Державне освітня установа
вищого професійної освіти
Пензенська державна технологічна академія (ПГТА)
Кафедра: Прикладна економіка
Дисципліна: Мережева економіка
Реферат на тему:
Соціальний, людський і символічний капітали
Виконала:
студентка групи 06Е1
Кутасін Е.А.
Прийняла:
Прошкіна Л.А.
Пенза, 2010
Зміст
Введення
1. Поняття людського капіталу
2. Поняття соціального капіталу
3. Соціальний капітал (Дж. Коулмен)
4. Символічний капітал (П. Бурдьє)
Висновок
Список літератури
Введення
Широке використання категорії В«капіталВ» в соціології стало можливим після виходу в світ книги Г. Беккера В«Людський капіталВ» (1964 р.). Людський капітал підприємства визначався як сукупність навичок, знань і умінь людини, витрати на отримання яких (через освіту, внутрішньокорпоративний навчання і т.д.) можуть приносити з часом відчутну прибуток і самому працівнику і його роботодавцю. У своїй роботі Г. Беккер здійснив розрахунок економічної ефективності освіти. Для визначення доходу від вищого освіти з заробітків тих, хто закінчив коледж, він вичитав заробітки тих, чиє освіта була обмежена рамками середньої школи. Витратами освіти вважалися не тільки прямі витрати, але й альтернативні витрати - упущений дохід за час навчання, або цінність витраченого на навчання часу. Віддачу від інвестицій в освіту Г. Беккер розрахував як відношення доходів до витрат, отримавши приблизно 12-14% річної прибутку.
У 1977 р. Джордж Стіглер і Гаррі Беккер запропонували поняття В«споживчого капіталуВ», за допомогою якого вони намагалися пояснити звички, захоплення і прихильності споживачів, не скасовуючи тим самим наявності постійних, стійких споживчих переваг. Їхня аргументація була заснована на неявному допущенні, що для кожного роду діяльності можуть бути знайдені особливі форми капіталу.
В рамках самого соціологічного поля найбільш впливовим і модним виявилося поняття В«культурного капіталу В», введеного П. Бурдьє у своїй роботіВ« Начерк теорії практичної дії В»(1972). За аналогією з В«людським капіталомВ», під культурним капіталом розумілися ті переваги, які передаються елітами своїм дітям (навички усній і письмовій мові, естетичні цінності, вміння взаємодіяти з людьми, орієнтація на досягнення у навчанні) і розширюють можливості їх соціальної мобільності. Високі вимоги школи, яким необхідно відповідати, щоб залишатися успішним, сприяють відтворенню класової нерівності і подальшого накопичення культурного капіталу в руках еліт. Культурний капітал - це знання, що дозволяє його володареві розуміти і оцінювати різні типи культурних відносин і культурних продуктів. В«Твір мистецтва має сенс і представляє інтерес тільки для того, хто володіє культурною компетентністю, тобто знає код, на якому закодовано художнє повідомлення В». Після перекладу книги П. Бурдьє на англійську мову ця концепція отримала популярність в США. Відомий американський соціолог П. Дімаджіо, вивчаючи академічну успішність американських студентів - вихідців з еліти, запропонував в якості способу вимірювання кількості культурного капіталу частоту контактів з В«Високою культуроюВ», що мали місце в період дитинства і юності. Виявилося, культурний капітал впливає на професійне просування після закінчення вищої школи, а також на академічну успішність. Пізніше сам П. Бурдьє розширив число В«соціальнихВ» видів капіталу, ввівши у своєму дослідженні конфліктів серед французької професури після 1968 такі поняття, як В«соціальний і культурний капіталВ», В«капітал академічної влади В»,В« капітал наукового престижу В»,В« капітал інтелектуального реноме В»,В« капітал політичної й економічної влади В», нарешті,В« символічний капітал В», про який мова попереду.
Захоплення поняттям капіталу в соціології призвело до появи таких термінів, як В«мовний капіталВ», В«Капітал довіриВ», В«релігійний капіталВ», В«юридичний капіталВ» і навіть В«капітал самостійності В»(здатність самостійно приймати рішення, яка робить співробітника привабливим для роботодавців) [2].
1. Поняття людського капіталу
Після того як в середині 80-х років у структурі ВВП США і Західної Європи міцно закріпилася лідируюча позиція продукції сфери послуг, а не матеріального виробництва, можна було з упевненістю констатувати факт, який прогнозували економісти, соціологи, футурологи, - Захід вступив у постіндустріальну стадію економічного розвитку. Цей перехід означав, перш за все, необхідність вишукування нових видів ресурсів і капіталу для нової економіки, у якої з'явилося багато назв - економіка інформацією, нова економіка та ін
Відповіддю на цей питання стали численні розробки західних вчених у галузі нематеріального капіталу - інтелектуального, культурного, інформаційного, морального, людського, соціального ...
У роботах соціологів і економістів можна зустріти не менше 15 нових понять. Два останніх - людський і соціальний - об'єднують в особистісний капітал.
Для більш детального аналізу цих понять дамо їх спрощені визначення. Отже, людський капітал в найзагальнішому сенсі - це знання, навички і професійні здібності працівника.
Для введення в поняття соціального капіталу скористаємося формулюванням найбільш авторитетного фахівця з проблеми соціального капіталу та розробника цієї концепції Дж. Коулмана: В«Якщо фізичний капітал повністю осязаем, будучи втіленим в очевидних матеріальних формах, то людський капітал менш помітний. Він проявляється в навичках і знаннях, придбаних індивідом. Соціальний же капітал ще менш помітний, оскільки він існує тільки у взаєминах індивідів.
Незважаючи на те, що ідеї теорії людського капіталу зустрічаються ще у Сміта, вона порівняно молода: її формування припало на 50 - 60-ті роки нинішнього століття. Видні представники школи В«людського капіталуВ» - Т. Шульц, Г. Беккер, Дж. Мінсер та інші. Вчені школи В«людського капіталуВ» вивчали вплив термінів навчання працівників, їх навиків і здібностей на заробітну плату, ефективність і економічне зростання підприємств. Іншими словами, їх головним завданням було визначити економічну віддачу від інвестицій в людини. Результати досліджень багато в чому виявилися сенсаційними.
Зокрема, з'ясувалося, що економічна віддача витрат на навчання співробітників набагато перевищує інвестиції в нову техніку та обладнання. Численні підтвердження цих висновків та ознайомлення з ними представників бізнесу дали сильні імпульси для інтенсивного розвитку на підприємствах країн Заходу сфери професійного навчання. У багатьох галузях економіки це стало дуже прибутковою справою. Причому підвищення загального і особливо професійного освіти не лише давало прибуток підприємцям, але й відповідало в основному інтересам працівників, збільшувало їхню задоволеність працею і виробничу самовіддачу.
Людський капітал неоднорідний. Він підрозділяється на загальний (переміщуваний) і спеціальний (неперемещаемий). Загальний капітал включає теоретичні і інші достатньо універсальні знання, що мають широку область застосування і придбані, перш за все, в школах, вузах та інших освітніх установах, а також загальні професійні (спеціалізовані) знання. Це можуть бути знання, отримані при вивченні звичайних навчальних предметів: математики, фізики, інформатики, іноземних мов і т.п. Важливою формою нарощування загального людського капіталу є самонавчання.
Спеціальний капітал (Співвідноситься лише з конкретною організацією) включає знання особливостей робочого місця, керівництва, товаришів по роботі, їх можливостей, достоїнств і недоліків, клієнтів, специфіки підприємства, регіону і т.п., а також практичні навички з використанню цього роду знань. Спеціальний капітал нагромаджується в процесі трудової діяльн...
