КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
Організація оплати праці на швейному виробництві
Введення
Темою мого курсового проекту є організація оплати праці на швейному виробництві, в якому розглядалися основні проблеми та завдання нарахування та планування фонду заробітної плати як основним робочим, так і груп ІТП.
На підприємствах швейної промисловості заробітна відносно невисока; якщо середня заробітна плата в легкій промисловості в нашому регіоні 6700, то середня заробітна плата на швейних підприємствах близько 4 тис. рублів, тому проблема підвищення оплати праці коштує поряд з іншими проблемами, такими як підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, стабілізація продажів, зниження матеріаломісткості і собівартості.
Заробітна плата працівників швейної промисловості організується на основеследующіх принципів:
рівна плата за рівну працю;
матеріальна зацікавленість, неухильне підвищення з/п;
випереджаюче темп зростання продуктивності праці по порівнянні з темпом зростання заробітної плати;
регулювання оплати праці;
диференціація рівня оплати праці в конкурентних умовах.
У моїй роботі розглядалася організація оплати праці на реальному прикладі і проводиться аналіз факторів, що впливають на її величину.
Швейна промисловість є однією з провідних галузей легкої промисловості, метою якої є задоволення потреб всіх вікових груп населення в одязі.
На підприємствах галузі виробляється весь асортимент одягу. До основних видів, якого відносяться: пальто, куртки, плащі, костюми, піджаки, брюки, сукні, сарафани, спідниці, сорочки, головні убори з усіх видів тканин Швейна промисловість для здійснення виробничої діяльності пов'язана з іншими галузями господарства і промисловості. Наприклад, текстильна промисловість забезпечує тканинами, нитками, тасьмою і т.п. Транспортне господарство дає можливість перевозити матеріали і готову продукцію; хімічна промисловість постачає фурнітурою, синтетичним клеєм, плівкою; хутряна - поставляє хутро; машинобудівна - забезпечує обладнання, пристосуваннями, інструментами, запасними частинами; паливна - паливо і т.п.
Швейна промисловість в свою чергу забезпечує працівників галузей промисловості, транспорту, сільського господарства спеціальної і виробничого одягу.
На підприємствах швейної промисловості вироби виробляють як для реалізації на ринках, так і за замовленнями федеральних, муніципальних відомств, міністрів (Міноборони, МВС, МНС, МНС та ін.)
В галузі діє від 10 до 11 тис. підприємств, у тому числі великих і середніх 1430 підприємств, на яких зайняті понад 300 тис. працюючих.
У ринкових умовах підприємства при формуванні своїх планів з виробництва в основному орієнтується на дані про попит населення на конкретні види виробів. Це дозволяє оперативно реагувати на зміну попиту і напрям моди, тому підприємства випускають лише ту продукцію, яка може бути реалізована.
В результаті в період роботи в ринкових умовах значно покращилась якість і конкурентоспроможність вітчизняної продукції.
Особливістю галузі є порівняно невелика тривалість виробничого циклу (за наявності моделі, технічного опису на модель сам процес виготовлення партій (серій) виробів становить 1,5 - 2 міс).
Це особливість робить галузь вигідною для вкладення засобів, особливо в оборотні кошти, так як забезпечується швидке отримання доходів.
На більшості великих і середніх швейних підприємств впроваджені заходи, які є основою технічного прогресу галузі:
гнучкі технологічні процеси виробництва одягу, функціонують на основі сучасних технічних засобів (наприклад, процесів виробництва з компонентами автоматизованих робочих місць (АРМ) В«База даних В», АРМВ« Конструктор В», САПРВ« Розкладка В», АРМВ« Художник - модельєр В», АРМ В«ЗамальовкаВ», АРМ В«ТехнологВ», процесу автоматизованого розкрою матеріалів); ​​
автоматизована система управління підприємством, об'єднуюча 19 АРМ, що забезпечує документообігу, введення, зберігання і оперативне подання інформації, що супроводжує виробництво та реалізацію продукції;
сертифікація швейної промисловості, системи якості виробництв. Розроблені об'єктивні методи оцінки технологічних і експлуатаційних властивостей текстильних матеріалів та одягу. Накопичено великий науковий і практичний досвід з сертифікаційних випробувань зразків швейних виробів, текстильних матеріалів.
Для конструювання одягу високої якості розроблена технічна документація, названа В«Бібліотекою конструктораВ» з основу якої прокладені сучасні методи конструювання одягу, вітчизняний і зарубіжний досвід.
Вимоги до якості та експлуатаційними властивостями виробів швейного виробництва регулюється нормативно-технічної документацією, ГОСТ та ОСТ.
Можна зробити висновок, що галузь має значні резерви для подальшого розвитку. Підприємства в основному забезпечують досить високу рентабельність, а швидка оборотність засобів та інші переваги сприятимуть зацікавленості інвесторів у розвитку швейної промисловості.
1.Організація оплати праці
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата-це грошова заробітна плата, тобто певна сума грошей, одержувана працівником за виконану роботу в Залежно від кількості і якості його праці.
Однак номінальна заробітна плата сама по собі не може дати повного уявлення про реальний рівень оплати праці. Фактично життєвий рівень виражається реальної заробітної плати.
Реальна заробітна плата є кількість матеріальних благ і послуг, які можуть бути куплені на грошову (номінальну) заробітну плату. Найважливішими шляхами збільшення реальної заробітної плати є зниження цін на предмети першої необхідності і послуги зниження податків при стабілізації номінальної заробітної плати, підвищення номінальної заробітної плати при одночасному зниженні цін і податків.
Поряд з поняттям В«реальна заробітна платаВ» існує поняття В«реальний дохідВ». Реальні доходи робітників і службовців включають в себе реальну заробітну плату плюс безкоштовне і пільгове обслуговування з фонду споживання. Ці кошти більш ніж на 1/3 збільшують доходи робітників і службовців.
1.1 Основні принципи організації оплати праці
Принцип рівної плати за рівну працю має два аспекти: політичний і економічний. Перший полягає в рівній платі за рівну працю без дискримінації за ознаками раси, національності, статі, релігії. Другий передбачає рівну оплату однакової роботи в ідентичних умовах.
Принцип матеріальної зацікавленості означає оплату праці за кількістю та якістю. Цей принцип передбачає більш високу оплату кваліфікованої праці, важкої праці та праці у шкідливих умовах.
Принцип неухильного підвищення заробітної плати виходить із економічної задачі зростання добробуту і всебічного розвитку цих членів суспільства.
Принцип випереджального темпу росту продуктивності праці в порівнянні з темпом росту заробітної плати є необхідною умовою збільшення національного доходу, а отже, і фонду особистого споживання, фонду суспільного споживання і здійснення розширеного відтворення.
Принцип централізованого регулювання заробітної плати полягає в регулюванні і є допомогою диференціації.
Підвищенню результативності оплати праці може сприяти застосування дієвих моделей оплати праці, що враховують специфіку виробництва. Для їх ефективного застосування необхідно створити певні умови, тобто забезпечити облік затрат праці, обсягу виконання робіт і кількості виробленої продукції.
Підприємствам належить вибрати з традиційних і нових систем оплати найбільш гнучкі, які могли б згладити негативні процеси, виникають в умовах ринкових відносин.
2. Форми і системи оплати праці
2.1 Проста погодинна система оплати праці
Заробітна плата робітни...
