Наукові основи економічного аналізу. Поняття та значення економічного аналізу. Його місце в системі економічних наук
1. Економічний аналіз і найважливіші категорії діалектики
Теорія пізнання (гносеологія, епістемологія), будучи одним з фундаментальних методологічних розділів філософії, вивчає можливості і закономірності пізнання від відчуттів, уявлень, понять на об'єктивній реальності, до об'єктивної даності, до дійсності; всебічно досліджує етапи, щаблі й форми пізнавального процесу, умови і критерії, досягаючи встановлення його достовірності та істинності.
Виступаючи в ролі методологічної основи всіх галузей науки, теорія пізнання визначає сутність, необхідність та послідовність економічного аналізу.
Перш за все, вона визначає поняття об'єкта і суб'єкта пізнання. Під першим розуміється об'єктивна дійсність, практика як чуттєво-предметна, матеріальна діяльність людини, персоніфікує силу пізнання, складова основу розвитку людського суспільства. Другим є сама людина або спільнота людей, все людство, тобто живі особистості, творчо відносяться до об'єкта пізнання. Тільки необхідне соотносительно діалектична єдність суб'єкта та об'єкта пізнання забезпечує його достовірність, його істинність.
Об'єктом пізнання є практика з її чуттєво-предметним, матеріально-речовим, життєво-соціальним і природоохоронним змістом.
Узагальнюючи методи і прийоми сучасної науки, процес пізнання широко використовує такі найважливіші інструменти, як аналіз і синтез, експеримент, моделювання. Активно-складовим тут виступає людське мислення, яке являє собою найвищу аналітико-синтетичну здатність людського мозку. Людина за своєю природою запрограмований як б живим аналітико-синтезуючим апаратом.
Мислення в якості творчого процесу охоплює поняття, судження, умовиводи. Мислення, а в даному випадку і аналіз відображають загальне, диференціюють та групують властивості речей, явищ, показників відповідно з їх понятті мі, сутністю, реальностями, об'єктивністю, у їхньому розвитку і суперечності. Через судження, через поняття небудь стверджується або, навпаки, заперечується. Використовуючи прийоми індукції (судження від приватного до загального), а також дедукції (судження від загального до конкретного), судження призводять до того чи іншого умовиводу. Тут доречно підкреслити єдність індукції та дедукції в процесі аналітичних исследований. Бо ціле, хоча воно і складається з частин, перестає, однак, бути цілим, коли його ділять. Аналіз без синтезу неможливий. Таким чином, умовивід являє собою індуктивно-дедуктивний висновок, що містить щось нове, що відрізняється від колишніх понять і уявлень.
Процес мислення, процес аналітико-синтетичної діяльності людського мозку, проходить через три взаємопов'язані стадії: споглядання, наукову абстракцію, формування нових практичних пропозицій і умовиводів. Споглядання, спостереження, фактофіксація - початковий момент пізнання, початковий момент аналізу. Споглядання - це віддання честі В«його величності панові фактом В». Факти - це повітря вченого. Множинність фактів - Основа всіх подальших етапів аналізу-мислення. Поодинокі факти, важливі для ревізії, кримінології, в аналізі істотної ролі не грають. Споглядання виданому етапі істотно полегшується наявністю заздалегідь зібраної, систематизованої економічної, маркетингової інформації, що пройшла необхідну зведення і машинну обробку.
Споглядання, збір потрібних фактів, визначених цеглинок сущого служать базою для абстрактного наукового узагальнення на рівні більш високих порядків. Воно представляється суттю теоретичного дослідження, теоретичного аналізу зібраної раніше інформації. Тут особливо проявляється мудрість східній приказки: В«Не всякий знає, як багато треба знати, щоб знати, як мало ми знаємо В».
На стадії абстрактних узагальнень можлива багатоваріантність теоретичних суджень і умовиводів; чим більше таких суджень, тим більша ймовірність вибору оптимального рішення (тут цілком застосовні спосіб ітерацій і метод В«ДельфіВ»). Абстрактне мислення, засноване на об'єктивних даних, пройшли логічну обробку первинного матеріалу, розкриває глибинний сенс досліджуваних явищ, виявляє певні закономірності в їхньому розвитку. Це дає змогу перейти до узагальнених висновків, до конструювання відповідних практичні пропозицій, спрямованих на подальше вдосконалення практики. Логіка аналітичного дослідження являє собою, таким чином, метод сходження від абстрактного до конкретного, до перетворення теоретичних положень (якщо буде потрібно, то і через додатковий науковий експеримент) в практичні справи.
Економічний аналіз - наука прикладна. Якщо вона, спираючись на теорію пізнання, забезпечує практичну корисність, підвищує економічну ефективність практичної діяльності людини, то тільки в цьому випадку її можна вважати наукою.
Емпіричний і теоретичний аналіз дозволяє не тільки раціональніше обгрунтувати поточне або найближчу перспективу, а й зазирнути за горизонт середньої і дальньої перспективи. Раціонально управляти - значить передбачати. ​​
До основних принципів діалектики, на яких базується економічний аналіз, можна віднести наступне: все пізнається в русі; в певних зв'язках, взаємозв'язках, взаємозалежності і взаємозумовленості; в причинно-наслідкового співпідпорядкованості; в координаційної та субкоордінаціонной визначеності; в прояві необхідності і випадковості; в єдності і боротьбі протилежностей; в перехід кількості в нову якість і якості у нове кількість; в запереченні заперечення.
Рух - непорушна передумова розвитку природи, суспільства, економіки, науки, культури, як і самої людини. Особливість, необхідність і трудність аналізу якраз і полягають у тому, що вивчається не статика, а динаміка. Аналітик тут подібний не фотографія, а кінооператорові, який фіксує постійний перехід від одного кадру до іншого, від однієї життєвої ситуації до іншої, створюючи об'єктивну ланцюжок подій.
Сам рух - явище крайньої складності, діалектично об'єднуюче в собі повторення по рівному колу минулого, то расширяющемуся, а іноді і службовців, розвиток по спіралі, поєднане виражає явища неперервного динамізму з явищами дискретності, поєднання критичності з конструктивністю. Все це повинно знайти відповідне прояв у методології та методиці економічного аналізу.
Предметом економічного аналізу є, отже, вся доступна досліднику реальність, прийнята у сукупності об'єктів і явищ, знаходяться в тих чи інших зв'язках один з одним, в постійному русі і розвитку. Ці зв'язки дуже різноманітні, вони знаходять свій вияв у відношенні частини до цілого і, навпаки, в рівностях, в явній чи неявній співпідпорядкованості, взаємозумовленості і взаємозалежності. Взаємодія, виражає зміни одного і перехід його в інше, є логіко-методологічним і гносеологічним пізнанням природних, суспільних, економічних явищ. Вивчення останніх - завдання виключно політекономії і економічного аналізу. Без вивчення економічних явищ, їх взаємодії в загальному і конкретному прояві не можна зрозуміти ні структури, ні їх властивостей, ні законів дійсності всеосяжна зв'язок явищ, процесів, предметів, глобально охоплюючи все суще, створює через В«павутинняВ» відносин щось ціле, яке і є об'єктом дослідження. Особливо важливо виявити тут причинно-наслідковий зв'язок, пам'ятаючи, що причина породжує наслідок, а Останнім знову обертається причиною подальшого події мул ситуації щось нового і так до нескінченності. Знову стикаємося тут, отже, з процесом вічного руху, розвитку і саморозвитку, з проявами координаційної та субкоордіонності. Відомо, що причинно-наслідкові відносини поділяються на функціональні (однозначні) і стохастичні (Ймовірні), але ніколи вони не перетворюються в безпричинність, в випадковість. Сама випадковість у філософському сенсі є форма прояву необхідності, будучи похідною небудь причинності (іноді і від...
