Зміст
Введення
1. Поняття, види і значення інфраструктури
2. Характеристика системи технологічного обслуговування
3. Соціальна функція та соціальна діяльність підприємства
4. Капітальне будівництво, способи ведення будівельно-монтажних робіт
5. Завдання
Висновок
Література
Введення
В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки - підприємству. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економного витрачання ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління - менеджмент.
Все це вимагає глибоких економічних знань. В умовах ринкової економіки виживе лише те підприємство, яке найбільш грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.
Поставлені завдання можливо виконати лише при хорошому засвоєнні основ економіки підприємства.
Що ж розуміється під терміном економіка? У класичному визначенні (П. Самуельсон) економіка - це наука про те, як суспільство використовує певні, обмежені ресурси для виробництва корисних продуктів і розподіляє їх серед різних груп людей. Тому економіка підприємства - наука про те, як це здійснюється в рамках кожного окремо взятого підприємства.
1. Поняття, види і значення інфраструктури
Інфраструктура звичайно підрозділяється на виробничу та соціальну (невиробничу).
Виробнича інфраструктура в основному продовжує процес виробництва в межах процесу обігу. Вона забезпечує переміщення та зберігання сировини, палива, енергії, різних матеріалів та готової продукції, передачу інформації і т.п., в сільському господарстві - меліорацію земель. До виробничої інфраструктури відносяться:
1) транспорт (включаючи не лише шляхи сполучення, але й транспортні засоби), зв'язок, складське господарство, матеріально-технічне постачання;
2) інженерні споруди і пристрої, в тому числі іригаційні системи;
3) комунікації та мережі, серед них лінії електропередачі (ЛЕП) і розподільні мережі, нафтопроводи і газопроводи, телефонні мережі тощо
Виробнича інфраструктура виступає як внутрішньовиробничий (для окремих підприємств, фірм або їх об'єднань) та звичайного призначення. Складається міжнародна інфраструктура, прикладом якої служать, зокрема, інфраструктурні об'єкти паливно-енергетичного призначення: газо-і нафтопроводи, ЛЕП, що простягнулися по території колишнього Радянського Союзу і йдуть в багато європейських країн.
Соціальну інфраструктуру утворюють, перш за все, пасажирський транспорт, особливо міський, різні міські інженерні споруди і комунікації, мережі водо-і енергопостачання, каналізації, телефонні мережі і т.п., в більш широкому аспекті - комунально-побутове господарство міст і населених пунктів взагалі.
Інфраструктура, як виробнича, так і соціальна, забезпечує цілісність і комплексність народного господарства на різних його рівнях. Велика роль інфраструктури в процесі освоєння нових територій, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів в східних і північних районах країни.
Особливе значення серед галузей інфраструктури має транспорт.
Транспорт виконує величезну роботу по переміщенню вантажів і людей. Сумарні витрати на перевезення вантажів і пасажирів та на вантажно-розвантажувальні роботи становлять десятки мільярдів рублів. Відповідно велика і частка цих витрат (транспортна складова) в вартості промислової продукції, що досягає в середньому 13%, а в окремих галузях - в чорній металургії, вугільної промисловості та ін - значно більше.
Для скорочення транспортних витрат у народному господарстві необхідно знизити матеріалоємність виробництва на основі прогресивних технологій, раціоналізувати транспортно-економічні зв'язки підприємств і районів, раціонально розмістити і спеціалізувати виробництво, посилити комплексність у розвитку господарства регіонів і районів.
Однак роль транспортного фактора можна зводити тільки до частці транспортних витрат. Здійснюючи виробничі зв'язки між галузями і районами, транспорт є неодмінною умовою і активним важелем спеціалізації і комплексного розвитку економічних районів та цілих країн, тобто процесів, що надають прямий вплив на ефективність суспільного виробництва і ринку. Саме розвиток територіального поділу праці, спеціалізації районів немислимо без наявності міжрайонних транспортних шляхів, а комплексний розвиток господарства республіки або району без внутрішніх зв'язків та відповідної їм транспортної системи.
Тому поряд з необхідністю зниження транспортних витрат як одного з чинників підвищення ефективності розвитку виробництва варто і більш глобальне завдання - знизити витрати на функціонування всієї територіальної організації виробництва. Критерієм оптимальності в цьому завданні виступає мінімізація не окремих видів витрат виробництва, а сумарних витрат на виробництво і транспортування продукції до споживача.
Галузі інфраструктури, в значній мірі визначають загальну ефективність виробництва, є, як показує досвід країн з розвиненою ринковою економікою, малопривабливими для приватного капіталу. Зазвичай вони характеризуються значними капітальними вкладеннями, повільної окупністю інвестицій, відсутністю надприбутки.
Збалансоване розвиток російської економіки вимагає прискореного розвитку галузей виробничої і соціальної інфраструктури, що пояснюється їх певним відставанням в минулому, диспропорциональностью (особливо територіального та регіонального) развития. Очевидно, що це може бути досягнуто тільки при значній участі держави.
Структурна перебудова економіки передбачає також згладжування нерівномірності технічного оснащення відсталих галузей і підприємств, подолання зберігаються тенденцій до монополізації, зниження рівня концентрації в окремих галузях і видах виробництв.
Найбільш високий рівень концентрації спостерігається в промисловості. Особливо це типово для важкої індустрії, перш за все таких її галузей, як електроенергетика, чорна металургія, нафтохімія.
Однак за останній час намітилася тенденція будівництва відносно невеликих підприємств, наприклад, у машинобудуванні, чорній металургії, текстильної промисловості.
Цей процес пов'язаний, зокрема, з необхідністю розвитку малих і середніх міст шляхом розміщення в них спеціалізованих виробництв, філій підприємств і об'єднань, дублюючих виробництв, що сприяє створенню умов для ринку.
2. Характеристика системи технологічного обслуговування
Основною частиною виробничого процесу є технологічний процес, який безпосередньо пов'язаний з послідовним зміноюстану сировини і матеріалів і перетворенням їх у продукт виробництва.
Різноманітність продуктів виробництва, видів сировини, обладнання, методів виготовлення визначають і відмінність технологічних процесів. Технологічні процеси розрізняються:
за характером виготовлюваної продукції;
по застосовуваних методів і способів виробництва;
по використовуваному сировини;
по організаційної побудови;
інше.
Залежно від виду переважаючих витрат розрізняють матеріаломісткі, трудомісткі, капіталомісткі, енергоємні технологічні процеси.
Залежно від виду застосовуваного праці вони можуть бути ручні, машинно-ручні, автоматизовані.
Ручні процеси трудомісткі, вони витісняються машинними і автоматичними. Механізація звіл...
