Міністерство освіти і науки України
Донбаський державний технічний університет
Кафедра економіки та управління
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни: В«Ринок праці і зайнятістьВ»
Варіант № 26
Виконала:
Перевірив:
Алчевськ 2008
ЗМІСТ
Введення
Теоретична частина
Практична частина
Висновок
Перелік використаної літератури
Додатка
ВСТУП
У сучасних умовах глибоких змін і непередбачуваних змін у зовнішньому середовищі підприємству для того, щоб завоювати і утримувати конкурентоспроможність на світовому і внутрішньому ринках, необхідно мати особливі технології та випускати виняткову по споживної цінності продукцію, а, отже, постійно і цілеспрямовано проводити наступальну інноваційну стратегію розвитку. Сучасний корпоративний менеджмент на перше місце ставить проблему адаптації до зміною зовнішнього середовища шляхом набуття нового погляду на майбутнє організації, прийняття нового стратегічного курсу розвитку на основі вироблення та реалізації політики змін.
При переході до ринкових відносинам вектор розробленої ЗАТ В«НКМЗВ» стратегії був чітко орієнтований на позиції на світовому та внутрішньому ринках, досягнення сталого розвитку та стабільного фінансового становища. Це дозволило в складних макроекономічних умовах господарювання забезпечити поступальне зростання виробництва і створити міцний фундамент для його послідовного технічного, технологічного і організаційного - структурного вдосконалення.
Наполягаючи на формуванні змішаної економіки, яка поєднувала б державне регулювання і ринкові відносини (план і ринок), на всебічній підтримці вітчизняного виробника, на проведенні реформ в інтересах розвитку внутрішнього ринку та підйому рівня життя власного народу, вчені - економісти рекомендують відмовитися від монетаризму, від послуг західних радників і скористатися пропозиціями вітчизняних фахівців, а також успішним досвідом Китаю. В Останнім часом актуалізуються проблеми викорінення корекції, детінізації економіки, обмеження впливу олігархічних планів і їх зрощення з державним апаратом.
У сучасній світовій практиці переважає позиція не протиставлення малого і великого підприємництва, а їх розумного поєднання, малі та середні підприємства, зберігаючи свою економічну і юридичну самостійність, органічно входять у склад великих корпорацій. Причому останнє часто самі ініціюють створення малих структур, особливо на нових науково-технологічних напрямках, надаючи їм всебічну підтримку.
Такі дії стимулюються державою шляхом пільгового оподаткування капіталу, який вкладається великими підприємствами в розвиток малих структур.
Але реальною є тенденція падіння інноваційної активності виробничої сфери в Україні. Так, є в 1990 р. на 100 тис. чол. реєструвалося 35 винаходів, то зараз - Тільки 3.
Основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні
Показники
Роки
1994
1996
1998
2000
2001
2002
2003
2004
Кількість підприємств, інновацій
2181
1729
1503
1491
1503
1506
1509
1512
Питома вага в загальному, кількості підприємств%
26,0
19,3
15,1
14,8
14,3
14,6
14,9
15,2
Ринкові перетворення в Україна, викликані об'єктивною необхідністю трансформації відносин власності, зумовили, перш за все, зміна ролі держави в економіки суспільства.
Перехід від державно-планової економіки та ринково-конкурентної вимагав позбавлення держави монополії на власність, введення ринкових інститутів і методів господарювання, розвитку відносин власності, заснованих на плюралізмі її форм. Тому мета приватизації в Україні полягала не в коректуванні ними поліпшенні системи, а в докорінній зміні принципів функціонування економіки.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Роль праці в розвитку людини і суспільства
В найзагальнішому розумінні, праця - це діяльність людини, спрямована на досягнення певного результату. Праця як доцільна і цілеспрямована діяльність людей є неодмінною умовою існування і розвитку суспільства.
Сучасне визначення праці як свідомої цілеспрямованої утворювати діяльності людини.
За традиційним (зокрема марксистським) підходом до розгляду праці як фактору виробництва, процес праці містить три обов'язкові елементи: доцільну діяльність людини (власне працю), предмети праці і засоби праці. В даний час економічна наука розглядає працю ширше і комплектність. Зокрема пропонується розглядати, щонайменше, п'ять елементів процесу праці: предмет праці - річ, дана природою, або предмет, вироблений попередньою працею, об'єкт чи надання послуг, на які спрямована трудова діяльність працівника з метою надання їм нових корисних людині властивостей; засіб праці - провідник продуктивного дії людини на предмети і сили природи, ті знаряддя, з допомогою яких працівник впливає на предмет праці: технологія діяльності - визначено порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми, місцезнаходження, в просторі, взаємного розташування складових блага, яке виробляється; організація праці - система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації та здійснення процесу праці; сама праця (живий праця) - процес усвідомленого впливу працівника на предмети праці за допомогою засобів праці, технології, організації з метою зміни предметів та сил природи, заради задоволення своїх потреб. У процесі праці люди взаємодіють також і з навколишнім середовищем.
Праця - Це процес взаємодії людини і природи, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює, контролює обмін речовин між собою і природою. Найбільш активна функція в процесі виробництва належить людини як носію живої праці, і тільки діяльність людини перетворює предмети природи в предмети і засоби праці, створює технологію та організацію. Праця характеризується усвідомленістю людиною, спрямованістю своїх дій на результат (до того ж суспільно корисний результат) та енерговитрати (витратами фізичної і розумової енергії на здійснення трудової діяльності). Працею людина створює, відтворює, збільшує обсяг потрібних їй матеріальних і нематеріальних благ.
Праця є матеріальним процесом взаємодії людини з природою і суспільним процесом взаємодії людей у ​​виробничій діяльності. Праця є також і процесом споживання людського капіталу як сукупність фізичних і розумових здібностей людини, який виступає особистісним фактором виробництва. Саме цей фактор виробництва приводить у рух засоби виробництва, створює і удосконалює техніку і технологію, організовує виробництво і визначає його мету. Поза живої праці, без поєднання з нею матеріальні фактори виробництва є лише певним набором речей.
В процесі історичного, соціально-економічного, науково-технічного розвитку роль особистісного чинника виробництва постійно зростає. Науково-технічний і соціальний прогрес, озброюючи людину могутніми засобами виробництва, не тільки не знижує, але і під...
