РЕФЕРАТ
ТЕМА 15. ДОХОДИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
В§ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКОВИХ ДОХОДІВ
Сучасне суспільство часто називають суспільством подвійних стандартів. Кажуть, що це суспільство рівних прав, але не рівних можливостей. Дійсно, всі громадяни демократичної, правової держави є рівними перед законом, володіють рівними політичними правами, беручи участь у виборах представницьких органів влади та вищих посадових осіб за принципом "одна людина - один голос". Цим сучасне суспільство разюче відрізняється від усіх попередніх йому, де люди були рівні лише перед смертю і Богом.
Принцип рівності має сенс і представляє цінність лише остільки, оскільки він застосовується до свідомо "нерівним", неоднаковим людям: до чоловіків і жінок, до сильних і слабким, спритним і незграбним, симпатичним і "не дуже", талановитим і пересічним, працьовитим і ледарям, освіченим і невігласам. Всі ці та безліч інших особливостей, що формують неповторний, індивідуальний вигляд кожного, визначають різні можливості людей у ​​змаганні за своє особисте щастя і благополуччя.
З точки зору економістів, це нерівність можливостей виявляється на споживчому ринку в різній платоспроможності покупців, в основі якої лежить нерівність їх доходів.
Під "доходом" в ринковій економіці розуміються будь-які види регулярних чи разових грошових сум, надходять у розпорядження індивіда в одиницю часу (тиждень, місяць, рік). Ринкова система формування доходів істотно відрізняється від централізованої системи, в якій не допускається, по украй мірі теоретично, інший спосіб формування доходів, крім як відповідно до трудовим внеском кожного громадянина. Такий соціально справедливий підхід абсолютно не властивий ринковій системі. У ній визнається нормальним і допустимим будь-який дохід, отриманий у результаті участі у вільній конкуренції на ринках товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Інакше кажучи, визнаються одно справедливими і прийнятними і високі доходи тих, хто досяг успіху у конкуренції, і низькі доходи (а то й відсутність таких) тих, хто зазнав у ній невдачі. Причому низький дохід може бути наслідком не недостатніх трудових зусиль виробників, а зміни ринкової кон'юнктури, яка мало залежить від рядового учасника ринкової конкуренції.
Може здатися, що такий принцип формування доходів стосується не всіх. Адже є великі категорії людей, чиї доходи носять фіксований характер. Наприклад, це особи, зайняті у сфері фундаментальної науки, в державному апараті, що працюють по найму і т.д. Однак при більш уважному розгляді виявляється, що доходи і цих категорій працівників все ж в чималому ступені залежать від конкуренції на ринку праці тієї чи іншої професії, поточного стану економіки, фінансових можливостей держави і т.п. У результаті навіть добре виконує свої професійні обов'язки працівник може втратити постійний дохід по абсолютно незалежних від нього причин.
Звідси випливає висновок, що ринковий принцип формування доходів сам по собі слабо пов'язаний з принципом соціальної справедливості в тому сенсі, в якому його розуміє масову свідомість.
З іншого боку, неможливо заперечувати, що в ХХІ ст. на сучасному, дуже високому рівні розвитку продуктивних сил кожен людина може розраховувати на реалізацію найважливішого соціально-економічного права на відомий мінімальний стандарт добробуту, що забезпечує йому гідне існування незалежно від форм і результатів економічної діяльності.
Сучасна економічна теорія розглядає формування доходів відповідно до функціонуючими факторами виробництва: праця, земля, капітал, підприємництво. Праця як фактор виробництва приносить його власнику дохід у вигляді заробітної плати, земля у вигляді ренти, капітал у вигляді відсотка, а підприємницька діяльність в формі прибутку.
При функціональному розподілі доходу визначальним є аспект винагороди за користування факторами виробництва. Якщо виходити з того, які частки сукупного доходу припадають на кожне індивідуальне домашнє господарство, можна говорити про персональний розподіл доходів. Для окремого взятого індивідуального домогосподарства особливе значення має сума, якої воно має в своєму розпорядженні для задоволення свого попиту протягом певного періоду часу. Цю суму позначають як наявний сімейний дохід, що визначається наступним чином:
Первинне розподіл в†’
- валовий дохід індивідуальних домашніх господарств (доход від роботи за наймом, від власності) + доход за перерахуваннях (наприклад, на утримання дітей).
Сукупний валовий дохід індивідуальних домашніх господарств:
Вторинне розподіл в†’
- прямі податки (наприклад, прибутковий)
- внески на соціальне страхування, що вносяться підприємцями.
Наявний доход (Особисте споживання і заощадження).
Для оцінки рівня і динаміки доходів населення використовуються показники номінального, наявного і реального доходу.
Номінальний дохід - кількість грошей, отримане окремими особами протягом певного періоду.
Наявний доход - доход, який може бути використаний на особисте споживання і особисті заощадження. Наявний доход менше номінального доходу на суму податків та обов'язкових платежів.
Реальний дохід являє собою кількість товарів і послуг, які можна купити на наявний дохід у протягом певного періоду, тобто з поправкою на зміну рівня цін.
2. ОСНОВНІ ВИДИ ДОХОДІВ
Значна частина доходів в ринковій економіці має трудове походження. Такі доходи робітників та інших осіб найманої праці. Однак і доходи підприємців, не кажучи вже про менеджерів, брокерів, фермерів, теж носять значною мірою трудовий характер. Правда, вичленувати цю складову в їх сукупному доході теоретично дуже складно, а практично і зовсім неможливо. Справа в тому, що їх доходи визначаються не тільки ступенем трудового старанності, але й такими важко передбачуваними факторами, як удача, вміння ризикувати, здатність аналізувати, передбачати коливання ринкової кон'юнктури у сфері виробництва, послуг, біржової торгівлі і т.д. Крім того, треба мати на увазі, що результати праці названих економічних суб'єктів отримують своє визнання не апріорі (до процесу виробництва), а лише в результаті реалізації товару або послуги на ринку, тобто після того, як визнана його суспільна корисність. Саме тому ринковий розподіл доходів містить, поряд з іншими факторами, і елементи розподілу по праці.
У будь-якій економіці одній з найважливіших і найбільш масових форм доходу є заробітна плата. В системі ринкових цін заробітна плата є особливо важливою категорією, оскільки досягає приблизно 3/4 національного доходу розвинених країн. Регулювання багатьох процесів в економіці пов'язане з рухом заробітної плати.
З питання про сутність заробітної плати в економічній теорії існують декілька концепцій. Одна з них закладена класиками англійської політекономії А. Смітом і Д. Рікардо.
А. Сміт не проводив чіткого розходження між працею і робочою силою. Він вважав, що товаром є праця, яка має природну ціну (або "природну заробітну плату"). Вона визначається витратами виробництва, тобто вартістю необхідних коштів існування робітника і його сім'ї. Крім того, заробітна плата включає в себе історичний і культурний елемент - цим А.Сміт пояснював існування національних відмінностей у величині заробітної плати.
Д. Рікардо, як і А. Сміт, вважав, що заробітна плата є ціна праці. Але він стверджував, що зростання заробітної плати стимулює народжуваність у сім'ях робітників, що веде до зростання пропозиції праці та зниження заробітної плати; навпаки, зниження зарплати викликає скорочення чисельності робітників і пропозиції праці, а значить, веде до зростання зарплати. Таким чином, під впливом коливань пропозиції праці заробітна плата тяжіє до деякої постійної величини - фізичній мінімуму засобів існування.
