Реферат
Глобалізація та регіоналізація економіки
ВСТУП
Одним з ключових процесів розвитку світової економіки на межі ХХ-ХХI століть є прогресуюча глобалізація, тобто якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя.
Ставлення до глобалізації у світовій економіці, як фахівців, так і всіх жителів нашої планети дуже неоднозначно, а часом і діаметрально протилежно. Це пов'язано з різними точками зору на наслідки глобалізаційних процесів, в яких одні вбачають серйозну загрозу світовій економічній системі, а інші бачать засіб подальшого прогресу економіки. Це пов'язано з тим, що переваги глобалізації розподіляються нерівномірно. Глобалізаційні процеси найчастіше вітаються в розвинених країнах і викликають серйозні побоювання в розвиненому Світ. Безсумнівно, наслідки глобалізації можуть носити як позитивний, так і негативний характер, однак альтернативи їй немає, в зв'язку, з чим особливу увагу в даній курсовій роботі приділено дослідженню небезпек (загроз), які несуть ці процеси, і можливостей і вигод, що виникають у процесі глобалізації.
Сучасні глобалізаційні процеси розгортаються, перш все, між промислово розвиненими країнами і лише в другу чергу охоплюють країни, що розвиваються. Глобалізація зміцнює позиції першої групи країн, дає їм додаткові переваги. У той же час розгортання процесів глобалізації в рамках сучасного міжнародного поділу праці загрожує заморозити нинішнє становище менш розвинених країн так званої світової периферії, які стають швидше об'єктами ніж суб'єктами глобалізації.
З економічної глобалізацією паралельно йде регіоналізація міжнародних економічних відносин. Це наочно проявляється на прикладах Західної Європи та Східної Азії. </p>
Регіоналізація призводить до випереджаючого зростання внутрішньорегіональної економічних потоків (Торгівля, прямі інвестиції) в порівнянні з їх загальною динамікою. На частку внутрішньорегіональної торгівлі в трьох головних регіонах (Західна Європа, Північна Америка, Азіатсько-Тихоокеанський регіон) припадає приблизно половина світового експорту. А в Західній Європі, питома вага внутрішньорегіональної торгівлі (Експорт) в загальному експорті західноєвропейських країн перевищує 70%.
Та ж тенденція виявляється у вигляді значної і в більшості випадків зростаючої частки внутрішньорегіональної прямих інвестицій. Це видно на прикладі тієї ж Західної Європи та Європейського союзу, а також Японії та Південно-Східної Азії.
Процеси регіоналізації зачіпають надзвичайно чутливий і болюче питання про державний суверенітет. Кожен рівень інтеграції означає втрату частини економічного, а значить, і політичного суверенітету країн-учасників у користь всій регіональній угруповання або навіть єдиного наднаціонального органу, наділеного правом прийняття рішень без узгодження з урядами країн-членів.
Особливої вЂ‹вЂ‹актуальності ця тема представляє для Російської Федерації, оскільки політичні, економічні та соціальні трансформації, охопили її з кінця 1980-х років, радикально змінили характер міжнародних відносин держави, суспільних інститутів, господарюючих суб'єктів і громадян. Активними учасниками міжнародних зв'язків, особливо економічних, стали російські регіони. Цьому сприяли і лібералізація економіки, і входження Росії в міжнародні організації, стимулюючі регіональне розвиток. За короткий термін були створені правові основи, організаційні форми і економічні механізми участі регіонів - суб'єктів Російської Федерації в міжнародних та зовнішньоекономічних зв'язках.
Для багатьох регіонів зовнішньоекономічна діяльність стала важливим, а в ряді випадків - домінуючим фактором соціально-економічного розвитку, розширюють попит на продукцію регіонів і стимулюючим підвищення її конкурентоспроможності, що збільшує зайнятість і доходи, поліпшуючим насичення місцевого ринку відсутніми і якісними товарами.
Незважаючи на очевидне зростання зовнішньоекономічних зв'язків російських регіонів і накопичення досвіду їх організаторами, як і раніше актуальною залишається проблема узгодження економічних інтересів різних учасників цієї діяльності та підвищення її економічної ефективності.
Найбільш докладно в цій роботі розглянуто приклад Ростовської області, оскільки вдосконалення і розвиток зовнішньоекономічної діяльності регіонів Півдня Росії в умовах становлення ринкової системи господарювання здатне стати ефективним фактором оздоровлення і подальшого розвитку не лише економіки регіону, але і всієї країни.
У Ростовській області 2408 підприємств здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Число їх постійно зростає.
За обсягом зовнішньоторговельного обороту в 2005 році - три мільярди 836 000 000 доларів США - область посідає перше місце в Південному федеральному окрузі (37,5 відсотків від загального обсягу ЗЕД).
У Ростові-на-Дону сьогодні діють 31 представництво міжнародних організацій та проектів. Стоїть питання про відкриття ще двох культурних центрів - Японії та Індії. У Ростовській області розробляється регіональна програма підтримки учасників зовнішньоторговельної діяльності на 2007-2008 роки.
Передбачається також активну участь Ростовської області, як суб'єкта Російської Федерації, в роботі економічних форумів, Чорноморської Асоціації економічного співробітництва та інших міжнародних організацій у метою ефективної інтеграції у світову економічну систему.
1. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ: ЗМІСТ, ПРИЧИНИ, ФОРМИ І НАСЛІДКИ
1.1 Зміст процесу глобалізації економіки
У світовому господарстві проявляється фактор системності сучасних міжнародних економічних відносин, що виражається в їх зростаючої взаємопов'язаності і взаємозумовленості. Одночасно з цим зростає і масштабність тих зв'язків, які реалізуються системою міжнародних економічних відносин, вони виходять спочатку на регіональний (у масштабах декількох країн), а потім загальносвітовий - глобальний рівень. Грань між внутрішньонаціональних і міжнародними економічними відносинами стає все більш умовною і рухомий. У світовому господарстві залишається все менше країн, не включених в цю все більш цілісну і органічну систему відносин. Взяті разом вказані процеси синтезуються в якісно новому для світового господарства явищі, яке визначається як глобалізація економіки.
Ідея глобалізації має глибокі історичні й релігійні корені, пов'язані з уявленнями про всеєдності людства. Французький філософ, один з основоположників позитивізму і соціології, Огюст Конт (1798-1857) проголосив створення нової В«релігії людстваВ». У його уявленнях людство виступає як всесвітня батьківщина, покликана об'єднати в майбутньому всіх мешканців планети [1].
Експерти МВФ визначають глобалізацію як В«Зростаючу економічну взаємозалежність країн усього світу в результаті зростаючого обсягу і різноманітності міжнародних угод з товарами, послугами та світових потоків капіталу, а також завдяки все більш швидкої і широкої дифузії технологій В»[2]. У доповіді Генерального секретаря ООН Кофі Аннана на ювілейній сесії Організації Об'єднаних Націй було відзначено, що глобалізація означає все більш складний комплекс транскордонних взаємодій між фізичними особами, підприємствами, інститутами та ринками.
Історичною передумовою глобалізації економіки з'явилися розпад світової соціалістичної системи господарства і, як наслідок, ліквідація розколу світу на дві антагоністично протилежні політичні та соціально-економічні системи - капіталістичну і соціалістичну. В світовій економіці в цілому утвердилася і стала загальною практично для всіх країн ринкова економіка. Глобалізація економіки тісно пов'язана з лібералізацією зовнішньоекономічних зв'язків, коли все більш вільною стають міжнародна міграція, перелив з країни в краї...
