РЕФЕРАТ
за курсом "Соціально-економічна статистика"
по темі: "Статистика витрат виробництва та обігу продукту "
1. Поняття собівартості продукції і завдання статистики собівартості
Собівартість продукції являє собою грошовий вираз всіх затрат підприємства на виробництво і збут продукції, тобто це витрати на спожиті засоби виробництва (сировина, матеріали, паливо, електроенергію, амортизацію основних фондів), оплачу праці працівників підприємства, послуг інших підприємств, а також витрати по реалізації продукції та управлінню (обслуговуванню) виробництва.
Зниження собівартості продукції відбувається завдяки зростанню продуктивності праці, кращому використанню матеріальних ресурсів, застосуванню у виробництві найефективніших видів сировини, матеріалів, палива, скорочення транспортно-заготівельних витрат, розвитку спеціалізації і виробничого кооперування, економічному розміщенню замовлень між підприємствами, скорочення втрат від браку і непродуктивних витрат,
Завдання статистики собівартості полягають у вивченні рівня, структури та динаміки собівартості на окремому підприємстві і в кожній галузі; виявлення ролі окремих факторів, що впливають на. величину собівартості в цілому і по окремих елементах витрат на виробництво; виявлення резервів зниження собівартості.
2. Статистичне вивчення структури собівартості продукції
При проведенні аналізу собівартість групують на складові елементи, що дозволяє вивчати зміни в структурі собівартості та вплив на неї змін технологічних норм, цін та інших моментів, пов'язаних організацією праці та всього виробничого процесу в цілому. Таке вивчення сприяє виявленню та мобілізації наявних у підприємств внутрішніх резервів по зниженню витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Загальні завдання і методологія статистичного вивчення собівартості єдині в усіх галузях, але конкретні прийоми вивчення собівартості видозмінюються залежно від особливостей галузей. Вихідні матеріали для вивчення дає облік витрат, пов'язаних з виготовленням і реалізацією продукції. Зазвичай структура цих затрат враховується в двох розрізах: за економічними елементами витрат і по калькуляційних статтях.
При групуванні витрат за економічними елементами в кожен елемент включають витрати на конкретний вид ресурсів.
Витрати, що утворюють собівартість продукції (робіт, послуг) включають наступні економічні елементи:
- матеріальні витрати (за вирахуванням вартості поворотних відходів);
- витрати на оплату праці;
- відрахування у позабюджетні фонди;
- амортизація основних фондів;
- інші витрати.
Дані про витрати на виробництво по економічними елементами визначаються у розрахунках до бізнес-планів фірм та наводяться в звітності в обсязі, що охоплює всі витрати даного періоду, незалежно від того, що деяка частина з них може бути не пов'язана безпосередньо з діяльністю по виробництву продукції. Щоб визначити дійсну величину витрат на виробництво продукції, тобто собівартість, підсумкові величини загальних витрат на виробництво доводиться коректувати на основі спеціальних розрахунків і даних бухгалтерського обліку.
В результаті цих коригувань виходить грошова оцінка собівартості реалізованої продукції фірми, представляє собою загальну суму витрат, пов'язаних з випуском і реалізацією продукції.
При визначенні складу окремих елементів витрат необхідно врахувати прийняті в практиці обліку собівартості їх деякі найважливіші особливості.
Сировина і основні матеріали, витрачаються у виробництві, визначаються за вирахуванням вартості зворотних відходів. При цьому відходами не вважається побічна продукція промисловості, реалізована за встановленими цінами на сторону без подальшої переробки на даному підприємстві. Вартість сировини і матеріалів включає в себе всі витрати на їх придбання та доставку до складів підприємств. Витрати підприємств на придбання тари і упаковки, крім дерев'яної тари, отриманої від постачальників з сировиною (матеріалами, напівфабрикатами тощо), в тих випадках, коли ціни на них встановлені особливо, понад оптової ціни сировини, а також витрати на їх ремонт відносяться на вартість матеріалів, що надійшли в цій тарі, за ви-четом вартості тари і упаковки за цінами можливого її використання або реалізації.
Витрати на відшкодування зносу оборотної тари відносяться на вартість матеріалів, що надійшли на підприємство в цій тарі. Витрати підприємств на оплату дерев'яної тари і упаковки понад оптової ціни сировини і витрати на їх ремонт відносяться не на собівартість продукції, а на рахунок тари та відшкодовуються підприємству при реалізації тари тарозбиральним організаціям.
Допоміжні матеріали. Витрати на матеріали можуть бути віднесені або до основних матеріалів, або до допоміжним. До основних матеріалів належать ті матеріали, вартість яких переноситься на новий продукт, створюючи його основу. До допоміжних матеріалів відносяться ті матеріали, які беруть участь у процесі виробництва і сприяють йому. Тому у вартість допоміжних матеріалів включається: вартість покупних матеріалів допоміжного призначення, що витрачаються на виробничі потреби, вартість запасних частин, використовуваних для поточного ремонту основних виробничих фондів, а також сума відшкодування зносу придбаних з боку інструментів, пристосувань, штампів і т.д., певна, виходячи з їхньої середньорічної вартості і діючих норм витрат і ставок погашення.
Паливо і електроенергія з боку. У вартість палива і енергії включаються витрати на придбання палива, отриманого зі Сторони, а також витрати на покупну енергію всіх видів, що витрачається на виробничі потреби підприємства.
Амортизація основних фондів. Сума амортизації, що включається в кошторис витрат на виробництво, визначається, виходячи із середньорічної вартості всіх діючих основних виробничих фондів підприємства, на підставі затверджених норм амортизаційних відрахувань.
Заробітна плата (основна і додаткова). По даному елементу в кошторис витрат включається фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу підприємств, суми фонду заробітної плати неспісочного складу, віднесені на основну діяльність, і фонд заробітної плати працівників транспортних організацій, персонал яких планується в складі непромислового господарства підприємств.
Відрахування на соціальне страхування. Тому елементу враховується вся сума відрахувань у позабюджетні соціальні фонди, виходячи із встановлених норм відрахувань.
До складу "Інших витрат" входять: відсотки, сплачені банку, податки і збори, судові витрати, витрати на утримання їдалень, медпунктів, витрати на найманий транспорт, премії по робітникові винахідництва, витрати на лабораторні випробування та науково-дослідні роботи, штрафи, витрати на юридичне обслуговування підприємства, витрати по вербуванню робочої сили та підготовці кадрів, командировочні, поштово-телеграфні та інші.
Угрупованням витрат з їх економічним елементам досягається встановлення повного розміру витрат живої праці (Заробітна плата з відрахуваннями) та витрат уречевленої праці (всі матеріальні витрати) що, в свою чергу, є вихідною базою для обчислення чистої продукції або створеного в галузі національного доходу.
Економічні елементи витрат необхідні також для визначення структури собівартості продукції в різних сферах, виявлення матеріаломістких, фондомістких або трудомістких видів економічної діяльності.
Вивчення структури собівартості по економічними елементами необхідно також для того, щоб показати, за рахунок яких елементів витрат відбулося зниження собівартості продукції.
Угрупування витрат за економічними елементам необхідна підприємствам для ув'язки показників собівартості з показниками по праці, виробництва і з іншими показниками, а також для розрахунку розміру оборотних коштів.
...
