Міністерство освіти і науки РФ
Федеральне агентство з утворенню ГОУ ВПО
Всеросійський заочний фінансово-економічний інститут
Кафедра історії економіки, політики і культури
Контрольна робота
з історії економіки:
ТЕМА
В«Соціально-економічний розвиток Китаю В»
Володимир - 2008.
План роботи
1. Загальна характеристика основних галузей економіки країни після другої світової війни
2. Проблеми та підсумки В«Великого стрибкаВ» і В«культурної революціїВ»
3. Сучасний етап соціально-економічного розвитку Китаю
Список використаної літератури
1. Загальна характеристика основних галузей економіки країни після другої світової війни
Відновлення економіки в післявоєнний період КНР почала з вкрай низького рівня розвитку. За порівнянні з 1937 в 1949 р. виробництво сільського господарства впало більш ніж на 20-25%, у тому числі бавовни - на 48%, промислове виробництво скоротилося на 50-56%, у тому числі важка промисловість - на 70%, а легка на 30%.
Комплексний підхід до економічної стратегії передбачав облік складною демографічною ситуації. Особливостями соціально-економічного становища КНР є високий приріст населення, його велика чисельність і порівняно невелика оброблювана площа.
Складною проблемою було аграрне перенаселення в селі.
Природні умови для сільського господарства визначаються насамперед особливостями рельєфу і клімату. Дуже значні і грунтові відмінності. В основних землеробських районах найбільше господарське значення мають алювіальні грунти і чорноземи на Північно-Китайської і Маньчжурської низовинах, грунту на лесі у Північному та Північно-Західному Китаї, червоноземи і латерити - на півдні (особливо в Червоному Басейні). Райони з найбільш сприятливим поєднанням земельних ресурсів, забезпеченості теплом і вологою і родючих грунтів становлять трохи більше 1/5 території Китаю.
У 1949 р. дохід на душу населення в Китаї становив (66 юанів).
Промисловість КНР давала в 1949 р. близько 17% ВВП. Продукція машинобудівної промисловості в 1936 р. становила лише 2,2% промислового виробництва країни.
У листопаді 1948 р. на всій території у звільнених вже районах у єдиний Народний банк Китаю були злиті Північний китайський банк, Банк Бейхай і Північно-Західний селянський банк. З 1 грудня 1949 Народний банк Китаю став випускати валюту народної республіки - В«женьміньбіВ» (народні гроші) і обмінювати їх на гомінданівських купони В«цзіниоаньцюаньВ».
Влітку 1949 було заборонено ходіння на території країни золота, срібла та іноземній валюти. Спекуляція піддавалася жорсткому переслідуванню. Приватні банки були поставлені під контроль Центрального банку.
Вже до жовтня 1949 р. Китайської влади зіткнулися з гіпертрофованою інфляцією: ціни на основні товари у великих містах підвищувалися на 20-30% в день.
20 листопада 1949 можна назвати початком кампанії шокової терапії по-китайськи, яка проводилася під жорстким контролем уряду за заздалегідь розробленим планом.
Державні торговельні компанії в одночас підняли ціни до рівня чорного ринку. В Внаслідок цього до 24 листопада ціни в Шанхаї, Ханькоу, Тьенцзіне, Сіані піднялися в 3,7 рази. Дочекавшись досягнення пікового рівня цін, 25 листопада торгові компанії почали викидати на ринок великі партії товарів, запаси яких були створені завчасно. В результаті вже 26 листопада ціни почали знижуватися, а ще через 10 днів впали на 30-40%.
Другий удар по інфляції був нанесений на фінансовому ринку. Грошові спекулянти, які здійснювали угоди з женьміньбі, вважаючи, що нова національна валюта буде так само дешевшати, як і колишні гомінданівських цзіньюаньцюань, брали в банках гроші в борг під великі відсотки (100% в місяць). Однак коли рівень цін почав знижуватися, спекулянти почали квапливо збувати свої товари, щоб розплатитися з боргами. Цей збільшує викид товарів ще більше збивав ціни. Почався процес масового розорення. Одночасно державні торговельні компанії скуповували у великих кількостях товари приватного сектору для створення стратегічних запасів і майбутнього регулювання цін.
Рекордний зростання цін у листопаді 1949 р. і був тією В«шоковою терапієюВ», в результаті чого з інфляцією вдалося в основному впоратися.
Це не означає, що відтепер з інфляційними процесами було покінчено. По-перше, в початку 1950 р. Китай піддався нападу гомінданівських військ з Тайваню. По-друге, влітку 1950 р. почалася війна в Кореї. По-третє, в грудні 1950 р. американський уряд наклало арешт на всі вклади КНР в США і оголосило про ембарго (а 2/3 зовнішньої торгівлі припадали на Захід). Все це мало великий вплив на розкручування інфляційних процесів в Китаї.
З самого початку нове китайське керівництво взяло курс на створення радянської економічної моделі. Пріоритетний розвиток отримав державний сектор. Якщо в 1945 р. державна промисловість виробила 27% обсягу промислового виробництва, то в 1952 р. - вже 42%, зростаючи на 57% в рік.
Одночасно здійснювалася масована підтримка кооперативного руху, як у селі, так і в місті.
У 1950-1952 рр.. була здійснена аграрна реформа, під час якої була здійснена повна конфіскація поміщицької власності.
За відновний період сільське господарство зростало на 14,1% в рік, а промисловість - на 40,7% на рік, що дозволило досягти довоєнного рівня (1937 р.) економічного розвитку. В1952 р. ВВП Китаю склав 67,9 млрд. юанів, або 119 юанів на душу населення. Збільшилося споживання населення.
У березні 1949 м. КПК взяла курс на перетворення аграрного Китаю в індустріальну державу. В області політики було поставлено завдання рухатися від В«нової демократіїВ» до соціалізму.
Наприкінці 1952 м. КПК визначила напрямок на перехідний період, тобто перехід від капіталізму до соціалізму (трансформація приватної власності в соціалістичну).
Основні завдання перового п'ятирічного плану (1953-1957 рр..) зводилися до наступного:
1.Сконцентріровать зусилля на будівництві 156 найбільших об'єктів з допомогою СРСР, а також 694 великих і середніх підприємств, які повинні стати основою соціалістичної індустріалізації.
2.Ускоріть створення сільськогосподарських і ремісничих кооперативів.
3.Перевесті національну капіталістичну промишленностьна рейки державного капіталізму.
Велике увага приділялася розвитку національної освіти. При цьому система освіти будувалася переважно за радянським зразком.
В період першої п'ятирічки Китаю вдалося в основному створити систему планового управління економікою за типом радянської моделі. У 1952 р. за аналогією з радянським Держпланом і Держкомстатом були створена Державна планова комісія і Державне статистичне бюро.
Складання п'ятирічного плану почалося в 1951 р., але було завершене лише в самий розпал п'ятирічки (у лютому 1955 р.) унаслідок браку досвіду і слабкою статистичною бази.
42,74 млрд. юанів інвестицій розподілялися наступним чином: 58,2 - у промисловість, 7,6 - В аграрний сектор, 19,2 - у транспорт і зв'язок, 3 - в торгівлю і банківська справа, 7,2% - в культуру, освіту і медицину.
Темпи економічного зростання постійно переглядалися.
1953 р. в Загалом поклав добрий початок для виконання першого п'ятирічного плану, однак несприятлива ситуація склалася в сільському господарстві. У 1954 р. в Китаї відбулося саме грандіозне повінь за 100 років, довелося перейти до системі продовольчих карток (яка зберігалася до кінця 1980-х рр..).
У 1953 р. почалося соціалістичне перетворення економіки. У лютому 1953 р. ЦК КПК прийняв резолюцію про кооперативи і товариствах взаємної підтримки. За рік кількість кооперативів зросла в 3,8 рази (до 15 тис.), а за 1953-1957 рр.. д...
