Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів здійснюється за допомогою різних показників та їх систем. До числа основних показників ефективності використання матеріальних витрат відносять матеріаломісткість, матеріаловіддача, відносну економію матеріалів у виробництві, коефіцієнт використання матеріалів, коефіцієнт розкрою матеріалів і т.д.
Матеріалоємність розраховується як відношення вартості витрачених на виробництво матеріалів до вартості продукції, характеризує частку матеріалів, що припадає на один рубль продукції, вимірюється в копійках.
Матеріаловіддача - Це відношення вартості продукції до вартості витрачених матеріалів, характеризує частку продукції, що припадає на один карбованець вартості матеріалів.
Відносна економія матеріальних витрат являє собою різницю між вартістю матеріалів у звітному періоді та вартістю матеріалів базисного періоду, перераховану на зміну обсягу виробництва і реалізації.
Коефіцієнт використання матеріалів розраховується як відношення чистої маси матеріалів до нормі витрати. Визначається за окремими видами продукції, робіт або послуг.
Коефіцієнт розкрою матеріалу вказує, наскільки раціонально здійснений розкрій вихідного матеріалу, визначається відношенням суми мас (обсягів, площ або довжин) всіх заготовок, викроювати з вихідного матеріалу, на масу (об'єм, площі або довжини) вихідного матеріалу.
Найбільше поширення набули показники, в розрахунку яких використовується сума матеріальних витрат, а не матеріальних ресурсів. Це обумовлено тим, що в процесі споживання матеріальних ресурсів відбувається їх трансформація в матеріальні витрати, тобто вартість витрачених матеріальних ресурсів виражається матеріальними витратами, і рівень їх витрачання у виробництві - показниками, обчисленими виходячи із суми матеріальних витрат.
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів рекомендується застосовувати систему узагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріаломісткість продукції, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів, відносна економія матеріальних витрат.
Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник, зворотний показнику матеріалоємності, і характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.
Матеріаломісткість продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції. Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Від характеризує в відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває фактори її зростання.
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.
Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний об'єм випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо цей коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш економно.
Відносна економія матеріальних витрат розраховується як різниця фактичної суми матеріальних витрат і базисної, перерахованої на темп приросту обсягу продукції.
Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє отримати лише загальне уявлення про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів та резерви його підвищення. Більш конкретну інформацію забезпечує аналіз приватних показників. Приватні показники використовуються для характеристики ефективності споживання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії та ін), а також встановлення зниження матеріалоємності окремих виробів (питомої матеріалоємності).
В Залежно від специфіки виробництва приватними показниками можуть бути: сирьеемкіе, металоємність, паливомісткість, енергоємність, а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).
Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).
В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з базовим, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також їх вплив на обсяг виробництва і собівартість продукції.
В економічній літературі рекомендується декілька методик аналізу показника матеріаломісткості. Для більш повного аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів аналіз проводиться по узагальнюючим, а також приватним показниками матеріаломісткості.
Після розрахунку загального показника матеріаломісткості продукції за базовий і звітний період, визначається відхилення за формулою
/ МЕ = МЗ1/ВП1- МЗ0/ВП0.
Якщо матеріаломісткість продукції у звітному періоді зросла порівняно з попереднім, значить, матеріальні ресурси використовуються неефективно, що призводить до зниження випуску продукції.
Дана формула застосовується при факторному аналізі продукції: ВП = МОЗ/МЕ. Використовуючи спосіб ланцюгових підстановок, можна визначити вплив матеріальних витрат і матеріаломісткості на обсяг продукції. Аналогічно проводиться факторний аналіз продукції за рахунок матеріальних витрат і матеріаловіддачі.
При аналізі можуть бути розраховані приватні показники використання матеріальних ресурсів (паливомісткість, енергоємність, сирьеемкіе та ін) як відношення вартості окремого виду ресурсу до величини обсягу випуску продукції.
Загальна матеріаломісткість продукції буде являти собою суму приватних показників матеріаломісткості. Такий аналіз дозволить виявити перевитрата ресурсів по конкретних видів матеріальних витрат.
Розрахунки впливу приватних показників матеріаломісткості на випуск продукції аналогічні показниками загальної матеріаломісткості, наприклад:
ВП = Вартість палива/паливомісткість.
До приватним показниками ефективності використання матеріальних ресурсів відноситься питома матеріаломісткість. Питома матеріаломісткість і випуск продукції знаходяться під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, що залежать і не залежать від діяльності організації. Внутрішні чинники слід розглядати з двох позицій: характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструкторських рішень (спрощення конструкцій, скорочення кількості деталей, виготовлення з більш дешевих і пр.) і відображають прогресивність технологічного використання матеріалів, покупних напівфабрикатів, максимального використання відходів, ліквідація браку і т.д.
До зовнішнім чинникам слід віднести зміна цін на споживані сировину і матеріали, паливо, енергію; невиконання постачальниками зобов'язань, якості поставляється ними вихідної сировини.
Аналіз цього показника дозволяє виявити вплив вартості витрачених матеріалів на одиницю продукції і рівень відпускних цін.
МЕ...
