Нижегородський інститут менеджменту і бізнесу
Кафедра економіки
РЕФЕРАТ
на тему:
В«Основні методи та інструменти державного регулювання економіки В»
Виконала: студентка ФЕФ 5 курсу 25 З потоку
Шарапова Олена Володимирівна
Перевірила: Лапіна Олена Костянтинівна
Оцінка ________________________________
В«______В» _________________________2008 м.
Нижній Новгород
2008г
Зміст:
Введення
Глава 1. Основні методи державного регулювання
1.1. Прямі (адміністративні) методи
1.2. Непрямі (економічні) методи
Глава 2. Основні інструменти державного регулювання
2.1. Система інструментів регулювання економіки
2.2. Фінансова (фіскальна) політика
2.3 Грошово кредитна (монетарна) політика
Теоретична частина
Введення
Державне регулювання економіки - це система заходів держави за допомогою, яких воно може впливати на соціально-економічний розвиток суспільства. Необхідність включення держави в регулювання економіки викликана багатьма об'єктивними причинами, пов'язаними з недосконалістю, В«проваламиВ» ринку, протиріччями, виникаючими на ньому. Ринок за своєю природою не може досягти такого рівня саморегулювання, який забезпечував би повну зайнятість населення, розвиток охорони здоров'я, загального освіти, будівництво муніципального житла, захист навколишнього середовища та багато іншого. Тому участь держави у вирішенні проблем, що породжуються ринком, абсолютно необхідно.
До причин, що викликають необхідність втручання держави в ринкову економіку, відносяться:
1. Необхідність компенсації, ліквідації або недопущення негативних зовнішніх ефектів ринку;
2. Кожна країна має свої вищі національно-державні інтереси, гарантом і захисником яких виступає держава, тобто існує комплекс проблем, вирішити які може тільки держава і ніхто інший;
3. Необхідність державного регулювання визначається завданнями вирішення соціальних проблем, що впливають на розвиток економіки. Так, держава встановлює мінімальні розміри заробітної плати, тривалість робочого часу, гарантованого відпустки, величину прожиткового мінімуму. Воно регулює відносини між працею і капіталом, визначає напрями соціальних витрат, встановлює допомоги по безробіттю, здійснює виплати різних видів пенсій та інших допомог;
4. Забезпечити економіку необхідною кількістю грошей може тільки держава;
5. На думку деяких економістів, держава повинна відігравати величезну роль і у виборі подальшого розвитку економічної системи. Втручання держави вважається необхідним, так як стихійні початку ринку націлюють економічний розвиток, насамперед на отримання прибутку конкретним підприємством чи галуззю, а не на розвиток економіки в цілому.
Таким чином, участь держави у вирішенні проблем, що породжуються ринком (В«провалівВ» ринку), абсолютно необхідно. При цьому держава не повинно підміняти ринок і може діяти тільки в певній системі координат. Ефективність ринкової економіки як системи є кордоном державного регулювання.
I . Основні методи державного регулювання
1.1 Непрямі (економічні) методи
Сучасна ринкова економіка регулюється за допомогою економічних (непрямих) і адміністративних методів. При постійно мінливому їх конкретному співвідношенні завжди переважають економічні методи, так як вони не сковують свободу підприємництва, не носять руйнівного характеру та надають регулюючий вплив на економіку через стимулювання або гальмування діяльності суб'єктів ринку. Змінюючи ставку кредиту, відсоток по вкладах, норму обов'язкових резервів банків, проводячи операції на відкритому ринку, держава впливає на величину інвестицій, виробництво та зайнятість населення, динаміку цін. В умовах спаду виробництва держава застосовує методи, що стимулюють економічну активність. І, навпаки, при В«перегрівВ» економіки вводить економічні заходи, що знижують цю активність.
До економічних методів, перш за все, відносяться: грошово-кредитна і фінансова політика.
Грошово-кредитна політика являє собою сукупність заходів в галузі грошового обігу та кредиту, спрямована на забезпечення зростання реального обсягу ВВП, стабільності цін, ефективної зайнятості і вирівнювання платіжного балансу. До основних напрямів грошово-кредитної політики відносяться:
• операції па відкритому ринку, тобто на ринку урядових цінних паперів;
• політика облікової ставки (дисконтна політика) або ставки рефінансування, тобто регулювання відсотка за позиками комерційних банків у Центрального банку;
• зміна норми обов'язкових резервів банків, тобто тієї суми, яку комерційні банки зобов'язані зберігати в Центральному банку (без відсотків).
Фінансової політикою називаються заходи держави по мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу та використання на основі фінансового законодавства країни. Фінансова політика складається з двох взаємопов'язаних напрямків діяльності держави: бюджетної політики (Бюджетне регулювання) і фіскальної політики (в області податків і державних витрат).
Деякі економісти до економічних методів державного регулювання відносять також систему державного програмування, яке розраховане на рішення великомасштабних, стратегічних завдань. Воно може охоплювати як всю економіку "цілому, так і її окремі галузі (Наприклад, соціальну сферу), регіони, конкретні групи населення та ін У Залежно від використання різних критеріїв державні програми можна підрозділити на кілька видів. По термінах державного програмування розрізняють:
• короткострокові програми, що розробляються на строк від одного року до трьох років.
• середньострокові програми, розраховані на 3-5 років.
• довгострокові програми, які складаються на термін від 5 років і більше.
По об'єктах державного програмування програми поділяються на:
• загальнодержавні програми. Вони містять основні і значущі для суспільства в цілому орієнтири економічного і соціального розвитку. Ці програми спрямовані на регулювання діяльності державного сектора і приватних фірм;
• регіональні програми, що охоплюють діяльність окремих частин економіки. У деяких країнах для соціально-економічного розвитку регіонів використовують регіональне планування;
• цільові програми. Вони передбачають розвиток конкретних напрямків, наприклад, наукових досліджень, а також підтримку окремих груп населення. Наприклад, в 2004 р. У Росії була прийнята цільова програма щодо забезпечення житлом військовослужбовців;
• галузеві програми, спрямовані на розвиток окремих галузей;
• надзвичайні програми, які розробляються в тих випадках, коли економіка знаходиться в кризовому стані внаслідок економічних криз, екологічних катастроф, ведення військових дій.
За допомогою державних програм вирішуються завдання структурної перебудови, здійснення інвестицій, захисту навколишнього середовища і т. д.
Найбільшого поширення державне програмування отримало в країнах Західної Європи, а також в Японії. У США і Канаді, де перевага віддається поточному регулюванню економіки, воно поширене менше. Державні програми широко застосовуються і в країнах, що розвиваються.
Слід зазначити, що державні програми носять рекомендаційний, а не директивний характер, як в командній економіці. Приватний сектор їх виконувати не зобов'язаний. Однак для їх реалізації держава надає сильну підтримку за рахунок економічних і соціальних ресурсів всього суспільства.
1.2 Прямі (адміністративні) методи
Як ми вже відзначили, поряд з економічними методами державного регулювання використовуються також і адміністративні методи.
До а...
