Зміст
Введення
Соціально-економічна ситуація в світі наприкінці XIX-початку XX ст.
Фактори промислового відставання Англії в кінці XIX-початку XX ст.
Висновок
Література
Введення
Кінець XIX і початок XX в. ознаменувалися наступними структурними змінами в економіці:
а) в галузі технічних новацій
- зміна енергетичної бази виробництва,
- початок загальної електрифікації виробництва, транспорту і побуту;
б) в області організації і управління виробництвом
- поява акціонерної форми підприємництва,
- поява монополій,
- утворення фінансового капіталу;
в) щодо розміщення продуктивних сил в світі
- закінчення епохи В«ЄвроцентризмуВ»,
- утворення трьох типів промислово розвинених країн,
- формування світового ринку;
- створення великих колоніальних імперій,
- переміщення акцентів в світовій торгівлі,
- початок міжнародного поділу праці та
спеціалізації окремих країн. За рівнем динаміки промишленнго розвитку склалося три типи промислово-розвинених країн:
- американський - з відносно високими,
- німецький - з середніми,
- англійська - з найнижчими темпами промислового виробництва.
Змінився питома вага країн у світовому промисловому виробництві. Закінчився період В«євроцентризмуВ». В Наприкінці XIX в. США вийшли на перше місце в світі за обсягом промислової продукції. Її вартість перевищувала вартість продукції англійської промисловості. Великобританія втратила роль В«промислової майстерніВ», відстала від США і Німеччини - спочатку за темпами економічного розвитку, а потім і за абсолютними показниками. Німеччина випередила Великобританію, Францію, а потім зайняла друге місце після США.
1. Соціально - економічна ситуація в світі
в кінці XIX - початку XX ст.
Основним змістом процесу індустріалізації були структурні зміни в національних економіках окремих країн, внаслідок чого з'являлися нові й модернізувалися старі галузі, зміцнюється їх роль в економіці, тобто їх внесок у виробництво валового національного продукту і національного доходу.
Завершення індустріалізації забезпечувало перевагу промисловості над сільським господарством, важкої промисловості над легкою. Машинне виробництво перемогло в усіх сферах економіки. Відбулися зміни в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце стало належати системі акціонерного підприємництва. Торговий і промисловий капітал поступився першістю фінансовому. Були створені акціонерні монополістичні об'єднання - картелі, трести, синдикати, концерни.
Темпи та строки індустріалізації залежали від конкретних історичних умов кожної країни вихідного рівня промислового виробництва, загальносвітового рівня економічного розвитку. Так, у Великобританії завдання індустріалізації почали вирішуватися ще під час промислового перевороту. В інших розвинених країнах індустріалізація проходила після промислового перевороту та була його продовженням. Індустріальний розвиток було перервано першою та другою світовою війнами ..
Істотний вплив на зміна структури економіки мав винахід нових способів плавки сталі - бесемерівського (1856), мартенівського (1864), томасівського (1878). У 80-90-х рр.. були винайдені нові двигуни. Серед них: динамомашина, двигун внутрішнього згоряння (1893), парова турбіна (1894), водяна турбіна (перша ГЕС на р.. Ніагара в США в 1889 р.). З'явилися нові види транспорту: автомобіль (1885), тепловоз (1891), аероплан (1903), а також вагон-рефрижератор (1868), паровий екскаватор, пристрої для автоматичної навантаження.
Ці структурні зміни зумовили зрушення, в першу чергу в структурі машинної індустрії. Її ведучими галузями стали виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії (соди, добрив, сірчаної кислоти тощо), добувної, металургійної, машинобудівної, хімічної, транспортної промисловості. Розвивалися нові галузі: сталеливарна, нафтодобувна, нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, будівельна, будматеріалів, автомобільна. Ускладнилася структура машинобудування. Найбільш динамічно розвивалися транспортна промисловість та верстатобудування.
В умовах масового виробництва різко зросло значення стандартизації. Старі галузі, такі, як текстильна, харчова, суднобудівна, розширювалися та модернізувалися.
Особливо активно прогресували нові галузі індустрії: автомобільна, електротехнічна, хімічна, синтетичних матеріалів, виробництво алюмінію, де використовувалися останні досягнення науки і техніки. Винаходи в галузі хімії дали поштовх для появи виробництва синтетичних барвників, лікарських та парфумерних синтетичних сполук. Для розвитку металообробної промисловості велике значення мало застосування автоматичних верстатів.
З'явилися принципово нові й ефективні методи організації фабричної праці: хронометрирование робочих операцій, стандартизація, масове використання типових деталей, швидкісна збірка на конвеєрних лініях.
Капіталістична раціоналізація в тих умовах, крім виробничих достоїнств, служила найбільшим монополіям могутньою зброєю в боротьбі проти слабких конкурентів, прирікаючи їх на банкрутство, посилювала владу магнатів фінансового капіталу, служила джерелом безробіття, загострювала соціальний антагонізм у суспільстві.
Світове господарство - це система національних господарств окремих країн, об'єднаних міжнародним поділом праці, торговими, виробничими та іншими різноманітними формами економічних зв'язків.
Сучасне світове співтовариство країн має динамічно розвивається світове господарство, яке пройшло тривалий шлях історичного розвитку і набуло свої сучасні риси до початку XX ст.
Історично першою формою економічних зв'язків була світова торгівля. Об'єктивною основою світової торгівлі, а в подальшому і всіх інших форм світових економічних зв'язків, стало суспільний поділ праці, яке переступило рамки національних кордонів і вийшло на світовий рівень.
Спочатку міжнародний поділ праці базувалося на відмінностях у природно-кліматичних умовах. На машинної стадії розвитку виробництва міжнародний поділ праці стало базуватися не тільки на природно-кліматичних відмінностях, але і на технологічній спеціалізації в сфері виробництва. Процес інтернаціоналізації економічних зв'язків тепер охопив і сферу обігу, і сферу виробництва. Світове господарство придбало сучасні форми.
Відбувалося це наступним чином. Спочатку сформувався світовий ринок як підсистема господарства, породжена обміном товарів за межами національної економіки та викликала до життя відповідне валютно-фінансове забезпечення. У чималій мірі це стало можливо завдяки швидкому розвитку залізничного транспорту.
Поступово стали формуватися світові ринки кредитів, валюти і трудових ресурсів. Велику роль в цьому зіграли створення світової колоніальної системи і розвиток великої машинної індустрії. З'явилося міжнародний поділ праці і, відповідно, спеціалізація окремих країн на виробництві будь-яких видів продукції з подальшою кооперацією окремих промислових регіонів і цілих країн. У підсумку світ розділився на промислово розвинені й економічно відсталі країни.
Однак до кінця XIX в. основною формою міжнародних економічних відносин була, звичайно, міжнародна торгівля, провідну роль в якій як і раніше ще грала Великобританія. Прагнучи досягти світового економічного панування, вона все ще сповідувала політику вільної торгівлі та поміркованого протекціонізму. Однак їй вдалося це лише у взаєминах з її колоніями. Решта ж країни надійно закрили свої внутрішні ринки від англійської товарної експансії високими митами.
Світова спільнота в даний час включає в себе близько 200 національних, формально незалежних самостійних держав, які пов'язані між собою багатосторонніми економі...
