Міністерство освіти Республіки Білорусь
Установа освіти
В«Брестський Державний Технічний УніверситетВ»
Кафедра економічної теорії
РЕФЕРАТ
ПО СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
НА ТЕМУ:
В« Сутність, основні риси
і структура світового господарства В»
Виконала:
студентка ЕФ 2 курсу
гр. Ма-20
Бондаревич Є.І.
Перевірила:
Крилова І. Б.
БРЕСТ 2005
Зміст
1.Сущность і структура світового господарства, його єдність і протиріччя .......................................................................... 1
2.Общеміровой характер сучасних продуктивних сил і економічного прогресу ......................................................... 8
3.Міровой ринок і ефективність розділення праці ....................... 12
4.Економіческіе аспекти глобальних проблем сучасності .......... 16
Список літератури ................................................................... 25
1.СУЩНОСТЬ І СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА, ЙОГО Єдність і протиріччя
Всесвітнє господарство являє собою систему економічних відносин, що виникла на базі міжнародного поділу праці і співробітництва національних економік. Воно вельми складно, суперечливо, специфічно, піддано впливу різних факторів і змін, але завжди має своє вихідне, організоване початок. 1хлі підходити до всесвітнього господарства як до організованій системі відносин, слід визначати економічний механізм її внутрішнього саморозвитку і руху. По всій видимості, саме з цим механізмом необхідно співвідносити загальні принципи побудови економічної системи, структуру виробництва, систему обміну діяльністю, інші ланки життєзабезпечення національних еконо-мік. У будь-якому випадку вихідною основою встановлюваних в рамках світового господарства економічних відносин будуть виступати суспільний поділ праці і усуспільнення виробництва, які проявляються в умовах визначених відносин власності.
Суспільне поділ праці і усуспільнення виробництва - категорії парного порядку, взаємодіючі і взаємопов'язані між собою.
Якщо йдеться про структуру системи всесвітнього господарства, слід виділяти її соціально-економічні блоки. До них відносяться світове капіталістичне господарство, система господарства колишніх соціалістичних країн і економіка країн, що розвиваються. Вони є ланками всесвітнього господарства і разом з тим містять в собі вельми специфічні якісні риси економічних відносин, дозволяють розглядати їх як самостійні системи економічних відносин.
Під всесвітньому господарстві як організованій системі діє ряд об'єктивних економічних законів, які визначають основні
закономірності функціонування світогосподарських зв'язків і тенденцій їх розвитку, зокрема закон відповідності міжнародних економічних відносин характеру розвитку всесвітніх продуктивних сил, закон суспільного поділу праці усуспільнення виробництва. Тут діють закони вартості, концентрації виробництва, народонаселення, кооперації праці та ін
Сказане спростовує сформовану свого часу трактування всесвітнього господарства як арени економічного протиборства двох соціально-економічних систем - капіталістичної і соціалістичної. Єдине, що визнавалося, - це мирне співіснування і економічне змагання між ними. Однак де є економічне, він очевидна і політичне, а значить, і військове протистояння. Таким чином, від економічного протиборства шлях лежить до політичного і військовому протиборства. Це не дозволяло дослідникам вести грунтовну аналіз закон В»мірностей розвитку всесвітнього господарства, і не випадково в економічній літературі досі відсутня скільки чітке грунтовне визначення всесвітнього господарства.
З середини 80-х рр.. погляди на всесвітнє господарство змінюються. Поступово стало превалювати уявлення про те, що всесвітнє господарство - це цілісна, взаимозависимая система, яка має свою економічну основу і орієнтується в своєму розвитку на тенденцію до співпраці. У таких умовах по-іншому початок сприйматися проблема конвергенції різних господарюючих систем. Почали складатися взаємодіючі ланки світової економіки. З урахуванням цього всесвітнє господарство можна представити як сформовану на основі міжнародного поділу праці та всесвітнього
усуспільнення виробництва систему економічних відносин, що функціонує на базі всесвітніх продуктивних сил і економічного співробітництва різних типів держав, соціально-економічних блоків та союзів.
Становлення всесвітнього господарства пройшло тривалий історичний шлях. Економічні зв'язки між різними регіонами і країнами Земної кулі почали складатися ще в давні століття: захоплюваний казковим багатством Стародавньої Індії та Китаю, до передгірних Гімалайських гір довів свої війська Олександр Македонський; на воротах Царгорода (Візантія) прикріпив в знак перемоги свій щит давньоруський цар; за золотим руном на північне узбережжя Чорного моря ходили в похід стародавні греки; з торговельними цілями в останній чверті XIII в. здійснив подорож до Китаю і прожив там років італієць Марко Поло; із цими ж цілями в кінці XV ст. португальський мореплавець Васко да Гама морським шляхом вирушив до Індії і досяг її; кількома роками раніше генуезец Христофор Колумб у пошуках найкоротшого шляху до Індії відкрив Америку. Однак виникають внаслідок цього економічні зв'язки носили епізодичний характер, розвиток суспільного виробництва мало локальне властивість і тільки з появою в кінці XVIII в. великого машинного виробництва і транспортних систем і комунікацій економічні зв'язки у всесвітньому господарстві значно спростилися і почали набувати стабільний, динамічний характер.
На базі тимчасових регіональних ринків почав складатися мирний ринок, чому сприяло розвиток капіталістичної системи господарства. Саме капіталістичний спосіб виробництва спочатку економічними, а потім політичними та військовими засобами остаточно підірвав і зруйнував феодальну замкненість місцевих ринків, створив економічні умови В«рухливостіВ» техніки, технології, міграції робочої сили. Він виявив дві тенденції в національному питанні: одна з них пов'язана з пробудженням національної життя і національних рухів, боротьбою проти всякого національного гніту, створенням національних держав, а інша призвела до розвитку різних відносин між націями, ламання національних перегородок, створенню інтернаціональної єдності капіталу та економічного життя взагалі. Сформовані спочатку торгово-економічні зв'язки активно доповнювалися виробничими та фінансово-економічними, що і призвело до складання у Наприкінці XIX в. всесвітнього господарства. З цього моменту активну роль в господарського життя країн почали грати зовнішньоекономічні фактори.
Становлення всесвітнього господарства спочатку відбувалося на базі світового капіталістичного господарства та законів його розвитку. Однак це не означає, що всесвітнє господарство і світове капіталістичне господарство можна ототожнювати. Всесвітнє господарство ширше, багатше за змістом. Уже на зорі зародження всесвітнього господарства в нього входили капіталістичні господарюючі регіони, зони колоніального панування, система країн з феодальними відносинами. В подальшому, з перемогою Жовтневої революції система всесвітнього господарства поповнилася господарствами країн соціалістичного табору; крах колоніальної системи породило господарства економік, що розвиваються, які активно стали втягуватися в систему всесвітнього поділу праці, привносячи в неї нові економічні відносини. Відбуваються нині зміни в економічному розвитку ряду країн вносять корективи у всесвітнє господарство.
З моменту утворення всесвітнє господарство було різноманітним і суперечливим. Такий його характер складався історично. Досить суперечливою є основа сучасного всесвітнього господарства-світове капіталістич...
