РЕФЕРАТ
За дисципліни: Економіка підприємства
На тему: Виробнича і соціальна інфраструктура
Зміст
1. Поняття, види і значення інфраструктури
2. Система технічного обслуговування підприємства
3. Соціальна інфраструктура і діяльність підприємства
4. Формування і розвиток інфраструктури
5. Список літератури
1. Поняття, види і значення інфраструктури
Інфраструктура підприємства - комплекс цехів, господарств і служб забезпечує необхідні умови для його діяльності (функціонування); вона служить своєрідним В«тилом виробництва В», без якого неможлива робота будь-якого підприємства (фірми). Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктуру, що складається з певних елементів.
Виробнича інфраструктура підприємства - сукупність підрозділів, які не беруть безпосередньої участі у виробництві основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю створюються необхідні умови для роботи основних цехів.
Склад і розміри об'єктів виробничої інфраструктури залежать від галузі, типу та масштабів виробництва, особливостей конструкції та технології виробництва виробів, рівня спеціалізації конкретного підприємства (фірми).
В склад виробничої структури підприємства входять допоміжні і обслуговуючі цехи (дільниці) і господарства, комунікаційні мережі, засоби збору та зберігання інформації, природоохоронні споруди.
В склад соціальної інфраструктури входять заклади громадського харчування, охорони здоров'я, спортивні споруди, дитячі дошкільні установи, заклади освіти, культури і відпочинку, житлово-комунальне господарство.
При сучасних умовах господарювання у сфері технічного обслуговування виробництва на підприємствах різних галузей зайнято приблизно 40 - 50% загальної чисельності персоналу. Це пояснюється не тільки великими обсягами робіт по обслуговування основного виробництва, але і тим, що багато допоміжні та обслуговуючі операції важко піддаються механізації та автоматизації.
Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури підприємства обумовлюється тим, що:
1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт з ремонту і налагодження устаткування, потребує розширення номенклатури інструментів, обладнання і пристосувань; перехід до нових технологій та прискорення технологічних режимів обладнання підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;
2) ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків збільшують обсяги транспортних робіт;
3) постійно зростає навантаження на комунікаційні мережі підприємства.
Для досягнення високих господарських результатів діяльності підприємства важливо створити комфортну соціальне середовище і сприятливий психологічний клімат, активізувати соціальну мотивацію праці. Все це робить безпосередній вплив на продуктивність праці і кінцеві результати діяльності підприємства.
2. Система технічного обслуговування підприємства
Система технічного обслуговування виробництва - це сукупність процесів по підтримання в робочому стані машин, устаткування та інших засобів праці; забезпеченню робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних та інших подібних операцій.
Система технічного обслуговування виробництва включає:
Інструментальне господарство. До загальнозаводським підрозділів відносяться інструментальний відділ (управління), інструментальні цехи, центральний інструментальний склад (ЦІС), вимірювальні лабораторії; до цеховим - цехові бюро (БИХ), інструментально-роздавальні комори (ІРК) і майстерні по заточенню й ремонту інструмента.
Ремонтне господарство. Організаційно-виробнича структура ремонтного господарства визначається обсягом виробництва і прийнятої формою організації ремонту. До загальнозаводським ремонтним підрозділам відносять відділ головного механіка (ОГМ), ремонтно-механічний цех (РМЦ), склад оснастки і запасних частин. На невеликих підприємствах до складу ремонтного господарства входить і енергогосподарство. До цеховим ремонтним підрозділам відносять Цехові (ЦРЛ) та корпусні ремонтні бази (КРБ) у виробничих цехах.
Керівництво ремонтним господарством здійснює головний механік заводу через ОГМ, який складається з ряду бюро: оснастки (планового ремонту), планово-виробничого, технічного. Відділ головного механіка здійснює конструкторську, технологічну, виробничу і планово-економічну роботу для всього ремонтного господарства заводу.
Транспортне господарство. Структура транспортного господарства визначається головним чином обсягом вантажообігу, особливостями вантажів і обсягом виробництва. До складу транспортного господарства заводу можуть входити залізничний транспорт з під'їзними шляхами і депо, колісний транспорт з гаражами та ремонтними майстернями, водний транспорт із причалами, підвісні дороги і т. п.
На великих заводах з великим вантажообігом, який вимагає застосування всіх видів транспорту, організовуються спеціалізовані цехи залізничного, безрейкового (автомобільного) і водного транспорту. Транспортне господарство на таких заводах очолює транспортно-технічний відділ. На середніх заводах створюється єдиний транспортний цех, який включає декілька ділянок по видах транспорту. Для дрібних заводів з невеликим вантажообігом, але вимагає застосування всіх видів транспорту, створюються об'єднані транспортні господарства для кількох підприємств. Ці господарства можуть створюватися при головному заводі або виділятися в самостійні транспортні господарства відомчого характеру.
Транспортні цехи мають у своєму складі ряд служб і дільниць. Так, залізничний цех має служби: руху (експлуатації); тяги (рухомого складу); шляху; вантажно-розвантажувальних робіт. Цехи безрейкового транспорту зазвичай мають службу експлуатації.
Складське господарство. Основними завданнями складського господарства є: приймання і зберігання матеріалів, підготовка їх до виробничого споживання, постачання їх цехів, дотримання норм запасів і контроль за витрачанням матеріалів.
Структура складського господарства заводу визначається номенклатурою споживаних матеріалів, типом і обсягами виробництва, рівнем його спеціалізації і кооперування. Частіше всього склади класифікуються за: їх місцю у виробничому процесі, роду збережених матеріалів, технічному пристрою і міру пожежної небезпеки.
За місцем у виробничому процесі (і підпорядкованості) склади підприємства діляться на матеріальні (постачальницькі), виробничі і збутові. Матеріальні склади підпорядковані відділ) матеріально-технічного постачання. Це склади виробничих запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів їх включенню в процес виробництва. До виробничих відносяться склади напівфабрикатів, обладнання та запасних частин. Ці склади підпорядковані відповідно відділам виробництва, головний механіка та інструментальному відділу заводу. На збутових складах зберігається готова продукція і підпорядковані вони відділу збуту.
За родом зберігаються матеріалів склади бувають універсальні спеціалізовані, вони можуть бути також централізованими, пріцеховимі і цеховими.
За технічному обладнанню склади діляться на: відкриті (площадки), напівзакриті (Навіси) та закриті (будівлі).
Енергетичне господарство. Основною його завданням є надійне і безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімізації витрат. Обсяг і структура споживаних енергоресурсів залежать від потужності підприємства, виду продукції, що випускається продукції, характеру технологічних процесів, а також зв'язків підприємства з районними енергосистемами.
Енергетичне господарство підприємства ділиться на дві частини: загальнозаводських і цехову. До общезаводской відносяться г...