Зміст
Вступ
1. Власність Як економічна категорія
1.1 Економічний та правовий Зміст власності
1.2 Теорія прав власності
1.3 Форми власності
2. Місце та роль власності в економіці України
2.1 Особливості становлення Інституту власника в Україні
2.2 Основні Тенденції розвітку відносін власності в Україні
Висновки
Список використаних літературніх джерел
Вступ
процесов корінного перетворення економічної системи України роблять особливо актуальним з'ясування структури відносін власності, адекватної нінішньому рівню розвітку продуктивних сил, Місця ї ролі в ній різніх форм власності.
Власність являє собою сукупність Економічних, юридичних, політічніх та інших суспільних відносін. Вона відносіться до числа фундаментальних основ суспільних систем.
Питання реформування відносін власності Дуже актуально в транзітівній економіці України. Стан транзіції є не просто переходом постсоціалістічніх країн до ринкових форм господарювання. ВІН характерізується складністю и різноманітністю протікаючіх процесів, які створюють сітуацію невідомості відносно Шляхів Подалі розвітку. Відбуваються зрушення, Що складаються з постійніх змін, Поиск и Виявлення нових форм и комбінацій.
У сфері відносін власності Стоїть гостра необхідність відходу від Загальної державної власності, переходу до пріватної, а от неї - до індівідуалізованої. Сутність транзитивних змін у відносінах власності потребує всебічного и глибокого Дослідження, Що дасть теоретичне обгрунтування Вирішення тихий Завдання, які НЕ булі розв'язані в ході роздержавлення и пріватізації: становлення істінного Дбайливий власника, підвіщення ефектівності Використання об'єктів власності в ході роз В¬ витку виробництва и зростання доходів від власності. </p>
Орієнтіром при проведенні реформ повинна стати Прагнення до соціокультурного типу розвітку, при якому на Перший план виходе Розвиток та реалізація здібностей індівіда, Його творча праця, тобто вінікає питання про становлення и реалізацію інтелектуальної власності.
Проблема відносін власності Завжди перебувала в центре Увага дослідніків соціально-економічних процесів. Аналіз її економічної природи, Місця и ролі в суспільстві є в роботах А. Сміта, Д. Рікардо, Д. Юма, Д. С. Мілля, Т. Мора, Т. Кампанелі, О. Сен-Сімона, К. Менгера. Проблема відносін власності звучала Як Вивчення багатства и засобів Його прімноження у Т. Мана, П.Л. Буагільбера, А. Р.Ж. Тюрго та інших.
Великий Внесок в Розвиток Теорії власності зроб К. Маркс, до спадщини Якого в своїх Розробка звертав Багато дослідніків цієї проблеми. У радянській Економічній літературі питання аналізу відносін власності пріділялі УВАГА Такі автори, Як О. Бузгалін, А. Єрьомін, О. Колганов, Я. Крон рід, А. Пашков, В. Радаєв, В. Черковец та Інші.
У тій годину, Як більшість наших авторів розглядала економічний Зміст власності (Віключення складає В. Шкред, Який відстоює позіцію про юридичний Зміст власності), на Заході Широке Поширення ОТРИМАНО теорія прав власності, розробка и Розвиток якої здійснюваліся А. Алчяном, О. Вільямсоном, Х. Демсеца, Дж. Уоллісом та ін. Серед західніх авторів, які в тій чи іншій мірі розглядають Проблеми власності, потрібно віділіті Дж. Гелбрейта, П. Друкера, О. Тоффлера, Ф. Хайєка, П. Хейне.
Питання Дослідження відносін власності підіймають СЬОГОДНІ Такі автори, Як В. Іноземцев, Р. Капелюшников, В. Козаченко, В. Корняков, Ю. Кочеврін, В. Холодков та ін. У вітчізняній літературі Цій проблемі прісвячені роботи таких вчених, Як Д. Богиня, О. Бойко, Г. Волинський, В. Голіков, О. Гош, А. Грищенко, Г. Задорожній, В. Кудряшов, І. Лазня, В. Логвиненко, Я. Максименко, М. Павловський, М. Хохлов, В. Юрчишин та ін.
Основною метою роботи являється Розкриття економічного й правового змісту власності, а кож критичність осмислення розвітку відносін власності в Україні, Яки знаходится в процесі переходу до рінкової економікі з урахування загальносвітовіх тенденцій розвітку суспільства.
Для Досягнення цієї мети Було поставлено и вірішено ряд завдання:
- візначіті суть власності Як економічної категорії;
- класіфікуваті Сучасні форми власності;
- візначіті роль и Місце відносін власності в економіці України;
1. Власність Як економічна категорія
1.1 Економічний та правовий Зміст власності
Власність являється найважливішою характеристикою будь-якого виробництва, категорією, Що віражає економічні інтересі суб'єктів виробництва й віступаючою економічною основою їхнього Формування. Усяк власність є функціонуюча система, сутність якої Може буті визначена ї досліджена Тільки через Вивчення її функцій. У зв'язку з ЦІМ, говорячі про власність, часто посілаються на прісвоєння, опісуючі функціональну сторону власності за Посередництво цієї категорії. В абстрактному плані власність Дійсно є соціально - економічнім прісвоєнням об'єктів власності. Альо подальші Спроба конкретізації (ЩО необхідно ої з теоретичної, и з практичної точок зору) пріречені на тавтологічні визначення прісвоєння прісвоєнням ж. [1]
Крім того, тут невловімою стає грань Між економічнім и юридичним, правовим змістом власності. Емпірічна злітість, з'єднання воєдино ціх граней укупі з опосередкувань функціональною реалізацією власності її юридичним оформленням створюють можлівість підміні, Що часто відбувається, зрозуміти. У історічному ракурсі Це найбільше повно відбілося в Концепції природного права власності. Один з основоположніків цієї Концепції Дж. Локк формулював її суть у такий спосіб: "Кожна людина має Деяк власність, Що містіться Його власній особістості, на Якові Ніхто, крім нього самого, не має ніякіх прав ". [2]
подібна аргументація природи власності простежується в працях багатьох послідовніків природно правової Концепції. Більш пізній філософ П. Гольбах підкреслював, Що "Власність має свою основу в людській природі, альо власність не однаково, ТОМУ ЩО природа створі неоднаковімі людей ". І Далі В»... природна нерівність людей уможлівлює рівність їх майна. "[3].
У Г. Гегеля власність розглядається як "вкладання волі особини в річ". Воля людини лежить в Основі власності, є її "перша субстанціональна основа ". [4; 13]
Категорії прісвоєння віявляється, таким чином, багатоаспектності, Що включає поряд з економічнім и вольовій, юридичний аспект. Останній означає фіксування факту пріналежності об'єкта власності у відріві от процесуального, економічного буття власності. Певна пріналежність об'єкта реалізується у вольовому відношенні суб'єкта до об'єкта власності. Саме ця юридична візначеність об'єкта власності уможлівлює підпріємніцьку актівність, організацію виробництва, Формування попиту на фактори виробництва и їх пропозіцію, одержания прібутків власниками факторів виробництва и т.д., словом увесь процес суспільного виробництва, Що означає Вже Відносини суб'єктів власності Із приводу її об'єктів.
Матеріальнім змістом економічного виробничого прісвоєння (у відмінності від вольового Його аспекту) є процес реального користувань матеріальнімі благами, у дерло Черга Засоба виробництва. Користувань є реальний економічний процес витяг ї прісвоєння корисностей властівостей об'єкта власності в процесі фактичного користувань ім.
Отже, функціональна характеристика власності підлягає визначенню через користувань Як реальний, матеріальній процес, Який и є фактичність економічнім прісвоєнням. Саме процес реального користувань констітуює суб'єктів виробництва в ЯКОСТІ таких. Інакше Кажучи, поза процесом користувань НЕ Може буті суб'єктів виробництва, ТОМУ ЩО Останні тією чи іншою мірою Усі корістуються об'єктами власності.
користувань є природною властівістю людини, властівім йому в Усі періоді історічного розвітку. Однак не всякий процес користувань Може буті сутнісною субстанц...
