Міністерство науки і освіти Російської Федерації
Федеральне агентство з утворенню ГОУ ВПО Сиктивкарський державний університет
Фінансово-економічний факультет
Кафедра банківської справи
КУРСОВА РОБОТА
ПО ІНВЕСТИЦІЙ
МЕТОДИ І ІНСТРУМЕНТИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
(НА ПРИКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ)
ВИКОНАВЕЦЬ: студент 445 гр.
М.М. Батчаев
КЕРІВНИК: асистент
Новокшонова Е.Н.
Сиктивкар 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Методи та інструменти залучення інвестицій
1.1 Методи та інструменти залучення інвестицій: поняття, сутність, види
1.2 Нормативно-правова база державного регулювання методів та інструментів залучення інвестицій
2. Аналіз залучення інвестицій в економіку Республіки Комі (на прикладі іноземних інвестицій)
3. Проблеми та шляхи вдосконалення методів і інструментів залучення інвестицій
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Інвестиції відіграють найважливішу роль у підтримці та нарощуванні економічного потенціалу країни. Сучасна російська ділова середовище не є сприятливим для залучення інвестицій в реальну економіку. Інвестиційні ресурси розподіляються між регіонами вкрай нерівномірно, в основному концентруючись у великих мегаполісах і багатих природними ресурсами регіонах. Решта регіонів і більша частина переробних галузей Росії не мають можливості використовувати інвестиційний потенціал.
У сучасних умовах розвитку економіки, для вирішення завдань підйому регіональної економіки на довгострокову перспективу і забезпечення економічного зростання необхідний комплексний підхід до проблеми залучення інвестиційних ресурсів та активізації інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів.
Тому першочергового значення набуває аналіз методів та інструментів залучення інвестицій, достовірна оцінка і рішення проблем реальних можливостей їх залучення в економіку країни. Дане питання дуже багатогранний і великий, тому докладно висвітлити в рамках однієї роботи весь спектр проблем, пов'язаних з цією темою, не представляється можливим. У зв'язку з цим, логічної завданням даної роботи є проведення узагальненого аналізу методів та інструментів залучення інвестицій на прикладі залучення іноземних інвестицій як в економіку країни в цілому, так і в економіку Республіки Комі.
Мета курсового дослідження - визначення шляхів вдосконалення методів і інструментів залучення іноземних та інших інвестицій в економіку країни.
В Відповідно до цієї мети були поставлені наступні завдання:
- вивчити сутність, види методів та інструментів залучення інвестицій;
- розглянути нормативно-правову базу державного регулювання методів та інструментів залучення інвестицій;
- проаналізувати залучення іноземних інвестицій в економіку Республіки Комі;
- виявити проблеми методів та інструментів залучення інвестицій;
- визначити шляхи і завдання вдосконалення механізму залучення інвестицій.
Об'єкт дослідження: іноземні інвестиції.
Предмет дослідження: методи та інструменти залучення інвестицій.
В процесі дослідження використовувалися такі методи, як: аналітичний, метод порівняння та експертний метод.
В основу курсової роботи лягли: нормативні правові акти РФ і РК з питань інвестиційної діяльності, наукова література і статті періодичної преси з проблем методів залучення інвестицій, аналітичні матеріали, матеріали Інтернету.
1. Методи та інструменти залучення інвестицій
1.1 Методи і інструменти залучення інвестицій: поняття, сутність, види
Під методом фінансування інвестиційного проекту розуміють спосіб залучення інвестиційних ресурсів в цілях забезпечення фінансової реалізованості проекту. Основними методами фінансування інвестиційних проектів є: самофінансування, акціонування, а також інші форми часткового фінансування; кредитне фінансування (інвестиційні кредити банків, випуск облігацій); фінансову оренду (лізинг); бюджетне фінансування; змішане фінансування (На основі різних комбінацій цих способів); проектне фінансування [14].
Джерела залучення інвестицій являють собою грошові кошти, використовувані як інвестиційних ресурсів. Їх підрозділяють на внутрішні (власний капітал) і зовнішні (залучений і позиковий капітал).
Внутрішнє фінансування (самофінансування) забезпечується за рахунок підприємства, плануючого здійснення інвестиційного проекту. Воно передбачає використання власних коштів - статутного (акціонерного) капіталу, а також потоку коштів, що формується в ході діяльності підприємства, перш за все, чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. При цьому формування засобів, призначених для реалізації інвестиційного проекту, повинно носити строго цільовий характер, що досягається, зокрема, шляхом виділення самостійного бюджету інвестиційного проекту [8,248].
Самофінансування може бути використано тільки для реалізації невеликих інвестиційних проектів. Капіталомісткі інвестиційні проекти, як правило, фінансуються за рахунок не тільки внутрішніх, але і зовнішніх джерел.
Метод самофінансування отримав найбільше поширення в сучасній практиці реального інвестування. При визначенні частки власних коштів у загальному обсязі довгострокових інвестицій використовують коефіцієнт самофінансування (Ксф), установлюваний за формулою 1:
Ксф = (СІ: ОІ) х 100, (1)
де СІ - власні джерела у формі чистого прибутку й амортизаційних відрахувань;
ОІ - Загальний обсяг довгострокових інвестицій (капіталовкладень) [14].
Значення даного коефіцієнта повинно бути не нижче 0,51 (51%). При більш низькому його значенні (наприклад, 0,49) підприємство втрачає фінансову незалежність в сфері інвестиційної діяльності. На практиці оптимальне значення цього коефіцієнта порівнюють з фактичним і роблять висновок про рівень самофінансування капіталовкладень.
Відмітна риса самоокупності - здатність підприємства сплачувати з прибутку податки в бюджетний фонд і фінансувати головним чином за рахунок амортизаційних відрахувань тільки просте відтворення основного капіталу.
Зміст самофінансування значно ширше і полягає в тому, що за рахунок амортизаційних відрахувань, чистого прибутку та інших власних джерел підприємство здійснює капітальні витрати по розширеному відтворенню основного капіталу і реалізує соціальні програми.
Зовнішнє фінансування передбачає використання зовнішніх джерел: коштів фінансових інститутів, нефінансових компаній, населення, держави, іноземних інвесторів, а також додаткових внесків грошових ресурсів засновників підприємства. Воно здійснюється шляхом мобілізації залучених (часткове фінансування) і позикових (кредитне фінансування) засобів [13,87].
Кожен з використовуваних джерел фінансування має певними достоїнствами і недоліками (Див. Додаток № 1). Тому реалізація будь-якого інвестиційного проекту припускає обгрунтування стратегії фінансування, аналіз альтернативних методів і джерел фінансування, ретельну розробку схеми фінансування.
Прийнята схема фінансування повинна забезпечити:
В· достатній обсяг інвестицій для реалізації інвестиційного проекту в цілому і на кожному кроці розрахункового періоду;
В· оптимізацію структури джерел фінансування інвестицій;
В· зниження капітальних витрат і ризику інвестиційного проекту.
Акціонування як метод фінансування довгострокових інвестицій зазвичай використовують для реалізації перспективних проектів при регіональній і галузевій диверсифікації інвестиційної діяльності (наприклад, в нафтогазовому комплексі та електроенергетиці Росії...
