МЕТОДИ ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ
Існує багато різних методів планування собівартості. Під методом планування витрат на виробництво та калькулювання собівартості розуміють сукупність прийомів документування витрат і способів відображення їх в обліку за статтями витрат, що забезпечують визначення собівартості як усієї товарної продукції, так і окремих її видів.
Методи обліку і калькулювання менш складні в простих виробництвах (наприклад: видобування корисних копалин, вироблення електроенергії), ніж у виробництвах зі складними технологічним процесом (Машинобудування, текстильне виробництво і так далі).
Якщо виготовляють просту продукцію, яка не складається з окремих частин, вузлів, деталей, то на неї складають тільки одну калькуляцію, як на готовий продукт. Якщо продукція складна, то крім калькуляції на готову продукцію іноді становлять окремі калькуляції на входять до складу даної продукції напівфабрикати (частини, вузли). Це ускладнює калькулювання собівартості.
Визначальними факторами при виборі методу обліку виробництва є: галузева приналежність підприємства, тип виробництва, характер технологічного процесу, номенклатура продукції, що випускається, організаційна структура управління виробництвом.
Розглянемо методи, які застосовуються при розрахунку собівартості продукції на підприємствах, в залежності від виду продукції, її складності, типу і характеру організації виробництва.
Розрахунок собівартості по техніко-економічним факторам
Собівартість продукції в річних і квартальних планах визначається на основі розрахунків техніко-економічних факторів, обумовлених розвитком виробництва, зміною структури продукції, інвестиціями в оновлення основних фондів, впровадженням нових технологій, змінами в організації виробництва та умовами матеріально - технічного забезпечення.
Під факторами розуміють технічні, економічні та інші причини у виробничо - господарської діяльності підприємства, результатом яких є зміни абсолютної величини або рівня витрат на виробництво одиниці продукції. За допомогою економічних розрахунків дається кількісна оцінка впливу різних факторів на зміну рівня витрат, що склалися в базисному році, і величину витрат у планованому періоді.
Розрахунок собівартості за техніко-економічними факторам здійснюється в такій послідовності:
а) розраховується собівартість товарної продукції планованого року виходячи з планового рівня витрат базисного рік. При цьому з обсягу товарної продукції планованого року у вартісному виразі віднімається та її частина, приріст якої не пов'язаний із збільшенням фізичного обсягу продукції або витрат на її виготовлення (приріст обсягу продукції, обумовлений підвищенням середніх цін на продукцію, зростанням її випуску за рахунок поліпшення якості сировини, більш повне використання комплексної сировини отриманням продуктів з відходів без їх додаткової обробки). Базисним рівнем витрат є планові витрати року, що передує планованому;
б) розраховується зміна собівартості продукції (економія, перевитрата) в планованому періоді, обумовлене впливом техніко-економічних факторів. У розрахунках визначається вплив на величину і рівень витрат зміни виробничо - технічних та інших умов у планованому році порівняно з умовами, прийнятими в розрахунках базового року. Собівартість може визначатися в цілому або за структурою витрат - за статтями, елементам;
в) із собівартості товарної продукції, розрахованої за рівнем витрат базисного року, віднімається загальна сума (за всіма факторам) та визначається собівартість товарної продукції в цінах базисного року і умовах планованого року;
г) визначається рівень витрат на 1 гривню товарної продукції в планованому році і його зміна до витрат базисного року;
д) вплив зміни цін на використовувані ресурси і на продукцію, що виготовляється в планованому році в порівнянні з базисним роком розглядається як окремий фактор.
Розроблена складна типова класифікація факторів, які впливають на зміну собівартості:
1) зміна обсягу виробництва;
2) зміна відносних розмірів амортизаційних відрахувань;
3) зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції, в тому числі за рахунок конверсії;
4) зміна технічного рівня виробництва;
5) зміна організації виробництва та умов праці;
6) зміна природних умов та способів видобутку корисних копалин;
7) інші фактори.
На підприємствах перелік факторів може змінюватися і доповнюватися з урахуванням специфіки та умов виробництва.
Наведені способи розрахунку впливу техніко-економічних факторів на планову собівартість продукції застосовуються також при аналізі фактичної собівартості продукції.]
При складанні планової калькуляції продукції, отриманої в комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в Внаслідок єдиного технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів, і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається при допомогою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переділів і є можливість визначити величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується Попередільний калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.
У тих випадках, коли із загальної суми витрат комплексного виробництва виділяється частина, яка стосується тільки одного продукту - ця частина витрат прямо включається до собівартості відповідного продукту
Простий метод
Сутність простого або однопередельного методу полягає в тому, що прямі і непрямі витрати (без загальновиробничих витрат або з ними, в залежності від прийнятої облікової політики) враховують по встановленим статтями калькуляції на весь випуск продукції.
У зв'язку з цим, середню собівартість одиниці продукції визначають діленням всіх вироблених за місяць витрат у цілому, і по кожній статті, на кількість готової продукції за цей же період.
Такий порядок обліку витрат і визначення собівартості одиниці продукції застосовують в масових виробництвах випускають або видобувних просту однорідну продукцію, яка не має складових частин або напівфабрикатів.
У цих виробництвах залишки незавершеного виробництва вкрай незначні або стабільні, або їх взагалі немає.
Отже, основними умовами використання простого методу є однорідність і в той же час масовість видобувається, можливість не підрозділяти витрати за способом віднесення на прямі і непрямі (всі вони пов'язані з випуском одного виду продукції), віднесення всіх витрат на випуск продукції (з - за відсутності або стабільності залишків незавершеного виробництва).
Метод підсумовування витрат
Цей метод полягає в тому, що собівартість виду або одиниці продукції обчислюють підсумовуванням попередньо обчислених витрат на її виготовлення на всіх стадіях (переділах, операціях) технологічного процесу або шляхом підсумовано витрат на виробництво окремих частин вироби (деталей, вузлів, машино - комплектів). При цьому методі собівартості одиниці продукції визначають у поєднанні з іншими методами, найчастіше з методом прямого (простого) калькулювання.
Підсумовуванням витрат у кожному цеху (переділі) визначають собівартість калькуляційної одиниці продукції або її частини (вузла, машино - комплекту тощо). Підсумовуючи витрати на виробництво калькуляційній одиниці по всіх переділах підприємства або на всі цехові машино - комплекти, встановлюють собівартість одиниці продукції.
Метод виключення витрат
Метод виключення витрат полягає в тому, що з загальної суми витрат на виробництво віднімається собівартість супутньої продукції, і одержана величина вважається собівартістю основного продукту. Цей метод застосовується тільки ...
