципу нерідко по-різному поєднуються. Наприклад, в СРСР для В«трудящих масВ» переважала зрівнялівка, а для верхівки компартії (КПРС) і держапарату існували різноманітні привілеї. У той час як В«масиВ» випробовували на собі тяготи низьких доходів, товарних дефіцитів, перенаселених комунальних квартир, гуртожитків, підвалів і пр., номенклатурна еліта мала високі доходи, шикарні квартири, машини, дачі, прекрасні харчування та побут. Однак, яка б система розподілу не була, в якому сучасному суспільстві неминуче нерівність доходів людей. [6]
1.3 Проблеми нерівності доходів в суспільстві
Ще Вольтер нагадував, що ми вже давно не живемо в тому В«золотом столітті, коли люди народжувалися рівноправними і отримували однакову частку соковитих плодів необроблених землі В». І дійсно, в умовах розвинутого ринку існування нерівності об'єктивно задане тим, що ринкова система - це безп...
