Зміст
Введення
Глава 1 Теоретичні основи аналізу державно-приватного партнерства
1.1 Поняття, виникнення і структура державно-приватного партнерства. Концептуальні засади партнерства держави та приватного сектору
1.2 Основні моделі та форми партнерства
Глава 2. Розвиток державно-приватного партнерства в світовій і російській економіці
2.1 Міжнародний досвід взаємодії держави і приватного бізнесу
2.2 Практика впровадження державно-приватного партнерства в Росії: результати та проблеми розвитку
Висновок
Введення
В даний час в економіці ряду розвинених і країн, що розвиваються широке поширення приймає нова особлива форма взаємодії держави і приватного бізнесу - державно-приватне партнерство. Державно-приватне партнерство являє собою організаційне та інституційне об'єднання держави і приватного бізнесу з метою реалізації суспільно значимих проектів в масштабі всієї країни або окремих територій. Значні зміни відбуваються в формах і методах управління виробничої і соціальної інфраструктури, по традиції перебувають у державній власності: комунальні та енергетичні мережі, морські та річкові порти, аеропорти; охорона здоров'я, освіту, правоохоронна та військова області.
Ці зміни характеризують послаблення безпосереднього впливу держави в економіці і паралельне посилення її державного регулювання в різних формах. Причиною такої поведінки є невдоволення держави роботою публічних служб по забезпечення і обслуговування суспільства. Що випливає з цього слідство являє собою партнерство держави і приватного сектора.
Все ж такі зміни і стратегії створюють особливу невизначеність, і дослідження та аналіз державно-приватного партнерства несе в собі актуальний характер і являє науковий інтерес. Дана тематика розглядалася й аналізувалася в працях різних авторів, особливо В.Б. Варнавського, О. Вільямсона, Д. Грімс, С.А. Карпова, М. Льюїса, П. Розенау.
При вивченні літератури даних авторів відзначається цілком достатня і оптимальна кількість повних і явних досліджень тематики державно-приватного партнерства: міжнародний досвід та російська практика.
Мета роботи - аналіз державно-приватного партнерства на міжнародному і російському ринках.
Поставлена ​​мета визначає наступні завдання:
- виявити теоретичні основи аналізу державно-приватного партнерства та особливості цього поняття;
- розглянути основні моделі та форми державно-приватного партнерства;
- провести аналіз взаємодії держави і приватного бізнесу на міжнародному і російському ринках;
- виявити наявні складності розвитку державно-приватного партнерства та проаналізувати тенденцію розвитку нового економічного відносини в російській економіці.
Варто відзначити, що загальнотеоретичні моменти висвітлені в систематичних курсах по мікроекономіці. Методолого - теоретичну базу дослідження склали кілька груп джерел. До першої віднесені навчальні посібники: В«50 лекцій з мікроекономікиВ» під ред. М.Н. Грязновой, Н.Л. Юданова, В«Держава і бізнес: основи взаємодії В»Шамхалов Ф.,В« Економіка. Вступний курс В»Самуельсон П.А.; Сучасний економічний словник (Райзберг Б.А).
До другої віднесені наукові статті Айрапетяна М., Амунц Д., Варнавського В., Дерябін М., Жиліною О., Філатова А., в періодичних журналах: В«АудиторВ», В«Питання економікиВ», В«Світова економіка і міжнародні відносини В»,В« Проблеми теорії та практики управління В», В«Російське підприємництвоВ», В«Російська Федерація сьогодніВ», В«Сучасна Європа В».
Глава 1. Теоретичні основи аналізу державно-приватного партнерства
1.1 Поняття, виникнення і структура державно-приватного партнерства. Концептуальні основи партнерства держави і приватного сектору
Економіка ряду розвинених, а останнім часом і країн, що розвиваються широко застосовує нову особливу форму взаємодії держави і приватного бізнесу. Ця особлива форма партнерства, позначувана звичайно терміном Public Private Partnership (PPP). У російській літературі застосовується термін державно-приватне партнерство, виходячи з чіткого визначення провідної ролі держави в російських реаліях.
Дана форма грунтується на ослабленні прямого впливу держави в економіці, передачі функціональних повноважень приватному сектору і одночасне збереження, і посилення свого регулювання. Держава - це якесь агентство з реалізації суспільно значущих благ та послуг. Деякі частини цих благ воно може проводити самостійно, а решту шляхом залучення можливостей і здібностей приватного сектора. Бізнес як би запрошується в управління держактивами для поліпшення і якісної реалізації державних проектів.
Державно-приватне партнерство - ця форма діяльності держави та приватного сектору, з метою розвитку найбільш значимих об'єктів інфраструктури та забезпечення якісними послугами господарюючих суб'єктів і суспільства.
В«Державно-приватне партнерство - це специфічна, різних видів форма взаємодії держави та приватного сектору в сфері економіки, основоположною рисою якого є збалансованість інтересів, прав і зобов'язань сторін у процесі його реалізації В». [12, с.122]
Власне термін В«Державно-приватне партнерствоВ» (ДПП, Public Private Partnership) з'явився на початку 90-х рр.. XX в. І пов'язаний, головним чином, з В«Британською моделлюВ» ДПП. У 1992 році уряд Д. Мейджора оголосив про В«приватної фінансової ініціативи В»(Private Finance Initiative - PFI), яка являла собою модернізовану концепцію управління держвласністю. Суть PFI полягала в тому, щоб у рамках договорів і угод про державно-приватне партнерство передати приватному сектору функції фінансування (Будівництва, реконструкції, експлуатації, управління і т. д.) об'єктів соціально - культурної та виробничої інфраструктури, що знаходяться в державної власності. Дане кардинальна зміна системи державного управління у Великобританії спричинило за собою істотну трансформацію в інституційному середовищі, а також у взаєминах держапарату і приватного бізнесу.
огляду на інтенсивний розвиток різноманітних форм ДПП у всіх регіонах світу, застосування в різних галузях економіки, цю форму взаємодії можна трактувати як характерну рису сучасної змішаної економіки.
Нагадаю, що змішана економіка являє собою економіку з елементами ринку і командної форми управління. Ця якась альтернативна форма управління. Ще ніколи не існувало 100%-ної ринкової економіки, хоча Англія в XIX столітті була близька до такої системи. В Нині в США значна частина рішень приймається ринком. Однак роль уряду країни від цього не згасає, навпаки, держава відіграє важливу роль у роботі ринку: видаються укази і положення, що регулюють економічне середовище, надаються послуги у сфері охорони здоров'я, освіти та охорони правопорядку, контролюється бізнес і забруднення навколишнього середовища. [3, с.225]
Розглянемо концепцію ДПП з аналізу В. Варнавського:
1. Варто підкреслити позначений момент, що ДПП - це полупріватізаціонная форма, тобто держава, передаючи права володіння розпорядження об'єктами інфраструктури приватному сектору, залишається власником цих об'єктів;
2. Держава в односторонньому порядку виконує свої основоположні функції життєзабезпечення населення та підприємства, залишається відповідальним перед суспільством за функціонування інфраструктур;
3. Для забезпечення відповідного рівня послуг, приватним підприємствам створюється певна система контролю і регулювання;
4. Взаємодія сторін в ДПП закріплюється на офіційній, юридичній основі (угоди, договори, контракти і т.д.);
5. В процесі реалізації проектів ДПП наявні активи сторін
(ресурси і вклади) об'єднуються;
6. Всі ризики в проектах ДПП, розділяються між державою та бізнесом ...
