Міністерство освіти України
Ізмаїльський технікум економіки і права
Курсова робота на тему:
Особливості економічного становища народів світу
Виконав
Студент 2 курсу
Групи Б-Е 23
Гуцуляк О.А
Болград 2008
Зміст
Введення
1) Показники рівня економічного розвитку держави
2) Економічне становище народу в:
2.1) індустріально - розвинених країнах
2.2) розвиваються країнах
3) Показники економічного становища народу:
3.1) Зарплата робітників
3.2) Середня тривалість життя в різних країнах
3.3) Частка неписьменних
3.4) Відсоток не доїдає населення
3.5) Найбільші податкові ставки по країнам світу
3.6) Відсоток безробіття в різних країнах
4) Висновок
5) Список літератури
Введення
У різних частинах нашої планети люди живуть у різних економічних умовах. Це обумовлено низкою суб'єктивних і об'єктивних причин, через які країна є або економічно розвинутій і багатій, і населення живе в ній преуспевающе, або слаборозвиненою і бідною і людям які живуть в ній ледь вдається звести кінці з кінцями. Існує система економічних наук яка займається виявленням цих причин. Завдяки чому з'явилася можливість підвищення рівня е.р слаборозвинених держав.
Мета даної роботи визначити економічне становище народів світу в різних країнах по наступним критеріям:
1) Зарплата робітників </p>
2) Середня тривалість життя в різних країнах
3) Частка неписьменних
4) Відсоток не доїдають населення
5) Найбільші податкові ставки по країнам світу
6) Відсоток безробіття в різних країнах з метою їх подальшого вивчення.
Взаємодія країн у системі світового господарства та розвиток їх взаємних економічних відносин відбуваються в умовах співпраці і гострої конкурентної боротьби. Результати цієї боротьби під чому залежать від їх положення і ролі в світовому господарстві і міжнародних економічних відносинах.
Існують наступні показники за якими можна визначити рівень економічного розвитку держави:
1) економічним потенціалом;
2) рівню розвитку продуктивних сил і ринкових механізмів;
3) структурі народного господарства;
4) виробництва основних видів продукції на душу населення;
5) рівнем і якістю життя;
6) розмірами ринку і платоспроможності;
7) ступеня відкритості національних господарств.
Відповідно до загальноприйнятої класифікацією країни світу поділяються на:
- розвинені країни - 23 держави;
- Країни, що розвиваються - цю групу утворюють країни Азії, Африки та Латинської Америки - країни, що розвиваються, або країни третього світу. Дані держави відрізняються своєрідністю історичного розвитку, соціально-економічної та політичної специфікою.
Говорячи про їхню подібність, варто відзначити швидке зростання чисельності населення, його злидні, неграмотність. Цим країнам властиві аграрна мінерально-сировинна спеціалізація економіки і відповідно слабкий розвиток обробної промисловості, вузькість внутрішнього ринку, підпорядковане місце в системі світового господарства. Між тим це, безумовно, різні держави. Оперуючи рівнем розвитку і структурою продуктивних сил, можна виділити п'ять підгруп країн, що розвиваються.
До першої групи слід віднести найбільш розвинені країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика, Уругвай, etc.). Крім того, сюди потрапляють і деякі з В«Нових індустріальних країнВ» Азії (Сінгапур, Південна Корея, Тайвань і Гонконг).
Другу групу утворюють нефтеекспортірующіх країни, що володіють багатими природними ресурсами (Катар, Кувейт, Бахрейн, Саудівська Аравія, Лівія, ОАЕ, Ірак, etc.). Їх характерні ознаки: високий дохід на душу населення, солідний природно-ресурсний потенціал розвитку, важлива роль на ринку енергетичної сировини і фінансових засобів, вигідне економіко-географічне положення. Співвідношення між доходами від нафти і чисельністю населення створює специфічні умови, дозволяють накопичувати значні багатства.
Третя група, найбільш численна, об'єднує країни з середнім для країн, що звільнилися рівнем загальноекономічного розвитку, середнім розміром ВВП на душу населення (близько .000). Сюди входять Колумбія, Гватемала, Парагвай, Туніс, etc.
У четверту групу, як правило, виділяють Індію, Пакистан та Індонезію - країни з величезними територіями і населенням, природно-ресурсним потенціалом і можливостями економічного розвитку. Ці держави зайняли чільне місце в системі міжнародних економічних зв'язків і викликали потужний приплив зовнішніх ресурсів у вигляді вкладень іноземного капіталу. Тим часом незначні темпи виробництва і низький рівень споживання на душу населення (ВВП на душу населення приблизно 0) помітно гальмують їх соціально-економічний розвиток.
Остання, п'ята група складається з найменш розвинених країн (Афганістан, Бангладеш, Бенін, Сомалі, Чад, etc.). Деякі з них не мають виходу до моря і слабко пов'язані із зовнішнім світом. У цих країнах надзвичайно низький дохід на душу населення (наприклад, в Ефіопії - 0), а в економіці панівні позиції займає сільське господарство. Власне, ці країни і складають основу затвердженого ООН списку найменш розвинених країн.
- країни з перехідною економікою - 28 держав, до яких належать усі постсоціалістичні держави Східної та Центральної Європи, а також колишні республіки Радянського Союзу.
Основні економічні показники сучасного світу наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Частка країн у світовому ВВП і експорті товарів і послуг (%)
Країни
Число країн
ВВП
Експорт товарів і послуг
Населення
Мир
184
100
100
100
Розвинені
23
53,9
67,9
14,1
"Велика сімка"
7
45,8
48,9
11,6
США
1
21,9
14,0
4,6
Японія
1
7,6
6,7
2,1
Німеччина
1
4,7
9,0
1,4
Франція
1
3,3
5,5
1,0
Італія
1
3,2
4,4
1,0
Великобританія
1
3,2
5,4
1,0
Канада
1
2,0
|
