РЕФЕРАТ
Обсяг роботи ___ с., в тому числі 1 табл., 1 рис., 13 наим. лит., 2 формули.
Ключові слова: соціальна політика, суспільний добробут, рівень життя, соціальна захищеність, соціальні потреби.
В курсовій роботі досліджується поняття, структура, принципи і шляхи вдосконалення соціальної політики держави.
Розкрито роль, позитивний і негативний вплив соціальної політики на національну економіку країни.
Було проведено дослідження поняття соціальної політики, визначені основні її показники, функції, принципи та вивчена структура, виявлені фактори, що впливають на неї в Республіці Білорусь, а також проведено їх аналіз.
ЗМІСТ
ВСТУП
1 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА, ЇЇ ЦІЛІ, ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ
2 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
3 НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ БІЛОРУСІ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Соціальна політика є однією з найбільш важливих складових діяльності суспільства і знаходиться в сфері його насущних інтересів. Проблеми, пов'язані з підвищенням рівня і вдосконаленням якості життя, забезпеченням і підтримкою економічної стабільності, реалізацією принципів соціальної справедливості, є першочерговими для сучасної національної економіки. Удосконалення в цьому напрямку системи соціально-економічних відносин, підвищення якості людського потенціалу відкриває нові перспективи для економічного розвитку і є найважливішим чинником економічного зростання.
Разом з тим поліпшення соціального забезпечення, вдосконалення системи охорони здоров'я та освіти, зменшення соціальної нерівності вимагають стабільних темпів економічного зростання, підвищення ефективності економіки як матеріально-фінансової основи перетворень у соціальній сфері.
Тому актуальною представляється мета даної курсової роботи - аналіз особливостей, основних принципів і форм реалізації соціальної політики держави (на прикладі Республіки Білорусь), а також виявлення напрямів і методів її вдосконалення.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань:
- визначити сутність поняття соціальної політики країни;
- розглянути принципи, форми і механізми її реалізації;
- проаналізувати особливості розвитку і вдосконалення соціальної політики в Республіці Білорусь.
Автор роботи підтверджує, що наведений в ній цифровий матеріал правильно і об'єктивно відображає стан досліджуваного питання, а всі використані в роботі цитати супроводжуються посиланнями на літературні джерела.
1 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА, ЇЇ ЦІЛІ, ПРИНЦИПИ І ФУНКЦІЇ
Соціальна політика - це система заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів, пов'язаних з підвищенням суспільного добробуту, поліпшенням якості життя населення і забезпеченням соціально-політичної стабільності, соціального партнерства в суспільстві.
Об'єктом соціальної політики можуть бути як окремі громадяни, так і їх групи, об'єднані конкретними зв'язками і відносинами.
Суб'єкти соціальної політики - ті, хто активно взаємодіє в соціальній сфері, визначає цілі, завдання, пріоритети та нормативно-правову базу соціальної політики та здійснюють дії по її реалізації. До них відносяться державні відомства та установи, органи місцевого самоврядування, різні недержавні об'єднання, комерційні структури, професійні працівники, а також окремі громадяни, що діють в рамках громадянської ініціативи [1, c. 325].
У будь-якому суспільстві більшість людей здатні самостійно забезпечити собі прийнятні умови для життя. Мета соціальної політики в цьому випадку полягає у створенні сприятливої вЂ‹вЂ‹обстановки для їх трудової і підприємницької діяльності. Звідси випливає найважливіша функція соціальної політики - стимулююча , яка полягає в сприянні процесу формування раціональної структури доходів і вдосконалення відносин зайнятості. Це припускає стимулювання всіх видів економічної діяльності в рамках правового поля, формування високої мотивації працівників до високоефективної праці, облік частки кожного працюючого у створеному продукті.
Однак існують і соціально вразливі верстви населення. До них відносяться громадяни, в силу об'єктивних причин не мають можливості задовольняти свої потреби шляхом докладання власних зусиль. Соціальна політика в цьому випадку повинна забезпечити допомогу і підтримку таким категоріям осіб. Це досягається на основі реалізації стабілізуючої функції соціальної політики, що передбачає перерозподіл доходів, розвиток системи соціального захисту та соціальних гарантій як для населення в цілому, так і кожної з його соціальних груп. Упор при цьому робиться на виплату пенсій та допомог непрацездатним, малозабезпеченим, безробітним, на забезпечення певного рівня освіти і медичного обслуговування для всіх верств населення.
Взаємодія зазначених функцій передбачає необхідність постійного підтримання їх балансу. Ослаблення стимулюючої функції веде до зниження ресурсного забезпечення соціальної політики, зменшення можливостей для фінансування соціальних програм. Порушення стабілізуючої функції обумовлює невиправдане наростання соціальних диференціації і напруженості в суспільстві.
Соціальна політика здійснюється на різних рівнях:
- мікрорівень - соціальна політика фірми (корпорації) відносно її працівників;
- макрорівень - регіональна і державна соціальна політика щодо регіонів;
- інтеруровень - міждержавна соціальна політика, пов'язана з вирішенням глобальних економічних проблем, ліквідацією бідності і відсталості деяких країн.
З точки зору суб'єктів соціальної політики виділяють державний, регіональний та муніципальний її рівні.
Державна соціальна політика характеризується єдиними законодавчим простором, соціальною інфраструктурою, єдиним кадровим та інформаційним забезпеченням для всього населення. На цьому рівні визначаються цілі, завдання, пріоритети соціального розвитку та способи їх досягнення по відношенню до всього суспільству: затверджуються нормативно-правові акти, що регулюють загальні принципи соціальної політики в країні, встановлюються мінімальні соціальні гарантії в області оплати праці, пенсійного забезпечення, стипендій, медичного обслуговування, освіти і культури, розробляються цільові соціальні програми.
Регіональна соціальна політика враховує особливості етнічного, культурного та історичного характеру регіону потреби його жителів. На цьому рівні тут розробляються і реалізуються регіональні закони, різні соціальні програми. Разом з тим даний рівень соціальної політики не завжди може враховувати запити та потреби окремих людей, для цього потрібні спеціальні заходи і технології, які властиві муніципальної соціальній політиці. Діяльність її суб'єктів спрямована на вирішення конкретних проблем населення. Саме на цьому рівні легше оцінити реальні потреби та можливості людини, перевірити ступінь ефективності надаваних соціальних послуг. Муніципальний рівень реалізації соціальної політики знаходиться ближче до споживачеві, а, отже, більш економічний, хоча його суб'єкти рідко беруть участь у розробці регіональних та загальнодержавних соціальних програм.
Однією з найважливіших характеристик ефективності соціальної політики є величина доходів населення, тому представляється необхідним розглянути це явище більш докладно. Вироблений в економіці сукупний дохід суспільства розподіляється відповідно до внеском у його вироблення всіх факторів виробництва: праці, землі, капіталу та підприємницької здатності. Таке розподіл називається первинним (функціональним). Результатом його виступають факторні, або первинні, доходи, основними формами яких є: заробітна плата, підприємницький ...
