Зміст
1. Середньовіччя і проблема феодалізму на Сході .......................... 3
1.1 Проблема феодалізму на Сході .............................................. 6
1.2 Середньовіччя як етап історії Сходу ................................... 11
Список використовуваної
На Сході можна виділити три основні групи країн, що розрізнялися по формах і темпах феодалізації: найдавніші осередки цивілізації - Єгипет, Дворіччя, Іран, Індія, Китай; інші землеробські цивілізації, що вступили на шлях формування класів і держави з перших століть н. е.., - Корея, Японія, країни Південно-Східної Азії, Ефіопія; деякі, переважно кочові народи, довго жили в умовах первіснообщинного ладу і лише в 2-ій половині 1-го - початку 2-го тис. н. е.. досягли стадії класового суспільства (деякі араб., тюркські, монгольські племена). У той час як у країнах першої групи феодальний лад прийшов на зміну вже розвитку класового суспільства, у тих народів (землеробських і кочових), які вступили в стадію класового суспільства порівняно пізно, рабовласницька тенденція розвитку в досить короткий термін поступилася місцем феодальної. Тим не Проте, для всього Сходу характерно тривале існування в рамках феодального суспільства сильного рабовласницького укладу.
Зародження феодальних відносин, насамперед все формування великого землеволодіння, широке поширення земельної оренди, почалося в таких країнах, як Китай, Індія, мабуть, раніше, ніж в Європі. Однак, процес феодалізації розтягнувся тут на тривалий період - приблизно з перших століть н. е.. (Іноді навіть з перших століть до н. Е..) До кінця 1-го - початку 2-го тис. н. е.. Зміни в економіці, що свідчать про перехід від рабовласницької формації до феодальної, збігалися (і в Китаї, і в Індії) з В«ВарварськимиВ» навалами, супроводжувалися найбільшими ідеологічними зрушеннями (Поширення буддизму, серйозні зміни в традиційних ідеологічних системах - індуїзмі, конфуціанстві, даосизмі). Переломним етапом, яким, очевидно, слід датувати початок феодальної формації на Близькому Сході, є виникнення ісламу та арабські завоювання (7-8 ст.).
1. Середньовіччя і проблема феодалізму на Сході
Для ранньофеодального періоду в країнах Сходу типово існування сильних централізованих монархій. При збереженні тут громади пануючий клас в ранньофеодальних імперіях Сходу (Арабська халіфат, Танська імперія в Китаї та ін) перший час ще не зміцнів настільки, щоб перетворити основну частину оброблюваних земель в своє спадкове володіння, поставити селян в пряму приватну залежність. У цей період велика роль колективної форми експлуатації селянства через державний апарат, допомогою ренти-податку. Зростання приватної власності на землю і гостра класова боротьба в ранньофеодальних східних суспільствах призвели до кінця 1-го тис. до перемоги приватно-феодальних почав і до торжества (іноді короткочасному - Китай 9 в., Іноді більш тривалого - Близький Схід, Індія) політичної роздробленості над ранньофеодальної централізацією.
У тих країнах Сходу, які перейшли від первіснообщинного ладу безпосередньо до феодального, цей перехід полегшувався економічним, культурним і особливо релігійно-ідеологічним впливом більш розвинених країн. Незважаючи на недостатню вивченість проблеми, є підстави припускати, що деякі із зазначених країн почали з виникнення рабовласницьких відносин і лише через якийсь час, рабовласницька тенденція змінилася феодальної в якості панівної (Японія Нарський періоду, ранній Аксум, деякі кочові імперії Центральної Азії).
стадії розвитку феодалізму провідні країни Азії та Північної Африки досягли майже одночасно з Європою (тобто приблизно в перші століття 2-го тис. н. е..). Про це свідчать факти загального підйому товарно-грошових відносин, зростання міст в Китаї, Індії, на Близькому Сході; розширення приватної феодальної земельної власності за рахунок т. н. державної (Тобто збільшення земель феодалів як за рахунок селянських общин, так і завдяки перетворенню умовних, часових форм феодальних держаний в спадкові); завершення будівництва ідеологічної надбудови феодального суспільства. Разом з тим навіть у найбільш розвинених країнах Азії і Пн. Африки не були зжиті деякі явища, властиві раннього Феодалізм Через все сх. середньовіччя проходить боротьба двох тенденцій, пов'язаних: одна - з посиленням державної, інша - приватної феодальної власності на землю. При всіх історичних коливаннях виявляється тенденція до неухильного зростання приватної феодальної земельної власності за рахунок державної, хоча велика частка державної власності на землю зберігається в ряді країн і в епоху Розвиток феодалізму.
Одна з найважливіших особливостей землеробських країн Сходу - специфічна організація класу феодалів, які, навіть будучи великими землевласниками, не вели, як правило, власного великого панщинного господарства, експлуатуючи селян переважно шляхом стягування продуктової ренти. Для сх. Феодалізм типовий відносно малий питома вага позаекономічного примусу в сфері приватної феодальної експлуатації, нерідко воно зводилося до станової неповноправністю селянина, а відносини експлуатації приймали форму В«орендиВ» селянином поміщицької землі. У країнах Сходу мався і великий шар селяни власників В», тобто власників державних землі, у ряді районів зберігалися общинне землеволодіння та землекористування. Для більшості країн Сходу і в період розвиненого Феодалізм характерна наявність гіпертрофованої влади держави, збереження, незважаючи на періодичні смуги феодальної роздробленості, високого ступеня державної централізації.
Структура панівного класу, різна в різних країнах Сходу, відображала багато в чому ту ж гіпертрофію держави. В конституюванні пануючого класу велике значення мала близькість до верховної державної влади. На Близькому Сході головну роль грало військово-служилої стан, формувалося часто з іноземців, навіть колишніх рабів (мамлюки в Єгипті). У Китаї, В'єтнамі, Кореї центральне місце серед прошарків панівного класу зайняло стан вчених (кит. шеньші), зберігачів традиційної ідеології, з яких головним чином рекрутувалися державне чиновництво. У країнах Сходу не виникли деякі інститути, що сформувалися на Заході (незалежні від феодалів міста), міське життя залишалася під бюрократичним контролем держави (виняток - Місто Сакаї в Японії).
Незважаючи на більш ранній і більш широке, ніж на Заході, розвиток товарно-грошових відносин, країни Сходу до 15-16 ст. стали відставати і в цьому відношенні; рівень товарності селянського господарства був низьким: торгівля часто перебувала в руках феодалів, переважала зовнішня торгівля. Повільність процесів, що відбувалися в економіці, знайшла відображення в ідеологічній сфері. Оформившаяся до періоду розвиненого Феодалізм релігійно-ідеологічна надбудова включала елементи дофеодальних ідеологічних систем, придававших їй особливо консервативний характер.
У 16-18 вв. в деяких країнах Сходу, таких, як Китай, Корея, Індія, спостерігалися відносно високий ступінь розвитку товарно-грошових відносин, поширення в окремих районах і галузях виробництва найманої праці, підпорядкування в ряді випадків ремесла торговим капіталом і виникнення форм ремісничого виробництва, безпосередньо передували мануфактурі. Але практично цей процес не привів в той час ні в одній східній країні до розкладання Феодалізм і до оформленню капіталістичного устрою. Процеси розкладання Феодалізм в країнах Сходу, що розгорнулися вже в нову всесвітньо-історичну епоху - епоху утвердження, розвитку, а потім занепаду капіталізму, в порівнянні з В«класичнимВ» плином їх в Зап. Європі істотно трансформувалися під впливом европ. капіталізму. Період пізнього Феодалізм для Китаю, Індії, Ірану та інших країн починається, мабуть, тільки в 19 в. Колоніальне поневолювання країн Сходу супроводжувалося збереженням, консервацією і навіть (у ряді районів) поширенням ...
