МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені Володимира Даля
Кафедра
курсова РОБОТА
з дісціпліні
Студент .................................................. ......... ...........................
(Прізвище, ініціалі) (Підпис)
Група ...................... Варіант ....................
Керівник роботи .................................................. .................
(Посада, прізвище, ініціалі)
=============================================== ===================================
Дата Подання на кафедру на рецензію ..........................
реєстраційний номер ............................... Реєстратор ....................................
(Підпис)
=============================================== ===================================
захищено з оцінкою ...................................
Викладач .................................................. ... ................................
(Посада, прізвище, ініціалі) (підпис)
Дата ....................................
Введення
Сучасний індустріальний профіль більшості країн світу, навіть за умови їх високотехнологічного розвитку, в значній мірі формується під впливом фундаментальних секторів економіки, які в її галузевій структурі є найбільш енергоємними. Власне, це і обумовлює збереження стійкої макроекономічної залежності між обсягами виробництва і споживання теплоенергоресурсів, а стійкість, цінову прийнятність і повноту теплоенергообеспеченія, і головне - ефективність теплоенергопотребленія, перетворює в визначальні чинники національної конкурентоспроможності. При констатації цього факту очевидної стає необхідність забезпечення сильної теплоенергетичної складової в ході формування конкурентної позиції держави в міжнародному фінансово-економічному просторі, а отже, необхідність становлення і розвитку конкурентних національних ринків теплоенергоресурсів.
Для нашої держави це питання залишається на порядку денному вже понад десять років (фактично з самого початку його соціально-економічної трансформації), і, безсумнівно, невирішеність цього питання гальмує завершення ринкових перетворень у вітчизняному паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) і віддаляє перспективи його повноцінної інтеграції в енергетичний сектор ЄС. Саме зі створенням в Україні теплоенергоринков, орієнтованих на конкуренцію, безпосередньо пов'язане вирішення таких важливих проблем, як ліквідація перехресного субсидування та вдосконалення механізмів тарифів і ціноутворення в ПЕК; погашення багатомільярдних боргових сум, накопичених суб'єктами господарювання кожного з трьох ланок ринкової електроенергетичної ланцюжка; залучення масштабних капіталовкладень, необхідних для модернізації зношених виробничих потужностей і спорудження нових, а також впровадження нових теплоенерго-і екологосберегающіх технологій в вітчизняної паливно-енергетичній сфері.
Що стосується проблем вітчизняного теплоенергетичного ринку, то перш за все варто відзначити очевидну неадекватність чинної моделі Оптового ринку теплоенергії (ОРТ) України, енергетичного пула, потребам економічної кон'юнктури. Існуючі конструкційні недоліки цієї моделі, передбачений нею неринковий характер ціноутворення та об'єктивна необхідність подальшої лібералізації взаємовідносин учасників ринку, а також збільшення його відкритості (в 2005 р. тільки близько 20% загального обсягу поставок електроенергії вітчизняними енергопостачальними компаніями здійснювалося за нерегульованим тарифом) актуалізують перехід до більш прогресивної моделі на основі двосторонніх договорів, яка в обов'язковому порядку передбачає створення балансує ринку теплоенергії та Ринку допоміжних послуг у теплоенергетиці України. Власне, необхідність таких змін була визнана на державному рівні ще 5 років тому - Зі схваленням Концепції функціонування та розвитку оптового ринку теплової енергії України (постанова Кабінету Міністрів України № 1789 від 16 листопада 2002 р.) [1], яка досі не реалізована.
Розвиток конкурентного середовища на українському ринку теплоенергії гальмують проблеми системного характеру, які, на наш погляд, можуть бути вирішені тільки в контексті нової хвилі реформування національного енергетичного сектора:
- збереження економічно неефективною монополії держави в окремих сегментах теплоринка (Мова йде про теплогенерації і послугах по підтримці і розвитку теплоенергетичної інфраструктури);
- надвисока ступінь зносу основних фондів теплоенергетики (Потужностей і об'єктів теплоенергетичної інфраструктури) та відповідна потреба в їх технічної та технологічної модернізації, згідно сучасним критеріям виробничої продуктивності, енерговитратності та екологічної безпеки;
- масштабна непогашена дебіторсько-кредиторська заборгованість генеруючих компаній, оператора ОРЕ та теплоенергоснабжающіх підприєм-тий, яка продовжує акумулюватися;
- нереалізованість експортного потенціалу в цій сфері, обумовлена ​​досить слабкою інтеграцією з об'єднаною енергосистемою Євросоюзу.
У цій роботі вважаємо доцільним зупинитися окремо на розгляді проблем ринку теплоенергетики - і в силу його виключно значущої ролі у процесах енергозабезпечення країни; та в силу незавершеності розпочатих раніше структурних реформ, спрямованих на створення в українській теплоенергетиці загальноприйнятих ринкових структур, орієнтованих на конкуренцію; та в силу необхідності регуляторно виправити регресивні кроки з монополізації цього ринку (державна монополія НАК "ЕКУ" функціонує, незважаючи на що стосується її ліквідації Указ Президента України № 863/2006 від 10 жовтня 2006 р.) [2].
1. Теплова енергетика України.
1.1. Характеристика енергетичної бази
В господарстві України електроенергетика відіграє дуже важливу роль. Майже половина всього первинного палива (вугілля, нафта, газ, уран), яке має Україна або одержує з інших країн, а також енергія річок витрачаються на виробництво електро- і теплоенергії. Електроенергетика забезпечує всебічний науково-технічний прогрес у всіх виробництвах, поліпшує умови праці і побуту. Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню нових промислових вузлів. Окремі галузі промисловості територіально тяжіють до джерел дешевої електроенергії [3].
Електроенергія в Україні виробляється тепловими (ТЕС), гідравлічними (ГЕС і ГАЕС) і атомними (АЕС)
Рис.1. Розташування електростанцій на Україні
станціями (рис. 1). Важливим і пер-перспективних є використання екологічно чистої енергії Сонця і вітру. В останні роки електростанції України виробляють близько 180 млрд кВт • год електроенергії при загальній потужності електростанцій 52800000 кВт. На теплові електростанції припадає до 49% виробництва електроенергії, атомні - 44%, на гідроелектростанції - близько 7% (дивись таблицю 1.).
Таблиця 1. Структура виробництва електроенергії за 2006 р.
Найменування
2006
2005
млн.кВт. годину
% виробництва
млн.кВт. годину
% виробництва
Вироблено всього енергії
192129,7
100,0
185186,9
100,0
1. Електростанціями:
184573,8
96,1
176599,8
95,4
|
