МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічної теорії
Курсова робота
по курсу: В«Національна економіка В»
на тему: В«Стратегії подолання бідності в Україні В»
Виконала: студентка 2 курсу 1 групи
факультету "Облік і Аудит"
Харків 2008
ЗМІСТ
1.Особенності украінскогой бідності ................................................ 4
2. Показники бідності в Україні ...................................................... 5
3. Форми бідності ........................................................................ 10
4. Шляхи подолання бідності .......................................................... 17
5. Україна до 2015 року унічтожет бідність ....................................... 21
Список літератури ........................................................................ 24
Введення
Проблеми бідності - це дуже актуальна тема сучасності. Вона полягає в тому, що хоча б тому, що немає жодної країни - навіть найбагатшої та справедливої, - де б частина людей вимушено не жила значно гірше, ніж більшість населення. Бідність визначається як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. До бідних верств суспільства належать ті, хто не з власної волі позбавлений необхідного: нормального житла, їжі, одягу, здоров'я, можливості здобувати освіту. Крім того, бідність - це ще й страх перед майбутнім, обумовлений непевністю людини у своїх можливостях уберегти себе та близьких від нестатків.
Низький рівень життя. Сьогодні населення України в цілому бідне. Про це засвідчують найрізноманітніші показники: низька якість раціону харчування, постійний відтік громадян за межі країни, низька народжуваність, висока захворюваність і смертність, незадоволеність широких верств суспільства загальноекономічною ситуацією та своїм матеріальним становищем.
Мені здається, що вирішення має знаходитися насамперед у сфері виробництва, як основи всього соціально-економічного розвитку. Необхідно переосмислити сформовану ситуацію і перейти від надання пільг населенню до переважно пільг у веденні бізнесу, особливо на його початкових етапах. Таким чином не тільки будуть створені умови для зайнятості і скорочення безробіття, але й виникнуть передумови для зростання виробництва, що особливо важливо.
1. Особливості української бідності
Українське суспільство хворе. Хвороба називається бідністю, хоча в офіційному переліку захворювань (у чинному законодавстві) така навіть не згадується. Немає, відповідно, і офіційних критеріїв бідності; офіційна статистика не дає інформації про масштаби, глибину та гостроту проблеми; соціальна допомога надається виходячи з офіційних середніх доходів, про ступінь відповідності яких реальному рівню добробуту відомо навіть школяреві. Так, може бути, і бідності в нашій країні немає, як не було сексу в СРСР?
Є, звичайно. Є хоча б тому, що немає жодної країни - навіть найбагатшої та справедливої, - де б частина людей вимушено не жила значно гірше, ніж більшість населення. Бідність визначається як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. До бідних верств суспільства належать ті, хто не з власної волі позбавлений необхідного: нормального житла, їжі, одягу, здоров'я, можливості здобувати освіту. Крім того, бідність - це ще й страх перед майбутнім, обумовлений непевністю людини у своїх можливостях уберегти себе та близьких від нестатків.
Однак поряд із такими загальними ознаками українська бідність має цілу низку специфічних особливостей :
1) низький рівень життя населення в цілому;
2) психологічне неприйняття економічної нерівності;
3) украй висока питома вага людей, вважають себе бідними;
4) поширеність бідності серед працюючого населення.
2. Показники бідності в Україні
Низький рівень життя. Сьогодні населення України в цілому бідне. Про це засвідчують найрізноманітніші показники: низька якість раціону харчування, постійний відтік громадян за межі країни, низька народжуваність, висока захворюваність і смертність, незадоволеність широких верств суспільства загальноекономічною ситуацією та своїм матеріальним становищем. Незважаючи на те, що частка витрат на харчування в бюджеті середньої української родини виросла за 1991-2000 роки з 33 до 64%, якість харчування помітно погіршилася: енергетична цінність денного раціону знизилася з 3597 до 2505 ккал, вміст білків - зі 105 до 73 г, жирів - зі 124 до 71 г, кальцію - з 1362 до 848 г (табл. 1 на стор 10). Але може бути, це закономірність, характерна для нового ставлення до режиму харчування в багатих країнах?
Взагалі, коли бачиш традиції багатого застілля в Україні, здається, що люди не голодують, але ... Байдужа статистика фіксує, що якість харчування населення в нас помітно нижча, ніж в інших європейських країнах. До того ж, в 10 млн. чоловік (майже п'ятої частини населення!) енергетична цінність харчування - нижча від 2100 ккал, що за визначенням фахівців Всесвітньої організації охорони здоров'я, є межею бідності.
Низька якість харчування в поєднанні з погіршенням медичного обслуговування, недоступністю для широких верств населення багатьох ліків, відмовою від занять спортом, хронічними психологічними й емоційними перевантаженнями, роботою в несприятливих умовах і т.д. - Усе це позначається на стані здоров'я нації. Наприклад, рівень поширення залізодефіцитної анемії серед жінок 15-54 років збільшився за 10 років майже втричі, а кількість хворих на туберкульоз - більш ніж у півтора рази; чисельність перебувають на обліку ВІЛ-інфікованих і хворих СНІДом за п'ять років зросла більш ніж у 17 разів. На щастя, і адаптація населення до нових умов життя, і скорочення виробничого травматизму, і зусилля медиків щодо зниження смертності, передусім новонароджених і дітей раннього віку, в кінці кінців, привели до деякого збільшення середньої тривалості життя в країні.
Безпосередньою реакцією громадян на низький рівень життя є міграційний відтік. Щорічно протягом 1997-2005 років через міграцію загальна чисельність населення України скорочувалася приблизно на 90 тисяч чоловік - найбільш активних, ініціативних, освічених. І хоча за останні два роки негативне сальдо міграції скоротилося більш ніж удвічі, офіційні дані віддзеркалюють лише верхівку айсберга. Значна частина мігрантів (особливо від'їздить на заробітки) залишає територію країни нелегально. Україна перетворилася на постачальника дешевої й досить кваліфікованої робочої сили в багато країн близького і далекого зарубіжжя. За даними Національного інституту українсько-російських відносин, лише в Росії працюють понад 300 тисяч наших співвітчизників.
Одним з найбільш небезпечних проявів є В«відплив мізківВ». Після трирічного зниження темпів еміграції висококваліфікованих фахівців спостерігається новий сплеск. У 2005 року до країн з більш привабливими для наукової праці умовами виїхав 151 доктор і кандидат наук (на 11% більше, ніж у 1999 році). Всього ж за 1999-2005 роки Україну залишили 270 докторів і 640 кандидатів наук, чверть котрих - фахівці молодші 40 років, а третина - у віці 41-50 років.
Ще одна дуже важлива ознака зубожіння - Вкрай низька народжуваність. Звичайно, це спричинено не лише бідністю: жінки в дуже благополучних країнах не погоджуються обмежувати свої інтереси внутріродинною сферою, та й в Україні сум...
