Зміст
Введення
1 Історія
2 Вимоги до кандидатів
3 Процес вибору лауреата
4 Список лауреатів
4.1 1960-і
4.2 1970-і
4.3 1980-і
4.4 1990-і
4.5 2000-і
5 Росіяни лауреати
5.1 Леонід Віталійович Канторович
5.1.1 наукова робота
5.1.2 біографія
5.1.3 основні роботи
5.2 Василь Васильович Леонтьєв
5.2.1 біографія
5.2.2 дослідження
6 Нобелівський тиждень
6.2 Нобелівський вечерю
6.3 Нобелівський концерт
7 Шнобелівська премія
8 Висновок
Введення
Нобелівські премії (швед. Nobelpriset, англ. Nobel Prize) - одні з найбільш престижних міжнародних премій, щорічно присуджуються за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або крупний внесок в культуру або розвиток суспільства.
Засновані у відповідності із заповітом Альфреда Нобеля, складеним у 1895 році і передбачав виділення коштів на нагороди представникам наступних п'яти напрямків:
література
фізика
хімія
фізіологія і медицина
сприяння встановленню миру у всьому світі
В даний час розмір Нобелівської премії становить 10 млн. шведських крон (близько 1,05 млн євро або 1,5 млн $)
<br>
1. Історія
У 1900 році був створений Фонд Нобеля - приватна незалежна, неурядова організація з початковим капіталом 31 млн. шведських крон. З 1969 року за ініціативою Шведського банку присуджуються також премії з економіки. Надалі Фонд Нобеля вирішив не збільшувати число номінацій.
Лауреат Нобелівської премії з економіки оголошується 12 жовтня; церемонія вручення премії проходить в Стокгольмі 10 грудня кожного року. Від лауреата вимагається виступ з так званої В«Нобелівської меморіальній лекцієюВ», яка публікується потім Нобелівським фондом в особливому томі разом із лекціями Нобелівських лауреатів з іншим наукам.
Присуджується щорічно за досягнення в наступних областях людської діяльності:
Фізика - з 1901, Швеція
Хімія - з 1901, Швеція
Медицина та фізіологія - з 1901, Швеція
Економіка - з 1969, Швеція
Література - з 1901, Швеція
Захист миру - з 1901, Норвегія
Кількість нобелівських лауреатів з різних країн
2. Вимоги до висуває кандидатів
Згідно статуту Нобелівського фонду, висувати кандидатів можуть такі особи:
члени Королівської Шведської академії наук
члени комітету меморіальної премії А. Нобеля в галузі економіки
лауреати премій пам'яті А. Нобеля у галузі економіки
постійно працюючі професора відповідних дисциплін університетів і вузів Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії та Норвегії
завідувачі відповідними кафедрами, щонайменше, шести університетів або інститутів, обраних Академією наук
інші вчені, від яких Академія визнає потрібним прийняти пропозиції
Рішення щодо вибору викладачів і вчених, зазначених у пунктах 5 і 6, повинні прийматися щорічно до кінця вересня
3. Процес вибору лауреата
Процес вибору лауреата чергової премії включать наступні етапи:
Нобелівський комітет висилає близько 3000 форм встановленого зразка для заповнення відомим вченим, яких Нобелівський фонд визнав гідними для участі у виборах лауреата премії (вересень року, що передує врученню премії)
Нобелівський комітет обробляє отримані вже заповнені форми (останній термін отримання - 31 січня) і відбирає кандидатів, згаданих хоча б кілька разів (зазвичай 250-350 вчених) (лютий)
Нобелівський комітет пропонує спеціально відібраним експертам оцінити роботи кандидатів на премію (Березень-травень)
Нобелівський комітет складає повідомлення Шведської королівської академії наук на підставі отриманих від експертів відгуків. Повідомлення підписується усіма членами комітету (Червень-серпень)
Нобелівський комітет подає своє повідомлення в академію; повідомлення обговорюється на 2 засіданнях економічної секції академії (вересень)
Королівська Шведська академія наук вибирає лауреата більшістю голосів; вибір вважається остаточним і не підлягає обговоренню; оголошується лауреат премії (жовтень)
Лауреат отримує премію на урочистій церемонії в Стокгольмі разом з лауреатами з іншим наукам (10 грудня)
4.Спісок лауреатів
4.1 1960 Нобелівська премія з економіки
1969 Рагнар Фріш і Ян Тінберген В«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів В».
4.2 1970-і Нобелівська премія з економіці
1970 Пол Ентоні Самуельсон В«За наукову роботу, хіба статичну і динамічну економічну теорію В».
1971 Саймон Кузнець В«За емпірично обгрунтоване тлумачення економічного зростання В».
1972 Джон Річард Хікс і Кеннет Ерроу В«За новаторський внесок у загальну теорію рівноваги і теорію добробутуВ».
1973 Василь Леонтьєв В«За розвиток методу "витрати - випуск" і за його застосування до важливих економічних проблемам В».
1974 Гуннар Мюрдаль і Фрідріх фон Хайєк В«За основоположні роботи з теорії грошей і економічних коливань і глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних і інституційних явищ В».
1975 Леонід Канторович і Тьяллінг Купманс В«За внесок у теорію оптимального розподілу ресурсівВ».
1976 Мілтон Фрідмен В«За досягнення в галузі аналізу споживання, історії грошового обігу і розробки монетарної теорії, а також за практичний показ складності політики економічної стабілізації В».
1977 Бертіль Олін (Улін) і Джеймс Мід В«За первопроходческій внесок у теорію міжнародної торгівлі і міжнародного руху капіталу В».
1978 Саймон Герберт В«За новаторські дослідження процесу прийняття рішень в рамках економічних організацій В».
1979 Теодор Шульц і Артур Льюїс В«За новаторські дослідження економічного розвитку в додатку до проблемам країн, що розвиваються В».
4.3 1980-і Нобелівська премія з економіки
1980 Лоуренс Клейн В«За створення економічних моделей і їх застосування до аналізу коливань економіки і економічної політики В».
1981 Джеймс Тобін В«За аналіз стану фінансових ринків і їх впливу на політику прийняття рішень в області витрат, на становище з безробіттям, виробництвом і цінами В».
1982 Джордж Стіглер В«За новаторські дослідження промислових структур, функціонування ринків, причин і результатів державного регулювання В».
1983 Жерар Дебре В«За вклад у наше розуміння теорії загальної рівноваги і умов, при яких загальна рівновага існує в деякій абстрактній економіці В».
1984 Річард Стоун В«За істотний внесок у розвиток економічної науки В».
1985 Франко Модільяні В«За аналіз поведінки людей стосовно заощаджень, що має винятково важливе прикладне значення в створенні національних пенсійних програм В».
1986 Джеймс Б'юкенен В«За дослідження договірних і конституційних основ теорії прийняття екологічних та політичних рішень В».
1987 Роберт Солоу В«За внесок у теорію економічного зростання В».
1988 Моріс Аллі В«За його новаторський внесок в теорію ринків і ефективного використання ресурсів В».
1989 Трюгве Хаавельмо В«За його роз'яснення в основах теорії ймовірностей і аналіз одночасних економічних структур В».
4.4 1990-і Нобелівська премія з економіки
1990 Гаррі Марковіц, Мертон Міллер, Вільям Шарп В«За внесок у теорію формування ціни фінансових активівВ».
1991 Рональд Коуз В«За відкриття і ілюстрацію важливості трансакційних витрат і прав власності для інституціональних структур і функціонування економіки В».
1992 Гері ...
