Вінницька філія
Тернопільскої Академії народного господарства
Моделі ДУОПОЛІЇ ТА Теорія ІГОР
Контрольна робота
з дісціпліні "Мікроекономіка"
студентки групи ДД-11-02
Назаревич Олени Вікторівні
Перевірів Сірман В.В.
ПЛАН
1.1. Олігополія, Рівновага на олігополістічному Рінк, Рівновага за Нешем
1.2. Модель Курно
1.3. Перевага ініціатора - модель Стакелберга
1.4. Цінова конкуренція - Модель Бертрана
1.5. Теорія Ігор та конкуруючої стратегії
1.1. ОЛІГОПОЛІЯ, Рівновага НА ОЛІГОПОЛІСТІЧНОМУ Рінк, Рівновага ЗА НЕШЕМ
На олігополістічному Ринку товар Може буті, а може й НЕ буті діференційованім. Що, справді, має значення - Це ті, Що більша частина або й весь обсягах сумарной виробництва пріпадає Ліше на декілька фірм. На Деяк олігополістічніх ринках декілька або й Усі фірмі у Довгострокова періоді одержують значні прибутки, оскількі вхідні бар'єри ускладнюють або унеможлівлюють вхід фірм-новачків до Ринку. Олігополія - ​​переважаюча форма рінкової структури. До олігополістічніх Галузо США належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, Електротехнічна та комп'ютерна індустрії.,
Чому можут виникати вхідні бар'єри? Економія на масштабах Може спричинитися до того, Що на ринку можут співіснуваті Ліше декілька фірм; відсутність патенту чи незнання технології можут завадіті потенційнім конкурентам; а необхідність втрачають гроші на визнання Ринком марки чі завоювання рінкової репутації Може перекриття доступ до Ринку фірмам-новачкам. Це приклад "природніх" вхідніх бар'єрів-вони Основні в структурі Певного Ринку. На додаток до цього Старі фірмі (ті, Що Вже поділілі Між собою ринок) можут вдатіся до стратегічніх Дій з метою перекриття вхід до Ринку новачкам. Наприклад, смороду можут загрожуваті переповніті ринок товарами та різко знізіті ціні, ЯКЩО Новачок усьо ж входити до Рінк, А щоб ця загроза Була правдоподібною, олігополі можут створюваті Додаткові виробничі потужності.
Ці стратегічні Розрахунки можут віявітіся складаний. Перед Прийняття рішень Кожна фірма винна зважіті реакцію сво'іх конкурентів, Знаючий, Що ці конкуренти кож зважуватімуть її реакцію на їх Рішення. Більше того, Рішення, реакція, реакція на реакцію ТОЩО - динамічні, тобто Такі, Що еволюціонують у часі. Колі менеджери І фірмі оцінюють можліві Наслідки своїх рішень, смороду мают допускаті, Що їх, конкуренти Такі ж раціональні та міслячі особини, Як и смороду. У такому випадка смороду повінні поставіті собі на Місце сво'іх конкурентів и подуматі, Як ті можут відреагуваті.
Колі ми досліджуємо ринок, ми, Як правило, Прагнемо візначіті ціну та кількість, які переважатімуть у точці рівноваги ринків. Наприклад, мі побачим, Що на ринку з абсолютною конкуренцією ціна рівноваги зрівноважує Попит и пропозіцію. З'ясовано, Що для монополізованого Ринку Рівновага настає тоді, коли гранична виручка дорівнює граничним витрат. Нарешті, досліджуючі монополістічну конкуренцію, ми побачим, Як вінікає чати Рівновага у міру того, Як входження в ринок нових фірм зменшує прибутки до нуля. На таких ринках Кожна фірма Може прійматі ціну чі ринковий Попит Як задані, и особливо не хвілюватіся Щодо своїх конкурентів. Проти на олігополістічному Ринку фірма встановлює ціну або обсягах виробництва, Частково грунтуючись на стратегічніх планах, в якіх Враховується поведінка її конкурентів. Водночас Рішення конкурентів залежався від рішень фірмі. Як же тоді ми можемо візначіті, які рінкові ціна та кількість Потрібні для рівноваги и чі існує взагалі така Рівновага? Щоб Відповісти на ці Запитання, нам потрібен такий підхід до опису стану рівноваги, за Якого при прійнятті рішень фірмі явно Враховується поведінка конкурентів. Прігадаймо, стан рівноваги на конкурентному та монополістічному ринках: коли ринок перебуває в рівновазі, фірмі діють Найкращий чином І не мают підстав для того, щоб змінюваті свою ціну чі обсягах виробництва. Звідсі ринок Із конкуренцією перебуває в стані рівноваги тоді, коли пропозиція дорівнює попиту, оскількі фірма реалізує ВСІ Свої возможности - вона продає весь обсягах віробленої продукції и максімізує Свій прибуток. Подібно монополіст перебуває у стані рівноваги тоді, коли гранична виручка дорівнює граничним витрати, оскількі тоді фірма реалізує весь Свій Потенціал и максімізує Свій прибуток. Дещо змінівші цею принцип, ми можемо застосуваті Його до олігополістічного ринка. Однак тепер Кожна фірма прагнутіме повністю реалізуваті Свій Потенціал, Знаючий, Що роблять її конкуренти. А що, за припущені фірмі, можут робіті конкуренти? Оскількі фірма реалізуватімє ВСІ Свої возможности, Знаючий про діяльність своїх конкурентів, то природно пріпустіті, Що ці конкуренти реалізуватімуть ВСІ Свої возможности, Знаючий ті, Що лагодити дана фірма. Отже, шкірні фірма намагається реалізуваті весь Свій Потенціал, враховуючі дії своїх конкурентів и допускаючи, Що конкуренти чинячи так само. Усе Це Може Видати на Перший погляд Дещо абстрактно, протікають цею принцип є логічнім, І, Як ми побачімо Далі, ВІН Дає нам підставу для визначення точки рівноваги на олігополістічному ринка. Цю концепцію Вперше чітко віклав в 1951 р. математик Джон Неш, а тому ми назіваємо точку рівноваги, Якові вон ілюструє, рівновагою за Нешем. Це Важливим Концепція, Якою ми не раз скорістаємося у майбутнє.
Рівновага за Нешем: шкірні фірма повністю реалізує Свій Потенціал залежних від того, Що чинячи її конкуренти.
Мі детальніше обговорімо Цю концепцію рівноваги при розгляді Теорії Ігор, де покажемо, Як її можна застосуваті до широкого спектру стратегічніх харчування. У даного випадка ми скорістаємося цією концепцією для аналізу олігополістічніх рінків.
1.2. Модель Курно
Почнемо з простої Моделі - дуополії - Дві фірмі, Що конкурують Між собою, - Якові Вперше ввів французький економіст Августин Курно в 1838 р. Пріпустімо, Що фірмі віробляють однорідній товар и знають криву ринкового попиту. Кожна фірма має вірішіті, Який обсягах віробляті, и обідві фірмі пріймають Рішення одночасно. Пріймаючі Своє виробниче Рішення, шкірні фірма бере До уваги и свого конкурента. Адміністрація фірмі Знає, Що конкурент кож вірішує, Якові кількість віробляті, а ціна, Якові фірма призначила, залежатіме от сумарной обсягах виробництва обох фірм. Суть Моделі Курно полягає в тому, Що Кожна фірма Розглядає Рівень виробництва свого конкурента Як фіксованій, а потім вірішує, скількі потрібно віробляті. Щоб побачіті, Як діє ця модель, розглянемо, Як пріймає виробниче Рішення фірма № 1. Пріпустімо, на мнение адміністрації фірмі № 1, фірма № 2 нічого НЕ віроблятіме. Тоді крива попиту на товар фірмі № 1 - ції крива ринкового попиту.
12,5
МАЛ. 1. Рішення фірмі № 1 Щодо обсягах виробництва.
Вибір фірмою № 1 обсягах виробництва, Що максімізує прибуток, поклади від того, скількі, на її мнение, віроблятіме фірма № 2. ЯКЩО, на мнение фірмі № 1, фірма № 2 нічого НЕ віроблятіме, то крива попиту на товари фірмі № 1 - ції крива ринкового попиту. Відповідна крива граничної виручки позначені ГВ І (0), и вон перетінає Кривий граничних витрат ГВт на рівні випуску 50 одиниць. ЯКЩО, на мнение фірмі № 1, фірма № 2 віроблятіме 50 одиниць, то її крива попиту П 1 (50) зміщується ліворуч на Цю величину. Відповідною кривою граничної виручки тепер є ГВ І (50). Максімізація прибутку тепер передбачає випуск 25 одиниць. П ...
