ЗМІСТ
ВСТУП
МОНІТОРИНГ НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
1. Розбіжність цілей економічної політики
2. Вибір економічних цілей
3. Світова система колективного боргу
ВИСНОВКИ
використаних джерел
ВСТУП
Економіка і господарський прогрес не знають абсолютних шаблонів.
Л. Ерхард
В роботі акцентовано увагу на причинах виникнення кризових ситуацій національного і світового масштабів, пов'язаних з нагромадженням дефіцитів нетто-активів в системі балансів національної економіки, проаналізовано трансформація її активів в умовах глобалізації під впливом грошово-кредитної політики, виявлено економічні та історичні передумови для знецінення ресурсної бази національної економіки, відображено опозиційність динаміку валових показників випуску продукції і його макроекономічних результатів для її нетто-активів, обгрунтована необхідність переходу до нової парадигми економічного розвитку, заснованої на відродженні ресурсного потенціалу економіки України.
В Україні нинішня світова фінансово-економічна криза набула особливо гостру форму. Треба відзначити, що ще в докризовий період країна мала колосальні соціальні дефіцити, які обумовлені станом активів національної економіки і ще більше загострилися кризою, що носять не ситуативний (обмежений часом і простором), а структурний і глобальний характер.
В умовах глобальної кризи існуюча світова фінансова система виявилася неефективною. Рух світового біржового капіталу, не забезпечене реальними активами, призвело до перегріву окремих сегментів ринку, з усіма негативними наслідками. Бороти
ся з таким кризою тільки монетарними засобами так само марно, як і з будь-яким природним лихом (скажімо, повінню або смерчем), - зусилля і ресурси будуть витрачені марно. Замість цього необхідно, по-перше, визначити самі "больові" точки, які і до кризи були проблемними зонами економіки, а під його впливом стали своєрідними "чорними дірами", поглинаючими убогі фінансові "Ін'єкції", і, по-друге, спрямувати всі зусилля на пом'якшення наслідків кризи та реорганізацію існуючого економічного порядку.
Проведені дослідження виявили феномени національного розвитку, виражені в невідповідність кількості та якості ресурсної бази економіки (тобто її нетто-активів) вимогам стійкості і безпеки економічного розвитку країни. Аналіз трансформації активів національної економіки під впливом здійснюваної грошово-кредитної політики дозволив запропонувати логічну модель процесів, які є дійсними причинами диспропорцій в національному розвитку, що посилило і посилило вплив світової кризи на українську економіку. Нетто-активи - це сукупні активи (основний і фінансовий капітали, інтелектуальні, трудові та інші ресурси) мінус зовнішній борг, відбиваний в пасивах національної балансової системи (система фінансової звітності).
МОНІТОРИНГ НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Постараємося дати відповідь на питання: чому в умовах відносного благополуччя в докризовий період стабільне зростання ВВП супроводжувався не менш стійкими негативними тенденціями (такими, як великі втрати людського капіталу, технологічна деградація основних сфер зайнятості, відсутність дешевого національного кредиту, безперервна інфляція і відцентрові тенденції в державному пристрої)? І все це - на тлі оптимістичних валових показників економічного зростання та національного розвитку.
Складність знаходження швидких рішень на поставлене питання полягає в тому, що на Протягом тривалого періоду суспільство і влада не мають достовірної інформації про вартість і як нетто-активів економіки, які в загальноприйнятому (на рівні міжнародних зіставлень) розумінні складають національне багатство.
Розбіжність поглядів на національне багатство спричинило за собою диспропорції в економічному розвитку ще в передкризових умовах. У розвинених країнах національним багатством вважають нетто-активи економіки (їх облік та звітність ведуться по рахунках активів у складі економічних і бухгалтерських балансів). В силу цього метою економічної політики в таких державах є збільшення нетто-активів. У свою чергу, в Україні та на всьому пострадянському просторі національне багатство асоціюється з експлуатацією брутто-активів (облік і звітність яких ведуться по динаміці ВВП). А тому в даному випадку метою економічної політики є збільшення ВВП і додаткової вартості.
Розбіжність цілей економічної політики і, як наслідок, орієнтація на різні пріоритети при їх досягненні (виражені в індикаторах економічного розвитку і правових нормах країн) обумовлені: по-перше, трансформацією цілей економічної діяльності в історичній ретроспективі; по-друге, наявністю принципово різних підходів до організації моніторингу національного розвитку; по-третє, історичною спадщиною радянського періоду (коли панував пріоритет валових індикаторів в закритій системі економіки та у фіскальній політиці поповнення бюджету, залежною від валового прибутку).
1. Розбіжність цілей економічної політики
Перше. В Протягом ХГХ-ХХ ст. мети економічної діяльності пройшли шлях довгої і складної переорієнтації з прибутку на економічний баланс відтворення активів.
До середини ХIХ в. класична теорія підприємства визнавала єдину його мета: максимізацію прибутку. В 1838 французький економіст А. Курно виклав завдання максимізації прибутку для умов монополії. Потім англосаксонські економісти розширили застосування цієї теорії на умови досконалої та недосконалої конкуренції.
Активи - Основний і фінансовий капітали, інтелектуальні, трудові та інші ресурси, то Тобто це своєрідний "склад", з якого беруться ресурси для економічної діяльності.
Експлуатація активів - результат виробничої діяльності без урахування залишкового стану ресурсної бази для подальшої господарської діяльності (відлиті тонни, пробурені кілометри, побудовані квадратні метри).
Згодом багато економістів прийшли до думки, що мета підприємства полягає, швидше, в забезпеченні прибутку "нормального рівня". З'явилися також нові формулювання, орієнтовані на максимізацію небудь змінної величини, - такі, наприклад, як досягнення достатньої норми прибутку, що дозволяє керівному складу зберігати фінансовий контроль над підприємством (Е. Г. Пенроуз), або максимізація звернення за умови забезпечення мінімальної прибутку (В. Ж. Бомоль). У другій половині XX в. позначилася і орієнтація на максимізацію вартості підприємства.
Треба підкреслити, що всі названі формулювання орієнтувалися, насамперед, на інтереси бізнесу, але не відповідали суспільним цілям економіки.
Приблизно з початку 60-70-х років XX ст. (Періоду розпаду колоніальної системи і демонтажу Бреттон-Вудської кредитно-фінансової системи) в США, а потім і в інших розвинених країнах світу можна відзначити появу нових економічних орієнтирів - на зростання чистих національних активів (нетто-активів) економіки.
Друге. Жорсткі зміни тих років в ринковому середовищі та в умовах торгівлі зажадали створення міжнародних правил обліку та звітності. Поява першої стандартизованої СНР ООН в 1968 р. не випадково. Це був час, коли інтереси транскордонного капіталу, орієнтовані на просування принципів вільної торгівлі та кредитування, стикалися з реаліями захисту з боку провідних країн світу своїх національних інтересів. Природно, що ці правила націлювалися на збереження орієнтирів на лібералізацію міжнародної торгівлі через індикатори ВВП, і в першу чергу - на контроль над ліквідністю зобов'язань країн-боржників перед кредиторами у світовій системі колективного боргу (МСКД).
Контроль над динамікою ВВП країн - учасниць МСКД,...
