Сучасний ринок, структура та принципи
Введення
Функціонування економічної системи товарного господарства (виробництва) потребує адекватної формі організації. Нею є ринок. Це означає, що товарне господарство і ринок - органічно взаємопов'язані, але не тотожні соціально-економічні явища (відповідно категорії). Якщо сутністю товарного господарства є речовий спосіб зв'язку (відносин) між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ як товарів, то сутністю ринку є форма організації цих відносин. Органічна сутність товарного господарства і ринку полягає насамперед у тому, що саме економічні закони, притаманні товарному господарству, є основою його ринкової організації. Під цим кутом зору слід розглядати сутність ринку, його структуру, механізми функціонування, конкуренцію, монополію ціноутворення в різних моделях ринку, функціонування суб'єктів господарської діяльності на рівні мікроекономіки (підприємств, фірм).
1. Ринок і його основні особливості
Ринок - синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово В«ринокВ» характеризувало певне місце, де продавалися та купували товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці (власники товару) і покупці (власники грошей). Тут в підсумку досягнутої домовленості встановлювалися ціни на товар, який в обмін на гроші переходив у руки покупця.
В результаті розвитку засобів зв'язку необхідність певного фізичного місця зустрічей для взаємодії продавців і покупців стає несуттєвим. Учасники товарно-грошових відносин одержують можливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. В«За наявності сучасних засобів зв'язку і транспорту, - пише Ф. Котлер, - Купець може ввечері дати рекламу товару по телебаченню, зібрати сотні замовлень по телефону і вже на наступний день розіслати товари поштою, не вступаючи у фізичний контакт з покупцем "[1, c. 55]
Саме тому сьогодні економісти під терміном В«ринокВ» розуміють будь-яку впорядковану структуру, яка забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. Так, автори відомого підручника пишуть, що ринок - це інститут або механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг.
Це - вузьке тлумачення категорії В«РинокВ». У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їх взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, які складаються на підставі попиту і пропозиції. Суспільне господарство, яке складається на цих принципах, називають ринковою економікою, її антиподом є командна економіка, в якій діяльність господарюючих суб'єктів централізовано регулюється державою, народногосподарські пропорції формуються на базі директивних планів, а ціни встановлюються адміністративним шляхом. Ринок являє собою складний механізм виявлення й узгодження економічних інтересів. Саме цим і займаються торгові й фінансові посередники. Вони вивчають стан справ з пропозицією і попитом тих чи інших товарів, динаміку цін, установлюють ділові контакти, прогнозують ринкову ситуацію також. Їх діяльність вважається вкрай необхідною і високо цінується суспільством. Навпаки, в умовах командної економіки посередницька діяльність розглядається як другорядна, а то й зовсім небажана. Це обумовлюється тим, що тут всеохоплюючим регулятором суспільного життя виступає державний апарат. Посередник, який забезпечує незалежне функціонування господарств, своєю діяльністю протистоїть держапарату, загрожуючи самому його існуванню. [2, с. 159-160]
Загальним фундаментом існування, функціонування і розвитку ринку є товарна форма виробництва, основу якої становить суспільний поділ праці, економічне відокремлення виробників, відкритість матеріально і економічно відокремлених господарських одиниць.
Суспільний поділ праці. Воно передбачає спеціалізацію виробників з виготовлення певного продукту або надання послуги. У його системі сама праця набуває громадський характер. Спеціалізоване виробництво є виробничим ланкою, матеріально відокремленим від інших ланок (наприклад, випікання хліба відокремлене від виплавки стали, враховуючи специфічність обладнання, кваліфікацію працівників і особливості технологічного процесу). Поглиблення поділу праці зумовлює поява нових галузей і зростання потреб і засобів їх задоволення, посилення взаємозв'язку між виробниками, яка здійснюється через обмін продуктами праці, які задовольняють потреби людей.
Продукти праці стають товарами лише за умови, що їх виробляють на обмін або продаж самостійні, незалежні, економічно відособлені виробники.
Економічне відокремлення виробників є наслідком неоднорідності праці, приналежності виробникам матеріальних благ, щодо вільного володіння, використання та розпорядження ними. Кожне благо задовольняє певну потреба людей через його присвоєння. Ставлення людини - носія потреби до блага, яким вона задовольняється, опосередковане іншими людиною - власником цього блага. Виробництво як процес реалізації потреб та інтересів є в той же час процесом створення благ і їх переходу у власність (приналежність) носія потреб. Первинне привласнення (присвоєння факторів виробництва) опосередковується трудовими, техніко-економічними відносинами, і його результатом є створення виробником нових благ як В«СвоїхВ». Вторинне привласнення (присвоєння продуктів праці) при товарному виробництві здійснюється через обмін продуктами праці як товарами або через їх купівлю-продаж - звернення. Отже, товарний обмін і товарне звернення є відчуженням власного товару і привласненням чужого, то є переходом належності, володіння, розпорядження та використання від покупця до продавця і, навпаки, від продавця до покупця. [3, с. 359]
Розвинений ринковий обмін передбачає наявність товарно-грошових економічних відносин, які свідчать про спеціалізацію і виділенні господарської діяльності, опосередковує обмін товарів. Зокрема, з появою грошей виникає товарне звернення як товарний обмін, який здійснюється за допомогою грошей на основах взаімооплати, еквівалентності і взаємної згоди учасників процесу.
Обмін товарів передбачає наявність двох суб'єктів: власника товару як блага - продавця, який пропонує його на продаж, і людину, яка потребує в цьому благу (товарі) - покупця. Обсяги благ і потреб на ринку обумовлюються попитом - платоспроможною потребою, тобто кількістю товару, яку споживач готовий купити за певну ціну, і пропозицією - кількістю товарів, яку виробники доставили на ринок і готові продати за певну ціну.
Виділення діяльності з обміну товарів ознаменувало появу торгівлі - діяльності людей щодо здійснення товарного обміну й актів купівлі-продажу, яка охоплює всі форми товарного обігу. Люди, які працюють у сфері торгівлі, надають торговельні послуги, тобто виступають як посередники для людей, які здійснюють купівлю-продаж товарів. Ці операції не створюють продукту, вони лише задовольняють суспільні потреби в реалізації товарів. Торгові послуги як економічні відносини виникають в результаті відділення торгової діяльності як від виробників товарів (отримують послугу з реалізації своїх товарів, швидкого і економічного відшкодування витрат на їх виробництво), так і від споживачів (отримують послугу, пов'язану із задоволенням платоспроможного попиту).
Необхідною умовою функціонування і розвитку ринку є конкурентна середа, яка базується на вільному ціноутворенні, передбачає різноманітність форм власності, свободу вибору товару як одну з форм економічної свободи, неможливість монополіз...
