Введення
Досліджувана тема є надзвичайно актуальною. Це обумовлено рядом наступних причин.
Охорона здоров'я займає виняткове місце в соціально орієнтованій економіці, саме тут виробляються суспільно споживані блага - медичні послуги. В Останнім часом охорону здоров'я все більш повно втягується в економічний оборот суспільства, чому сприяє активне функціонування медичних установ на ринкових засадах. Причому спостерігається все більша залежність охорони здоров'я від загального економічного зростання в країні: платоспроможність населення впливає на обсяги платних послуг галузі, а стабілізація в державному секторі дозволяє розраховувати на розвиток цільових програм, фінансованих державою.
Корінне реформування охорони здоров'я в Росії протягом останніх десяти років, введення системи обов'язкового та добровільного медичного страхування неминуче супроводжуються розвитком ринкових відносин в охороні здоров'я. У цих умовах питання підприємництва, впровадження сучасного менеджменту та маркетингу придбали особливу актуальність, яка зберігається до теперішнього часу.
Метою даної роботи є необхідність охарактеризувати основні організаційно - правові форми в охороні здоров'я.
Досягнення даної мети передбачає вирішення низки наступних завдань:
1. Охарактеризувати поняття В«підприємництво у сфері охорони здоров'яВ».
2. Описати організаційно-правові форми організації охорони здоров'я.
В процесі написання даної роботи нами були використані в основному наступні методи:
1. Порівняльний аналіз літературних джерел.
2. Системний.
В процесі написання даної роботи нами в основному були використані навчальні та монографічні джерела.
1. Поняття В«ПідприємництвоВ» в охороні здоров'я
Невід'ємне право не тільки на здоров'я, позбавлення від фізичних страждань, - недуг, але і на моральне співчуття до своїх хвороб, тобто на милосердя [4, с. 118].
Адже лікар має справу з людським болем, яка в кожному випадку індивідуальна, і лікує не тільки тіло, але і душу. Вірніше - і тіло, і душу. Інакше він не лікар, а механік, а лікування - це ремонт.
Хворий немічний і йому треба допомогти. Ось головне, а все інше - потім. Візьмемо тепер ринок. За великим рахунком, моральність ринку - дотримання певних правил, спрямоване на те, щоб довіра між партнерами збереглося, а угода - повторилася. Заради її кінцевого результату і самоцілі - прибутку. Це аксіома: комерсант, промисловець ставить свій економічний інтерес на перше місце. Його партнер найчастіше здоровий, енергійний і бажає купити послугу або товар для того, щоб примножити свій добробут.
Але чи означає, що в медицині всяке підприємництво при таких В«ПіднесенихВ», метою її діяльності - неспроможне? Чи слід, кажучи простіше, цілком помістити її на чиєсь утримання: посадити, скажімо під В«КрильцеВ» держави на бюджетний пайок або цілком віддати благодійнику-спонсору?
Стосовно до охорони здоров'я поняття підприємницької діяльності, прибутку, ринку викликають однаково стійке неприйняття у громадян і посадових осіб, як в Росії, так і за кордоном.
Таке неприйняття підприємництва в охороні здоров'я пояснюється суб'єктивними і об'єктивними факторами [3, с. 83].
Суб'єктивне неприйняття підприємництва в охороні здоров'я обумовлено наступними факторами.
Перш все, вітчизняну охорону здоров'я базується на традиційному принципі безкоштовності медичної допомоги.
В умовах соціалістичного розподілу охорону здоров'я визнавалося невиробничої сферою народного господарства, і отримувало фінансування з бюджету [6, с. 234].
Охорона здоров'я могло освоїти стільки бюджетних коштів, скільки в нього вкладалося. Якби в охорона здоров'я вкладалася половина державного бюджету, і такі вкладення воно могло б повністю освоїти.
Існуючі в колишні часи госпрозрахункові поліклініки вважалися винятком. В аптеках ж ліки завжди відпускалися за плату.
Товарообмінний характер діяльності одних установ охорони здоров'я (аптек) не поширювався на діяльність інших (стаціонарів та поліклінік).
З зміною конституційного ладу принцип безкоштовності медичної допомоги зберігся, але на тлі поміняли юридичних і економічних реалій. Виникла юридична категорія послуги.
З'явилося законодавство про медичне страхування громадян. Держава стала платником за медичні послуги, що надаються громадянам безкоштовно.
Якщо послуги виявляються громадянам безкоштовно, то виробники медичних послуг отримують за це плату. Плата за медичні послуги для їх виробників є доходом [6, с. 234].
Діяльність по наданню медичних послуг економічно стала виробничої діяльністю, а юридично - діяльністю, що приносить доходи.
Якщо раніше безоплатність медичної допомоги була принципом охорони здоров'я, то в даний час вона стала конституційною гарантією громадянам з боку держави.
Гарантією того, що в державних і муніципальних установах охорони здоров'я вони отримають медичну допомогу безкоштовно для себе.
Однак оскільки медична допомога набула економічну форму послуги, остільки процес її надання став схильний економічній оцінці [6, с. 235].
Якщо раніше медична допомога виявлялася не в товарних відносинах, то в даний час медична допомога стала надаватися у відповідності з оплатою медичних послуг, до складу яких вона входить.
Між державою в якості платника і державними і муніципальними закладами охорони здоров'я в якості виробників медичних послуг стали складатися відносини товарообміну на користь громадян, для яких медична допомога залишається безкоштовною.
При цьому юридично однакові медичні послуги надаються за юридично однакову плату юридично однаковими господарюючими суб'єктами - державними та муніципальними установами охорони здоров'я та приватними організаціями. Їх діяльність однаково заснована на вилученні доходів від оплати медичних послуг.
Поза Залежно від того, приносить вона прибутки або збитки, діяльність у економічному обороті з результатом, що має форму товару, є підприємницької.
Відмінності лише в тому, що за загальним правилом медичні послуги громадянам приватними організаціями виявляються за плату, яку виробляє сам громадянин, а державними і муніципальними установами охорони здоров'я - за плату, яку за громадянина виробляє держава.
Будучи безкоштовними для громадян, що надаються їм медичні послуги одно для державних і муніципальних установ охорони здоров'я і приватних організацій безкоштовними не є.
Тим самим детермінантою суб'єктивного неприйняття громадянами (суспільством) підприємництва в охороні здоров'я є не характер діяльності медичних організацій та не їх майнова належність (державна, муніципальна або приватна власність), а лише безоплатність здобуття медичної допомоги.
Однак неприйняття підприємництва в охороні здоров'я властиво не тільки громадянам (Суспільству) [5, с. 168]. Підприємництво викликає неприйняття з боку публічного інституту охорони здоров'я.
Перш єдина державна система охорони здоров'я в даний час представлена державної і муніципальної системами охорони здоров'я та включає відповідні органи управління охорони здоров'я та установи охорони здоров'я. І ті, і інші зв'язані єдністю фінансування з казни держави і муніципальних утворень.
Протиставленням фінансування охорони здоров'я з публічних джерел є надходження від будь-яких приватних осіб. Тим самим підприємництвом в публічному інституті охорони здоров'я визнається не діяльність, що приносить доходи, а лише діяльність, доходи від якої походять з приватних джерел.
Якщо слідувати логіці суб'єктивних факторів неприйняття підприємництва в охороні здоров'я в сукупності, підприємницької є діяльність приватних організацій, які надають медичні послуги громадянам за плату, не що відбувається з казни де...
