ВСТУП
В останні роки Росія отримує динамічно розвинене підприємництво, яке являє собою ініціативну, самостійну, здійснювану від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність діяльність фізичних і юридичних, спрямовану на отримання прибутку.
За роки Радянської влади поняття В«підприємництвоВ» практично було виключено з економічної лексики, а термін В«підприємецьВ» сприймався негативно.
Сьогодні багато стали розуміти, що саме підприємництво рухає розвиток виробництва, ринку, а значить і суспільства в цілому. Зарубіжні країни процвітають завдяки підприємцям, а підприємці - завдяки підтримці своїх держав.
Суспільний характер підприємництва означає не тільки діяльність беруть участь у ньому агентів, але й наявність в громадському господарстві певних умов дозволяють реалізувати притаманні підприємництву функціональні ознаки. Сукупність таких умов становить середу підприємництва, найважливішими елементами якої є економічна свобода і особиста зацікавленість.
Визначальною ознакою підприємницького середовища є економічна свобода. Для підприємця наявність економічної свободи - це не тільки можливість займатися тим чи іншим видом діяльності і мати рівний доступ до ресурсів і ринків, але й морально-етична санкціонування підприємницької діяльності. Особиста зацікавленість виступає рушійним мотивом підприємництва, тому забезпечення умов для присвоєння отриманих результатів, витягання і накопичення доходу є визначальною умовою підприємницького середовища.
Підприємництво в Росії отримує розвиток у різноманітних видах. За родом діяльності - виробниче, комерційне, фінансове та ін За розміром господарюючих суб'єктів - мале, середнє і велике. За характером власності - приватна, спільне. За організаційній формі - індивідуальне та колективне.
Приймаючи рішення про вибір форм і видів підприємництва, бізнесмен визначає необхідний рівень і обсяг можливих прав і зобов'язань, що залежить від профілю та змісту майбутньої діяльності, можливого кола партнерів, існуючого в країні законодавства.
Словом, підприємництво набирає силу, охоплюючи все нові сфери економіки і соціальні верстви.
Розвиток ринкової економіки передбачає формування підприємництва та виховання підприємця. Вирішити цю задачу, пов'язану з подоланням досить серйозних труднощів і психологічних перепон, непросто.
Росія знаходиться на стадії становлення ринкових відносин, існування яких в даний час немислимо без підприємницької діяльності - це аксіома і є актуальністю обраної теми.
1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ​​IJЯЛЬНОСТІ
1.1 Сутність підприємництва
Вперше про підприємництво як про поняття почали говорити ще в XVIII столітті. Першими йому дали визначення класики економічної науки французький економіст Ж.Б. Сей і англійський вчений-економіст А. Сміт.
Ж.Б. Сей в 1803 році сформулював визначення підприємницької діяльності як з'єднання, комбінування трьох класичних факторів виробництва - землі, капіталу, праці. Основна теза Сея полягає у визнанні активної ролі підприємців у створенні продукту. Дохід підприємця, за думку Сея, є винагородою за його працю, за його здатність організовувати виробництво і збут продукції, забезпечити В«дух порядкуВ». Підприємець, вважав він, - це особа, яка береться на свій рахунок і ризик і на свою користь зробити який-небудь продукт.
А. Сміт, навпаки ж, представляв економіку як саморегулюючий механізм, в якому творчому підприємництву не знаходилося місця. Підприємець, на думку Сміта, будучи власником капіталу, заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку йде на ризик, оскільки вкладення капіталу в ту чи іншу справу завжди містить у собі елемент ризику. Підприємницька діяльність і є, по Сміту, компенсація власникові за ризик.
На сьогоднішній день існує велика кількість варіантів тлумачення значень понять В«підприємництвоВ» та В«підприємецьВ». Найбільш ємними і точними можна вважати визначення американського вченого, професора Роберт Хизрич і англійського професора Алана Хоскинга. Роберт Хизрич визначає В«підприємництво як процес створення чогось нового, що володіє вартістю, а підприємця - як людини, яка затрачує на цей весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, отримуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим В»[12, с.21]. Професор Алан Хоскінг стверджує: В«Індивідуальним підприємцем є особа, яка веде справу за свій рахунок, особисто займається управлінням бізнесом і несе особисту відповідальність за забезпечення необхідними коштами, самостійно приймає рішення. Його винагородою є отримана в результаті підприємницької діяльності прибуток і почуття задоволення, яке він відчуває від заняття вільним підприємництвом. Але поряд з цим він повинен прийняти на себе весь ризик втрат у разі банкрутства його підприємства В».
Таким чином, виходячи з цих висловлювань, можна сформулювати остаточне визначення підприємництва:
Підприємництво - це особливий вид економічної активності (Під якою слід розуміти доцільну діяльність, спрямовану на витяг прибутку), яка заснована на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній підприємницькій ідеї.
Підприємництво виступає в якості особливого виду економічної активності, бо його початковий етап пов'язаний, як правило, лише з ідеєю - результатом розумової діяльності, згодом приймаючої матеріалізовану форму. Розвиток підприємництва можливий лише за наявності необхідних суб'єктів такого роду діяльності. Ці суб'єкти і роблять можливим розвиток ринкових відносин (а не навпаки, як це бачиться багатьом). Поява суб'єктів підприємництва увазі наявність певної суспільної ситуації, коли ідеологічна, політична і соціально-економічна обстановка провокує В«підприємницький бумВ». Здійснення підприємницької діяльності на ефективному рівні, таким чином, можливо лише за наявності певної суспільної ситуації - підприємницької середовища, під якою розуміється, перш за все, ринок, ринкова система відносин, а також особиста свобода підприємця, тобто його особиста незалежність, дозволяє прийняти таке підприємницьке рішення, яке, з його точки зору, буде найбільш ефективним, дієвим і максимально прибутковим.
Підприємництво характеризується обов'язковою наявністю інноваційного моменту - будь то виробництво нового товару, зміна профілю діяльності або заснування нового підприємства. Нова система управління виробництвом, якістю, упровадження нових методів організації виробництва або нових технологій - це теж інноваційні моменти.
Основним суб'єктом підприємницької активності виступає підприємець. Однак підприємець - не єдиний суб'єкт, у будь-якому випадку він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним його контрагентом, а також з державою, що у різних ситуаціях може виступати в якості помічника або супротивника. І споживач і держава також відносяться до категорії суб'єктів підприємницької активності, як і найманий працівник, і партнери по бізнесу.
1.2 Функції підприємництва
У ринковій економіці підприємництво виконує загальноекономічну, ресурсну, творчо-пошукову (Інноваційну), соціальну, організаторську функції.
1) Загальноекономічна функція об'єктивно обумовлена ​​роллю підприємницьких організацій, діють під відповідальність юридичної особи та індивідуальних підприємців, що діють від свого імені і під свою майнову відповідальність.
Підприємницька діяльність спрямована на виробництво товарів (робіт, послуг) та здійснюється під впливом системи економічних законів ринкової економіки (попиту і пропозиції, конкуренції, вартості та ін), що є об'єктивною основою прояви загальноекономічної функції. Розвиток підприємництва є одним з визначальних умов економічного зростання, збільшення обсягів валового внутрішнього продукту та національного доходу. Цей фактор також виступає як прояв заг...
