Тема реферата:
"Сучасне соціально-економічне становище України"
Зміст
Введення
Сучасне соціально-економічне становище України
Висновки
Використані джерела
Введення
Сучасне соціально-економічне становище України характеризується збитковістю стратегічно важливих підприємств, суттєвою структурної деформацією вітчизняного виробництва, посиленням сировинної спрямованості експорту з незначною часткою доданої вартості, великий залежністю економіки від зовнішніх джерел енергоносіїв, істотним зменшенням національного багатства з одночасним прискоренням збільшення боргової залежності держави, посиленням диференціації соціально-економічного розвитку регіонів. У країні відзначаються критично низька народжуваність і надмірно висока смертність, підвищення демографічної навантаження на населення працездатного віку, низькі матеріальний рівень і якість життя громадян, зростання бідності, значне поширення практики протиправної діяльності суб'єктів господарювання, пов'язане з вкрай високим рівнем корупції і зловживань суб'єктів, наділених владними повноваженнями при виконанні ними державних функцій. Зупиняється робота колись передових потужних підприємств, занепадають цілі галузі, практично зруйнована соціальна сфера, з карти України зникли вже сотні сіл і селищ, гинуть родоводи коріння України - село і селянство. Держава в особі центральних органів влади виявилося не здатним ефективно виконувати свої конституційні функції, що призводить до наростання апатії, деструктивним настроям і соціальної напруженості в суспільстві.
Сучасне соціально-економічне становище України
Велику стурбованість вчених викликає сучасний світовий фінансова криза, безпрецедентний за масштабами і глибині. На думку фахівців, він продемонстрував кризу ідеології "ринкового фундаменталізму "і ліберальної ідеї саморегулювання ринку, викликав необхідність докорінного переосмислення механізмів і моделей державного впливу на економічні та соціальні процеси. Найбільш відчутними проявами фінансової кризи в Україні вже стали: "параліч" платіжно-розрахункової системи та криза банківської ліквідності, зменшення доходів бюджету та валютних надходжень при значному накопиченні зовнішньої та внутрішньої заборгованості, прискорений спад виробництва, обсягів ВВП та інвестицій, скорочення імпорту та експорту, істотне зниження реальних доходів і рівня життя населення. За обсягами виробництва ВВП за неповний рік кризи Україна опустилася на рівень 2002-2003 рр.., А темп зниження цього узагальнюючого показника економічного стану країни в поточному році є безпрецедентним у новітній історії України. На тлі такого різкого спаду економічної активності надходження в бюджет забезпечуються значною мірою узаконенням підвищених ставок непрямих податків і зборів та за рахунок критичного накопичення державного боргу. Звичним явищем став неконтрольований і безпідставний ріст цін на енергоносії, споживчі товари та послуги, в той час як держава практично ігнорує виконання владних повноважень у сфері регулювання цін та антимонопольної політики.
Багато фахівців переконані, що навіть у цій складній ситуації Україна має потенційні можливості подолати кризові явища, вийти на новий рівень розвитку. Нова економіка - це не тільки належним чином врегульовані і прогнозовані ринкові відносини, а переплетіння ринку, державного регулювання і соціальної стабільності. В даний час кожна розвинена країна прагне побудувати нове інформаційне суспільство, здатне забезпечувати і використовувати високотехнологічні інноваційні досягнення. Саме інновації сьогодні є засобом побудови високорозвиненого конкурентоспроможного постіндустріального держави, яким повинна стати Україна.
Однак, хоча в Україні на законодавчому рівні проголошено курс на інвестиційно-інноваційний розвиток, прийнято близько 15 законів і кілька десятків концептуальних підзаконних актів з питань розвитку освіти, наукових досліджень, фінансово-організаційної підтримки інновацій, а також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 680 схвалена Концепція розвитку національної інноваційної системи, фактичний стан справ у цій сфері залишається незадовільним. У загальному обсязі реалізованої промислової продукції тільки 5,9% мають ознаки інноваційної, питома вага промислових підприємств, що впроваджували інновації, зменшився з 14,8% у 2000 р. до 10,8% у 2008 р., частка виконаних наукових та науково-технічних робіт ВВП знизився в 2008 р. до найнижчого рівня за всі роки незалежності України і склала лише 0,9%. Для порівняння: аналогічний показник у розвинених країнах світу дорівнює не менше ніж 2-3%, причому частка держави в відповідних витратах досягає в середньому 35-40%.
Низька ефективність державної інноваційної політики пояснюється недосконалістю та фрагментарністю існуючого законодавства, незадовільним виконанням прийнятих відповідних законів. Формування інноваційної інфраструктури відбувається повільно, безсистемно, без належного обгрунтування; при цьому відсутні чіткі розмежування завдань і повноважень у сфері реалізації інноваційної політики між центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Не отримує належної державної підтримки діяльність винахідників, раціоналізаторів, науковців, які мають завершені науково-технічні розробки, не створюються центри трансферів технологій. На низькому рівні реалізуються освітній та науковий потенціали, насамперед вищих навчальних закладів, у сфері інформаційно-комунікаційних високих технологій, а також інформаційні ресурси системи науково-технічної та економічної інформації, в Зокрема бази даних з питань технологій, науково-технічних досягнень. Всупереч законодавству щодо мораторію на приватизацію науково-дослідних і галузевих наукових інститутів, обсяги протиправного відчуження майна в цій сфері постійно зростають. Наукові установи втрачають власні приміщення, руйнуються наукові школи, знищується обладнання та інтелектуальна власність, процвітає рейдерство. Багато вчених і фахівці змушені виїжджати за межі України в пошуках роботи.
Інноваційна система держави - це новий вимір економічних і соціальних відносин, що базується на пріоритетному розвитку знань і технологій їх використання. Це перехід до нового стандарту громадських цінностей, коли знання дійсно стають матеріальною основою існування людини, а технології їх застосування створюють якісно нові критерії добробуту суспільства. На думку вчених, створення такої системи - виклик часу і прерогатива держави, прояв політичної волі її керівництва і основа економічної політики, консолідованих дій усіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
У доповідях і виступах учених підкреслюється, що гармонійний розвиток України як суверенної держави, яка просувається до побудови громадянського суспільства та конкурентоспроможної економіки на основі демократичних цінностей, неможливо без ефективного і стабільного розвитку кожного її регіону. Сьогодні, на жаль, місцева влада - як представницька, так і виконавча - має для цього дуже обмежені можливості, особливо фінансові. Надмірна централізація розподілу ресурсів країни, жорстке податкове тиск, "ручне", часто непрофесійне управління економікою зверху, спрямоване не на стратегічну перспективу, а на латання перманентних дір, гальмують ініціативу місцевої влади. Істотний негативний вплив на економіку регіонів, як і на рівні центральних органів державної влади, має повсюдне поширення корупції. До корупційних дій всі частіше виявляються причетні органи не тільки місцевої влади, але й правоохорони і судові, які за своїм статусом зобов'язані викорінювати це соціальне зло. В далеко не правовому полі, часто з використанням сили судового рішення, ведеться боротьба за земельні діля...
