Введення
Хімічний та нафтохімічний комплекс на сьогоднішній день є базовим сегментом російської промисловості, який закладає основи її довгострокового і стабільного розвитку і надає істотний вплив на структурні зміни в економіці, що володіють істотним макроекономічним ефектом і впливають на рівень національної конкурентоспроможності та темпи зростання економіки в цілому.
Галузь хімії та нафтохімії характеризується широким спектром видів продукції, що випускається, яка використовується практично у всіх галузях народного господарства і в повсякденному побуті.
Хімічна та нафтохімічна промисловість Росії є експортоорієнтованої: на експорт надходить до 40% виробленої продукції (у вартісному вираженні), в 2004 - 9,88 млрд. дол, а в 2005 р. - 11,3 млрд. дол Останніми роками для експорту хімічної та нафтохімічної продукції характерна підвищувальна тенденція, причому збільшення валютної виручки визначається, головним чином, зростанням світових цін.
На сьогоднішній день на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості виробляється широкий асортимент продукції, частина якого належить до предметів виробничого призначення (більше 60%). Інша частина (близько 40%) відноситься до предметів народного споживання.
На підприємствах цієї галузі промисловості виробляються: сірчана кислота, каустична і кальцинована сода, ароматичні вуглеводні, спирти і кислоти, мінеральні добрива, пластмаси і синтетичні смоли, хімічні волокна, синтетичні миючі засоби та поверхнево-активні речовини, лакофарбові матеріали та синтетичні барвники, різні розчинники та т.п. Цим і обумовлюється висока ступінь актуальності аналізованої теми.
Метою представленої роботи є аналіз сучасного розвитку хімічної і нафтохімічної галузі в Росії та Республіці Татарстан. Для досягнення даної мети необхідно вирішити ряд завдань:
- розглянути теоретичні основи хімічної та нафтохімічної промисловості;
- провести оцінку сучасного стану хімічної та нафтохімічної промисловості;
-->p>
- виявити напрямки розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості РТ;
- провести аналіз зарубіжного досвіду функціонування хімічної та нафтохімічної галузі.
Об'єктом в курсовій роботі виступає хімічна і нафтохімічна сфери. Предмет - діяльність підприємств хімічної і нафтохімічної галузі.
1. Теоретичні основи хімічної та нафтохімічної промисловості
1.1 Місце і роль хімічної та нафтохімічної промисловості в економіці Росії
Хімічний комплекс є базовим сегментом російської промисловості, який закладає основи її довгострокового і стабільного розвитку і робить істотний вплив на структурні зміни в економіці, що володіють істотним макроекономічним ефектом і впливають на рівень національної конкурентоспроможності та темпи зростання економіки в цілому.
Споживачами його продукції є практично всі галузі промисловості, транспорту, сільського господарства, сфера послуг, торгівля, наука, культура і освіта, оборонний комплекс. У структурі обробних виробництв промисловості по обсягу продукції його питома вага становить 10,4%. В галузі зосереджено більше 4,5% основних фондів промисловості країни.
Підприємства забезпечують близько 5,4% загальноросійського обсягу валютної виручки. У хімічній індустрії налічується близько 800 великих і середніх промислових підприємств і понад 100 наукових і проектно-конструкторських організацій, дослідних та експериментальних заводів із загальною чисельністю понад 740 тис. чоловік.
Виробничий і науково-технічний потенціал дозволяє російським підприємствам виробляти близько 1,1% світового обсягу хімічної продукції. Однак за загальним випуску хімічної продукції Росія знаходиться в кінці першої двадцятки країн.
У теж час, по окремих її видах, наприклад, з випуску аміаку і карбаміду, російські компанії контролюють 15% світового ринку. Після тривалого періоду спаду виробництва в 1999 р. намітився підйом галузі. За останні шість років (2000-2005 роки) обсяг виробництва хімічної продукції збільшився в 1,43 рази. Зростання виробництва в 2006 році до рівня 2005 року за оцінкою складе 103,3%. В той же час вже з 2000 року має місце тенденція уповільнення темпів зростання та зниження рентабельності виробництва.
Недолік інвестицій в 1991-1998 рр.. призвів до уповільнення або припинення будівництва виробничих потужностей, у тому числі близько 40 об'єктів на базі комплектного імпортного обладнання. Таким чином, определившееся ще в СРСР відставання технічного, технологічного і економічного рівня хімічних виробництв від відповідних показників розвинутих країн ще більше посилилося і становить за оцінкою 15-20 років.
Зовнішня торгівля хімічного комплексу Росії визначається такими факторами:
- зростанням світових цін на хімічні і нафтохімічні продукти у зв'язку з високим рівнем цін на нафту;
- розширенням попиту з боку внутрішнього ринку, перш за все з боку будівельної індустрії і побутового сектора;
- збільшенням протекціоністських заходів по відношенню до російських хімічним і нафтохімічним продуктів з боку низки країн світу;
- зниженням цінової конкурентоспроможності вітчизняних хімічних і нафтохімічних продуктів через інфляцію, подорожчання товарів і послуг природних монополій, зміцнення курсу рубля;
- посиленням конкуренції із закордонними постачальниками на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Хімічна та нафтохімічна промисловість Росії є експортоорієнтованої: на експорт надходить до 40% виробленої продукції (у вартісному вираженні), в 2004 - 9,88 млрд. дол, а в 2005 р. - 11,3 млрд. дол Останніми роками для експорту хімічної та нафтохімічної продукції характерна підвищувальна тенденція, причому збільшення валютної виручки визначається, головним чином, зростанням світових цін.
Товарна номенклатура експорту хімічного комплексу представлена, головним чином, продукцією неглибокої ступеня переробки сировини, яка тотожна структурі виробництва і через більш низьких цін на енергоресурси має цінове перевага перед закордонними аналогами. Лідируючими позиціями експорту є мінеральні добрива, синтетичний каучук, пластмаси, органічні і неорганічні продукти сировинного призначення.
Найбільш висока експортна складова у виробництві мінеральних добрив: по причини низької купівельної спроможності вітчизняного сільського господарства на світовий ринок надходить від 70 до 90% обсягу їх виробництва.
Великомасштабні поставки російських мінеральних добрив створюють конкуренцію виробникам багатьох країн, у зв'язку з цим в США, країнах ЄС, Бразилії, Мексиці та Австралії вони обкладаються високими антидемпінговими митами. Протекціоністські заходи щодо інших хімічних продуктів застосовуються в Китаї, Індії, Туреччини.
Російська хімічна і нафтохімічна продукція реалізується майже в 100 країнах світу, але основним ринком збуту багато років є Китай, який, разом з тим, активно розвиває власну виробничу базу з випуску хімічної продукції, надходить з Росії і, крім того, нарощує експортний потенціал по продуктам, що становлять основу експорту російського хімічного комплексу (Аміак, карбамід, метанол, поліетилен).
На відміну від експорту номенклатура імпорту хімічного комплексу обширна і традиційно в ній превалюють товари кінцевого призначення - вироби з пластмас, лакофарбові матеріали, шини, товари побутової хімії, гумотехнічні вироби, кінофотоматеріали, хімічні засоби захисту рослин, тобто товари з високою доданою вартістю. В останні роки темпи зростання імпорту у 1,5 - 2,0 рази вище темпів зростання експорту (у 2004 р. - 6,5 млрд. дол, 2005 - 8,2 млрд. дол), при цьому позначилася тенденція витіснення вітчизняних виробників закордонними постачальниками.
Найбільш активно процес проникнення зарубіжної хімічної продукції в збиток вітчизняним виробникам йде у виробництві пластмас і лакофарбних матеріал...
