Курсова робота
Диверсифікація і спеціалізація підприємств
2010
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ІСТОРИЧНІ ФАКТИ ПОЯВИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ І СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ
1.1 Історія появи і розвитку диверсифікації та спеціалізації
1.2 Поняття, сутність та значення диверсифікації та спеціалізації
2 ПРИЧИНИ, ВИДИ І ЕТАПИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ТА ЇЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ
2.1 Форми диверсифікації, і їх характеристика
2.2 внутрішньовиробничих спеціалізація і її форми
2.3 Фінансова зацікавленість і практичний досвід
3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ І СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ І СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ
3.1 Переваги і недоліки диверсифікації та спеціалізації
3.2 Ефективність спеціалізованих і диверсифікованих компаній Російський досвід
3.3 Освоєння нових сегментів
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Загальноприйнято вважати, що диверсифікація компанії - будь то розширення сфери діяльності шляхом відкриття нових виробництв або придбання холдингом нових дочірніх структур іншого, ніж метрополія, профілю - явище двосічне, і в кожному окремому випадку керівництво, вибираючи напрямки розвитку, повинно розглядати як негативні, так і позитивні наслідки диверсифікації. Бізнес-словники визначають слово диверсифікація як одночасний розвиток багатьох, не пов'язаних один з одним видів діяльності, розширення асортименту вироблених виробів, розширення активності за рамки основного бізнесу, під яким розуміється виробництво товарів і послуг, що мають максимальні частки в чистому обсязі продажів у порівнянні з іншими видами продукції, що випускається.
Пошук напрямів диверсифікації виробництва для підприємств вітчизняної економіки є актуальним у зв'язку з наступними обставинами. По-перше, "радянська економіка боролася за одне з перших місць у світі за рівнем спеціалізації виробництва "і створила величезні монопродуктового суб'єкти діяльності. Необхідність пристосування до нових економічних умов об'єктивно змушує шукати найбільш вигідні сфери прикладання створеного виробничого потенціалу. По-друге, диверсифікація виробництва є інструментом міжгалузевого переливу капіталу і методом оптимізації структурних перетворень в економіці.
Метою даної роботи є розгляд процесу диверсифікації і спеціалізації підприємств.
У роботі поставлені наступні завдання:
1. Розгляд історії диверсифікації;
2. Розгляд причин, видів і етапів диверсифікації;
3. Розгляд переваг, які дає диверсифікація.
1 ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ІСТОРИЧНІ ФАКТИ ПОЯВИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ І СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ
1.1 Історія появи і розвитку диверсифікації та спеціалізації
Ідея диверсифікації має багаторічну історію. Вона була вельми модною у зв'язку з концепцією корпоративного розвитку в кінці 60-х і початку 70-х років. Щоб уникнути ризику вкладень капіталу в ті чи інші галузі, найбільші концерни прагнули розширити номенклатуру вироблених товарів, знайти нові форми вкладення коштів, проникнути у галузі, що не мають прямого зв'язку з основною сферою їх діяльності. Історично диверсифікація отримала найбільш відчутний розвиток в середині 50-х років, коли вперше дало про себе знати відносне вичерпання внутрішніх джерел зростання ефективності виробництва і падіння норми прибутку на капітал, вкладений в традиційне виробництво. На даний момент диверсифікація стала найбільш Найпоширенішою формою концентрації капіталу.
Диверсифікація, перш ніж придбала сучасні обриси, в рамках глобальної стратегії фірм пройшла складний шлях розвитку, змінюючись під впливом зовнішніх обставин, так і внутрішньофірмових критеріїв. Історію такої еволюції умовно можна поділити на чотири етапи, і на кожному з них відбувалося становлення таких основних елементів, як: товарний набір; галузевої набір; набір галузей і сфер діяльності; набір країн. Кожен наступний етап був кроком у досягненні цілей виробництва і відрізнявся зміною пріоритетів у розвитку підприємницької діяльності [1].
Інтенсивний розвиток диверсифікації діяльності обумовлювалося підвищенням динамічності ринкової економіки, швидкими змінами попиту, виникненням великого числа нових галузей і ринків продукції. Диверсифікація виробництва в цих умовах дозволяла компенсувати падіння збуту на одному ринку за рахунок збільшення його на інших ринках. Завдяки цьому диверсифіковані підприємства в цілому виявляються більш стійкі і конкурентноздатні в порівнянні з вузькоспеціалізованими, так як вони проникають в нові для себе сфери діяльності, розширюють асортимент товарів, що випускаються. Диверсифікуючи своє виробництво, підприємства (фірми) сприяють також переливу капіталу в найбільш прибуткові галузі. Під впливом диверсифікації виробництва спеціалізовані підприємства (фірми) перетворюються в багатогалузеві комплекси. У США, наприклад, в результаті диверсифікації виробництва та поглинання великої кількості компаній утворилися фірми-конгломерати, в яких підприємства виконують різнорідні функції і не мають виробничих зв'язків.
Наприклад, в США вже в період 1950-1970 рр.. серед найбільших 500 корпорацій число компаній, що випускають однопрофільних продукцію, скоротилася з 30 до 8%. Процес диверсифікації прискорюється поглинаннями окремих, раніше незалежних компаній; число таких поглинань в США в 1968 році в 8 разів перевищило середнє число їх за 1950-54 рр.. Більшість з них носило конгломератна характер [2]. Потім у долі концепції диверсифікації настав поворот, на зміну їй прийшли погляди про необхідність концентрації зусиль на основних сферах бізнесу. Причиною тому послужили процеси глобалізації виробництва та інші явища, зумовлені ефектом економії на масштабах виробництва. Останнім часом диверсифікації (Зараз вона набула більш розумний характер) знову стали надавати першорядне значення, але тепер в основі цього лежать вже зовсім інші причини. Багато компаній зараз мають у своєму розпорядженні великими обсягами капіталів, одержуваних в основних сферах бізнесу, а оскільки можливості подальшої експансії в них досить обмежені, диверсифікація представляється найбільш підходящим шляхом для інвестицій капіталів і зменшення ступеня ризику. Характер диверсифікації визначається соціально-економічними особливостями даної країни. Разом з тим на її розвиток впливають і деякі загальні фактори (Що відносяться до всіх країн): науково-технічна революція, боротьба за високі прибутку, необхідність вишукувати сфери для докладання своїх накопичень, мілітаризація економіки, конкурентна боротьба, боязнь відстати від технічного прогресу. В результаті диверсифікації фірми, і в особливості монополії, набувають багатогалузевий характер, вони проникають насамперед у нові, найбільш прибуткові галузі, що розвиваються високими темпами - електроніку, хімію. Компаніям вигідно йти шляхом розвитку комбінованого виробництва - виробляти різноманітні товари з одного і того ж вихідної сировини, що знижує витрати цих компаній, зокрема й на дослідження, які часто призводять до винаходам, далеким від спеціалізації фірм. Перелив капіталів з менш прибуткових галузей у більш рентабельні відбувається через диверсифікацію, минаючи традиційний ринок капіталу. Функція засновництва поступово переходить до фірмам, які, диверсифікуючи своє виробництво, намагаються застрахувати себе від можливих невдач і банкрутств, хоча починання фірм часто кінчаються неудачей.Даже при побіжному погляді на історію диверсифікації стає ясно, що причиною її широкої популярності в 60-х роках послужило дуже поширене в той час оману, що випливає з технократичної концепції менеджменту, якої були прихильні підприємства практично у всіх галузях промисловості. Згідно догмату цієї концепції для досягнення успіху в менеджменті немає необхідності в глибокому вивченні конкретн...
