Робоча сила і фактори, що визначають її вартість
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. РОБОЧА СИЛА ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТОВАРУ.
1.1. Робоча сила, її вартість і ціна в концепціях політичної економії
1.2. Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її формування
Розділ 2. ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ВАРТОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ.
2.1. Досвід формування вартості робочої сили в західних країнах.
2.2. Проблеми вартості робочої сили в західних країнах
Розділ 3. АНАЛІЗ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА ЇЇ ВАРТОСТІ В УКРАЇНІ
3.1. Аналіз стану ринку робочої сили в Україні
3.2. Можливі напрямки переходу України до моделі з високою вартістю робочої сили
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Сучасний етап розвитку цивілізації пов'язаний з новим поглядом на робочу силу як на один із ключових ресурсів економіки. Тому свідчення - ріст ролі людського фактора в умовах технологічного етапу НТР, коли в наявності пряма залежність результатів виробництва від якості, мотивації і характеру використання робочої сили в цілому й окремого працівника зокрема. Зростання ролі людського фактора в сучасному виробництві підтверджено результатами економічних досліджень ведучих учених світу.
У нових, більш ефективних організаційних умовах відбувається з'єднання робочої сили і робочих місць, включення в інноваційно-виробничий процес творчого потенціалу трудящих, підготовка і перепідготовка кадрів, рішення проблем соціального захисту трудящих і т.п. Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства. Проте ні про яке процвітання не може йти мова, якщо не вирішуються адекватно ринковим умовам питання рівня оплати працівників, які створюють блага.
В економічно розвинених країнах сформовано високі стандарти рівня життя. Досягнення їх забезпечуються головним чином доходами від зайнятості, і саме це є важливим мотивом активізації поведінки населення на ринку праці. Тут склалася соціальна структура з домінуванням середнього класу і дуже помірного рівня розшарування населення.
Україна, яка декларує прагнення до європейської інтеграції, повинна поширювати відповідну модель розвитку - впровадження європейських стандартів життя для населення країни (мати європейське житло, харчуватися , одягатися і відпочивати як середній європеєць), а для цього необхідно, щоб рівень вартості робочий сили був спрямований на її збільшення. На жаль, Україна дотримується абсолютно іншої економічної доктрини, яка спирається на принципи не високої якості, а низької вартості, дешевизни (сировини, товарів, технологій, робочої сили). Враховуючи таку ситуацію, ми вважаємо тему даної курсової роботи В«Робоча сила та фактори, що визначають її вартістьВ» актуальною.
Мета роботи - аналіз факторів, що впливають на формування вартості робочої сили.
Завдання:
- вивчити теоретичні підходи до визначення категорії "робоча сила", її вартості і ціни, що склалися в політичній економії;
- охарактеризувати фактори, що впливають на формування вартості товару В«робоча силаВ»;
- провести аналіз досвіду зарубіжних країн у напрямі формування вартості робочої сили;
- провести аналіз стану ринку робочої сили в Україні та виявити причини, що ведуть до відставання вартості робочої сили в Україні від країн Європи;
< p> - розглянути можливі напрямки, використання яких, дозволить Україні формувати вартість робочої сили в бік збільшення.
В основу дослідження даної теми покладено ознайомлення з навчальною літературою з теорії політичної економії вітчизняних і зарубіжних авторів, література з періодичних видань . Велика увага даному питанню приділили С.В. Мочерний та Е. Лібанова.
Розділ 1. Робоча сила як економічна категорія товару
1.1. Робоча сила, її вартість і ціна в концепціях політичної економії
Робоча сила, здатність людини до праці - це сукупність її потреб, фізичних інтелектуальних і організаторських здібностей, набуття навичок і досвіду, які використовуються в процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг. Робоча сила є складовою людської особистості з притаманними їй свідомістю, духовними цінностями і т.д. [1; с.56].
Робоча сила розвивається в процесі трудової діяльності (де людина змінює власну природу, частково втілює свою свідому мету, удосконалює трудові навички, набуває виробничий досвід, накопичує технічні і виробничі знання), отримує освіту і кваліфікацію.
Категорія В«робоча силаВ» відноситься до загальним економічним поняттям і категоріям, які існують у всіх суспільно-економічних формаціях, поряд з такими категоріями як праця, знаряддя праці, засоби виробництва, споживча вартість, матеріальні блага і т.д. У кожній економічній системі вона досягає певного ступеня свого розвитку - від найнижчої, в рамках первіснообщинного ладу, до найвищого в економічних системах розвинених країн, що базуються в основному на автоматичних виробництвах.
Як загальноекономічна категорія, робоча сила здобуває специфічні риси в межах певної суспільно-економічної формації в залежності від її соціально-економічного і техніко-економічного об'єднання з засобами виробництва, від соціального статусу особистості в суспільстві. Так, при рабовласницькому ладі раб був позбавлений прав вільної людини, вважався разговаривающим знаряддям праці і тому не міг відчужувати, наприклад, продавати свою робочу силу, розпоряджатися нею. Раба продавав один рабовласник іншому за певну ціну, він був своєрідною капітальної вартістю (купівельною ціною).
Техніко-економічне з'єднання раба (у т.ч. його робочої сили) із засобами виробництва відбувалося насильницькими методами. Засоби виробництва, в такому випадку, хоча і виступали як знаряддя експлуатації раба, проте були своєрідною формою відчуження, оскільки до них належав сам раб. Робоча сила зросталася з особистістю самого раба і в такому вигляді набувала товарну форму - продавалася одним рабовласником іншому.
У період феодалізму процес праці здійснювався на полі феодала і на своїй власній ділянці з допомогою засобів виробництва, які належали селянину, який також не був юридично вільним і не міг розпоряджатися своєю робочою силою. Його техніко-економічне з'єднання із засобами виробництва, зокрема з землею, відбувалося на полі феодала насильно. Робоча сила в цьому випадку відчужувалася від селянина, а земля була засобом експлуатації. Такого відчуження не існувало під час роботи селянина на власному полі, де він сам розпоряджався власною робочою силою. Таким чином, за часів феодального суспільства існували дві протилежні за суті техніко-економічні та соціально-економічні форми з'єднання робочої сили із засобами виробництва. Однак, в обох випадках, робоча сила не мала форми товару. Вона перетворилася на товар лише в період капіталізму, коли найманий працівник став юридично вільним, позбавленим засобів виробництва і засобів існування.
Щоб прогодувати себе і свою сім'ю, робітник змушений продавати свою робочу силу - здатність до праці (сукупність різноманітних здібностей, набутих знань, умінь, навичок).
Робоча сила - це надзвичайно складна економічна категорія, тому визначення її носить дискусійний характер. Протягом більше 200 років в економічній літературі ведеться дискусія про те, що продає людина, коли наймається на роботу до капіталісту-підприємцю?
Найбільш поширеними є три точки зору. Згідно з першою таким об'єктом купівлі-продажу є праця; згідно з другою - робоча сила; відповідно до третьої - послуги праці ...
