Зміст
1. Введення. 2
2. Значення СЕЗ для економіки України .. 4
2.1. Проблеми СЕЗ та шляхи їх вирішення. Перспективи СЕЗ в Україні. 10
2.2 Тут будуть доречні узагальнюючі висновки .. 13
2.3 Політика держави щодо "зон" повинна бути стабільною, передбачуваною і послідовною. 14
3. Діяльність "зон" має підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу. 16
Висновок. 17
Список використаної літератури .. 19
1. Введення
Існують ситуації, особливо в період становлення і розвитку ринкової економіки в державі, коли воно не може розвивати виробництво товарів і послуг на своїй території тільки за допомогою своїх власних ресурсів. У таких випадках вживаються заходи по залученню іноземних інвестицій. Вільні економічні зони є одним з прикладів державного регулювання економіки шляхом пільгового оподаткування, кредитування та ін Створення таких зон в державі має за мету розвиток пріоритетних галузей економіки, окремих регіонів допомогою надання в таких зонах пільгових умов існування підприємств. Таким чином, держава намагається поліпшити інвестиційний клімат у певних галузях і регіонах, сприяти розвитку малого та середнього бізнесу, а так само оновленню матеріально-технічної бази виробництва. Тому, розглядаються в даній роботі проблеми існування і ролі в економіці Україна вільних економічних зон є досить-таки актуальними, особливо в світлі останніх намірів влади про їх відновлення.
Отже, метою даного дослідження обрано розгляд сутності та ролі вільних економічних зон в Україні. При цьому, передбачається виконання таких завдань дослідження:
перше, дослідити теоретичні основи існування і розвитку вільних економічних зон;
друге, розглянути дію вільних економічних зон у світовій практиці і в Україні;
третє, вивчити й оцінити роль і значення вільних економічних зон для України.
Таким чином, об'єктом дослідження є вільні економічні зони самі по собі. Предметом є роль вільних економічних зон в економіці України.
При проведенні даного дослідження буде використовуватися метод аналізу діяльності вільних економічних зон (ВЕЗ) в Україні та аналіз показників ефективності їх функціонування. В результаті проведеного аналізу будуть зроблені відповідні висновки про роль ВЕЗ в економіці України. З точки зору історичного підходу буде дана коротка історична довідка про історію виникнення СЕЗ у світі.
ВЕЗ є предметом широких дискусій у літературі протягом всього періоду їх існування в Україні, і навіть після постанови про скасування їх дії.
2. Значення СЕЗ для економіки України
Спеціальної (Вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.
Спеціальні (Вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.
На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіс, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні, страхові, банківські і т.п. Окремі економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у цій статті.
Необхідно підкреслити дві вирішальні особливості ВЕЗ. По-перше, для кожної такої зони характерні специфічні, у порівнянні з усією країною, економічні відносини у сфері виробництва і розподілу необхідного та додаткового продуктів, вироблених на її території. По-друге, здатність ВЕЗ до дифузного розширенню і поширенню своїх меж на інші, пов'язані з нею безпосередньо або ж опосередковано, господарчі сфери, галузі та території.
Світової економіка знає чимало модифікацій того, що в Україні прийнято називати СЕЗ: вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, зони спільного підприємництва, зони спільного підприємництва, особливі економічні райони, зони зовнішньої торгівлі, промислово-підприємницькі зони, сервісні зони, зони розвитку експорту, технологічні парки, технополіси, вільні митні зони і т.д. Всі ці економічні форми, об'єднані загальним принципом анклавного стимулювання інвестицій, можна класифікувати за двома основними блоками. Перший, експортно-виробничий, переслідує мету забезпечення достатніх темпів наздоганяючого економічного розвитку. Найбільш поширені такі зони в країнах, що розвиваються (Азійський, африканський, латиноамериканський регіони, Східна Європа). Другий блок - науково-технологічний - включає технополіси, технопарки, науково-технічні зони, які створюються з амбіційними цілями випереджального економічного зростання. Наприклад, у Нідерландах 45 технополісів, у Німеччині - 50. У Великобританії діють 25 зон і технопарків, в Японії - 20 науково-технічних зон.
Вибір різновиду СЕЗ зазвичай обумовлюється низкою чинників, зокрема наявністю регіонально-економічних диспропорцій, депресивних територій, зональних надлишку незатребуваної робочої сили, необхідністю стимулювання певних галузей промисловості і т.д. Проблема СЕЗ має й геополітичний вимір, а саме: перспективи інтеграції держави в сучасну світову економіку, визначення її місця у глобальному поділі праці.
На сьогоднішній день в Україні створено 11 СЕЗ: "Азов", "Донецьк"; "Закарпаття"; "Яворів", "Автопорт" Краковець "" як частину спеціальної економічної зони "Яворів"; "Славутич"; "Курортополіс "Трускавець"; "Порто-Франко"; "Рені"; "Порт Крим ";" Інтерпорт Ковель ";" Миколаїв ".
Цілі і підходи до формування вільних економічних зон
Специфіка кожній з усього різноманіття існуючих форм ВЕЗ зумовлюється підходами до її створенню. Існує кілька таких підходів:
перше, з точки зору розміщення продуктивних сил на території країни або регіону;
друге, з точки зору виробництва і розподілу товарів і послуг, вироблених в вільній економічній зоні;
третє, з точки зору організаційних форм, можливих і доцільних в межах ВЕЗ.
Підходи можна так само розділити на територіальні і режимні. З позиції першого оформляється конкретно позначена територія, а з позиції другого - введення особливого режиму, що допускає надання певних переваг. Слід відзначити, що зазначені підходи складають основу визначення ВЕЗ, а концепція їх створення викладена в якості основ класифікації.
При розгляді підходу до створення ВЕЗ з погляду розміщення продуктивних сил на території грунтуються на використанні наявних на цій конкретній території ресурсів - природних, трудових, виробничих, а так само на можливості залучення з інших територій (країн) відсутніх факторів розвитку. Відповідно до другого підходу, при створенні ВЕЗ необхідно вирішити завдання виробництва і розподілу суспільного продукту, тобто встановлення суспільних відносин, в основі яких - відмінності від сталих у країні економіко-правових відносин. Перший і другий підходи до створення ВЕЗ є найбільш універсальними, загальними опосередкованими закономірностями суспільного розвитку, і з цієї точки зору - необхідними для обгрунтування будь-яких зон. Третій підхід визначає типові відмінності зон і ближче всього підводить до необхідності...
