Зміст
Введення
1. Меркантилізм - вчення про багатство країни і шляхи його примноження
2. Ранній меркантилізм-теорія грошового балансу У.Стаффорда
3. Пізній меркантилізм-теорія торгового балансу Т.Мена
Список літератури
Введення
Згідно поглядам деяких вчених створення економічної науки почалося в кінці 18 століття на базі 2 засад, закладених в більш ранні періоди. Перша з них - стародавні та середньовічні економічні погляди філософів, а друга - популярні аргументи, що використовувалися при вирішенні поточних практичних економічних проблем в 16-18 сторіччях. Середньовічна теорія справедливої вЂ‹вЂ‹ціни може бути розглянута як приклад першої, а друга - це, звичайно, те, що називається меркантилізмом (від французького " mercantile " - торговий).
1. Меркантилізм - вчення про багатство країни і шляхах його примноження
Витіснення натурального господарства ринковими економічними відносинами сталося протягом значного проміжку часу, іменованого істориками-економістами не інакше як періодом (епохою) меркантилізму.
Широко поширена в економічній літературі та характеристика цього часу К. Марксом, поіменував його періодом В«первісного накопичення капіталуВ». Крім того, у марксистському тлумаченні меркантилізм - це, перш за все один з послідували за великими географічними відкриттями моментів у процесі переходу від феодалізму до капіталізму.
Тим часом практично всі економісти сучасності одностайні як у тому, що меркантилізм позначив перехідний період в зародженні економічної науки в якості самостійної галузі людських знань в соціально-економічній сфері, так і в тому, що завдяки меркантилізму прийшло розуміння стримуючих ознак науково-технічного прогресу в доіндустріальною економіці.
Меркантилізм (від італійського слова В«меркантеВ» - торговець, купець) був першою школою економічної науки, що отримала поширення і займала провідні позиції в економічної думки багатьох країн до кінця XVII в.
Одну з головних рис меркантилізму становило отожествление багатства з золотом і сріблом. Меркантилісти вважали, що золото і срібло за своєю природою є грошима.
Критикуючи положення меркантилістів про те, що "золото по природі своїй суть грошей", К. Маркс зазначав, що "гроші за природою своєю суть золото". Це означає, що саме золото на відміну від усіх інших товарів найбільш підходить для виконання ролі грошей. Джерелом багатства меркантилісти вважали зовнішню торгівлю. Таке тлумачення не було випадковим. Воно було невід'ємною ланкою всієї концепції меркантилістів.
Бачачи джерело національного багатства в зовнішній торгівлі і прибутку від відчуження, меркантилісти піклувалися про активний зовнішньоторговельному балансі. Його здійснення, як і в цілому, накопичення грошових багатств, пов'язувалося з активною діяльністю держави, яке системою адміністративних заходів і економічною політикою повинно було сприяти припливу в країну золота та срібла.
Примноження багатства, вважали вони, вимагає протекціоністських заходів з регулювання як зовнішньої торгівлі і того, щоб заохочувався експорт, стримувався імпорт так і в всіляко підтримуванні національної промисловості.
Поряд з цим через відсутності належних теоретичних пізнань в області народонаселення меркантилісти вважали можливим підтримка низького рівня заробітної плати завдяки зростанню населення (пропозиції робочої сили).
Причому не тільки меркантилісти, але і переважна частина представників витіснили їх згодом класичної політичної економії, безумовно, вірили в абсолютну владу освіченої деспотії, тобто в монархію, і були, дуже далекі від дійсних принципів демократії.
До сказаного слід додати, що навіть більше 100 років опісля після виходу в світ в 1664 р. книги англійські меркантилісти Томаса Мена В«Багатство Англії в зовнішній торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як принцип нашого багатства В», тобто коли вже з'явилося В«Дослідження Про природу і причини багатства народівВ» (1776) великого Адама Сміта і були опубліковані твори найбільших фізіократів Ф. Кене та А. Тюрго, - ще тоді у Франції, наприклад, зберігалися такі середньовічні В«ТрадиціїВ», як ремісничі цех і феодальні привілеї (скасовані в 1790 р.), а в Англії - Статус про ремісників і Єлизаветинський Закон про бідних (скасовані відповідно в 1813-1814 і 1834 рр..). Іншими словами, меркантилісти, ратуючи за загальну комерціалізацію національного господарства, все ж стримували цей процес щодо таких основних факторів виробництва, як праця і земля, без чого навряд чи взагалі можлива незалежна ринкова економічна система.
Як очевидно, меркантилісти хоча і не погоджували між собою ні принципів, ні загальний аналітичний інструментарій, але тим не менш протягом трьох століть дотримувалися загальних "принципів" наукового світогляду. Ось як лаконічно в шести тезах сформулював їх принципи М. Блауг:
1) золото і скарби будь-якого роду як вираз суті багатства;
2) регулювання зовнішньої торгівлі з метою забезпечення припливу в країну золота та срібла;
3) підтримка промисловості шляхом імпорту дешевої сировини;
4) протекціоністські тарифи на імпортовані промислові товари;
5) заохочення експорту, особливо готової продукції;
6) зростання населення для підтримки низького рівня заробітної плати.
Отже, в ситуації доіндустріальної економіки меркантилістам не доводилося стикатися з проблемами регулярної зайнятості робочої сили, організації невідомого тоді ще фабрично-заводського виробництва. Основними їх вимогами незмінно залишалися перевищення експорту над імпортом, стимулювання вивезення з країни капіталу і ввезення в неї золота і розкоші за кордону, недопущення в національну економіку закордонних інвестицій. Однак подібного роду теоретичні установки, засновані на протекціоністських настрої в області державного регулювання зовнішньої торгівлі, наївне ототожнення грошей і багатства, всемірне схвалення громадських робіт та інші постулати меркантилістів справді розташовують до безглуздим з позицій сьогоднішньої економічної науки висновків про В«обов'язкиВ» держави забезпечувати населення робочими місцями, дотримуватися політики В«Знищ сусідаВ» заради збагачення власного народу і т.п. Таким чином, меркантилізм як перша школа економічної думки періоду зароджуються ринкових економічних відносин має цілий ряд теоретико-методологічних особливостей. Їх суть зводиться до того, що меркантилісти:
• в якості предмета вивчення (економічного аналізу) воліють розгляд проблем сфери обігу, причому у відриві від проблематики сфери виробництва;
• в якості методу вивчення використовують в основному емпіризм, що приводить до опису на каузальне основі зовнішніх проявів економічних явищ і виключає можливість системного аналізу всіх сфер економіки; виникнення грошей вважають наслідком штучного винаходу людей, а самі гроші ототожнюють з багатством; походження вартості (цінності) грошей трактують у зв'язку з В«природною природоюВ» золотих і срібних грошей і їх кількістю в країні;
• підвищення пропозиції тpyдa пов'язують з необхідністю більш низькою, а не високої заробітної плати; економічний зростання розглядають як наслідок примноження грошового багатства країни завдяки державному регулюванню зовнішньої торгівлі і досягненню позитивного сальдо торгового балансу і т.д.
В економічній літературі в розвитку меркантилізму розрізняють зазвичай два етапи - ранній і пізній. Основним критерієм такого поділу є В«обгрунтуванняВ» шляхів (Засобів) досягнення активного торговельного балансу, тобто позитивного сальдо в зовнішній торгівлі.
2. Ранній меркантилізм-теорія грошового балансу У.Стаффорда
Ранній меркантилізм виник ще до великих географічних відкриттів і був актуальним до середини XVI в. На цьому етап...
