План
Введення
1. Економічне становище західноукраїнських земель
2. Особливості і характер промислового розвитку
3. Стан сільського господарства
4. Кооперативний рух
Висновки
Список літератури
Введення
Актуальність теми дослідження в тому, що в 20-30-х роках в результаті, колоніальної політики іноземних держав економіка Західної України перебувала в застої, ряд галузей промисловості занепали, промислова криза тісно перепліталася з аграрним. Важким було не тільки економічне, але і політичне становище корінного населення регіону. Незважаючи на жорстокі переслідування, все більший розмах набувало його національно-визвольний рух на західноукраїнських землях. Кооперація на західноукраїнських землях у ті часи являла собою чітко налагоджену систему, кожна ланка якої працювало синхронно. Незважаючи на важкі економічні кризи 20-30-х, років, вона організовувала основні ділянки економічного життя і стала важливим його чинником.
Мета роботи розглянути економічний розвиток західноукраїнських земель у 20-30е роки XX ст.
Завдання роботи охарактеризувати економічне становище західноукраїнських земель, особливості і характер промислового розвитку, стан сільського господарства, кооперативне рух.
В дослідженні були використані методи: порівняльного аналізу, логічно-історичний, системно-структурний і функціональний.
Теоретичною базою для роботи складають наукові праці вчених-економістів, істориків.
Структура роботи визначена завданням і логікою проведеного дослідження.
З метою найбільш детального і докладного висвітлення основних аспектів представленої теми, об'єктивного аналізу | проблем, які вона включає, робота розділена на чотири розділу.
Дана тема розкрита в літературі досить широко. Проблема досить поширена і розглядається в багатьох джерелах.
1. Економічне становище західноукраїнських земель
Західноукраїнські землі анексували Польща, Румунія і Чехословаччина. Майже 7 млн ​​українців, в основному колишніх підданих Австро-Угорської імперії, були позбавлені права на самовизначення. Найбільше українських земель відійшло в Польщі. Положення західних українців залишалося невизначеним. У 1923 р. Рада послів Антанти у Версалі визнав суверенітет Польської держави над Східною Галичиною і Волинню.
На цій території було створено чотири воєводства: Львівське, Станіславське, Тернопільське і Волинське. Частина Українського Полісся разом з білоруськими землями утворили Поліське воєводство.
Північна Буковина разом з Хотинським повітом ввійшли до складу румунської провінції Буковина з центром у Чернівцях.
На Закарпатті була створена єдина адміністративно-територіальна одиниця Чехословаччини - Підкарпатська Русь з центром в Ужгороді.
Площа окупованих західноукраїнських земель становила близько 150 тис. км., а населення, яке проживало на них, в кінці 30-х років перевищувало 11 млн чол.
Іноземні поневолювачі встановили тут напівколоніальний режим. Частина Західного регіону України в промисловому потенціалі була у 2-3 рази менше, ніж відповідно в загальної території і кількості населення країн-окупантів. Понад 80% населення регіону займалося сільським господарством.
Країни, в які входили західноукраїнські землі, значно відставали в своєму економічному розвитку від розвинених країн світу.
Низька конкурентоспроможність господарства й обмеженість внутрішнього ринку негативно впливали на економічне становище регіону. Ситуація погіршувалася ще й тим, що в цих країнах панівним в економіці був іноземний капітал. 44,4% виробництва у деревообробній промисловості і 88,5% у нафтовій контролювали іноземні банки.
Західноукраїнські землі стали колонією, аграрно-сировинним придатком іноземних держав. Сприяючи розвитку промисловості в корінних польських районах, уряд свідомо гальмувало промислове будівництво на західноукраїнських землях.
У корінний частині Польщі було сконцентровано 80% металообробної, електротехнічної, паперової та текстильної промисловості, друкарень, виробництва цегли, вапна, цукру.
У 1938 р. Західна Україна виробляла лише 7-10% промислової продукції Польщі (Відзначимо, вона становила чверть території та населення Польщі).
В промисловості регіону переважали галузі, які без значних капіталовкладень забезпечували високі прибутки. Подібним було становище у Північній Буковині та на Закарпатті.
Польське уряд розділило свою країну на дві території Польщі "А" і Польщу "Б". У першу входили корінні польські землі, до другої - переважно західноукраїнські. У Польщі "А" зосереджувалось 80% металообробної, електротехнічної, текстильної, хімічної, паперової промисловості, виробництво цегли, вапна й цукру. Уряд свідомо гальмувало промислове будівництво в Польщі "Б".
2. Особливості і характер промислового розвитку
Післявоєнний відновлення промисловості відбувалося повільно. Були труднощі в одержанні відповідної сировини і промислового устаткування. Крім того, на темпи відновлення негативно впливала зростаюча інфляція.
Західноукраїнська промисловість відчувала величезні труднощі в одержанні кредитів. Місце австро-німецького капіталу зайняв французький, англійський, американський. Частково посилив свої позиції й польський капітал. Умови для економічного розвитку регіону диктували з Варшава, Бухарест, Прага, Лондон, Париж та інші столиці світу. Після деякого тимчасового пожвавлення вже в 1924 р. настав застій у промисловості. Не було докорінних зрушень у відбудові та подальшому розвитку західноукраїнської промисловості також у 1925-1927 рр..
Лише в 1928 м. виявилися ознаки економічного піднесення, проте в 1929 р. воно змінилося нечуваним кризою. Зайнятість робочої сили у фабричній заводський промисловості зменшилася на 40-50%. Занепадали дрібні ремесла. Хоча пізніше і були деякі зрушення, однак до 1939 р. рівень промислового виробництва вже перевершував рівня 1928 р. У 1938 р. середньорічне кількість робітників, зайнятих у середніх і великих підприємствах переробної промисловості Західної України, становили близько 50-55 тис. чол.
В гірничодобувної промисловості і на лісорозробках кількість робітників виросли, проте це не змінило загальної картини економічного застою в західноукраїнських землях.
Істотно не збільшила виробництво продукція лісохімічної промисловості, яка мала три закарпатські (Свалявський, Велико-бічківскій, Перечинський) і Вігодскій заводи. Паперова промисловість занепадала. Черлянське і Сасівская паперові фабрики після війни не відновили роботи, а Коломийська працювала з перервами і то з чисельністю 20-30 робітників. Лише Моквинська паперова фабрика на Волині відновила після війни роботу, виготовляючи 500-800 т паперу на рік.
Нафтова і озокеритові промисловість Прикарпаття в 20 - 30-х роках була доведена іноземним капіталом до занепаду. Прибравши до своїх рук багаті родовища нафти в різних країнах Азії, Америки і Європи, міжнародні нафтові концерни були більше зацікавлені у придушенні західноукраїнської нафтової промисловості, ніж в її розвитку. Вони експлуатували тільки старі родовища, які поступово виснажувалися. Озокеритові шахти в кінці 30-х років фактично зовсім припинили роботу.
Деякі зрушення відбулися тольки в калійної промисловості. Поруч з Калугскім рудником (Івано-Франківська область) у 20-х роках виріс другий рудник в Стебнику, а в 1931 р. - третій в Голізне. Видобуток калійних добрив напередодні другої світової війни складала в перерахунку на чистий окис калію 71,4 тис. т на рік. Однак слід зазначити, що можливості для зростання видобутку використовувалися далеко не повністю. Розвиток калійної промисловості обмежувався невеликою ємністю внутрішнього ринку і дедалі...
