Санкт-Петербурзький Державний Морський Технічний Університет
Курсова робота по Економіці машинобудування
Тема:
Машинобудування Росії і його галузева структура
Санкт-Петербург
2008
Зміст
1. Машинобудування - провідна галузь промисловості
2. Галузева структура машинобудування
3. Фактори, що визначають галузеву структуру машинобудування
4. Темпи і пропорції розвитку галузі
5. Основні напрямки вдосконалення галузевої структури машинобудування
1. Машинобудування - провідна роль промисловості
Машинобудування по праву вважається провідною галуззю промисловості країни. Саме її розвиток відображає рівень науково-технічного потенціалу та оборотоздатності Росії. Машинобудування визначає перспективи індустрії в світі в цілому. У розвинених країнах на частку цієї галузі припадає понад 1/3 загального обсягу промислової продукції: в Японії - 50%, в Німеччині - 48%, у Швеції - 42%, в США - 40%, у Франції - 38%, у Великобританії - 36%. Машинобудівний комплекс (МК), включає в себе відповідно машинобудування та металообробку, ремонтне виробництво, а також малу металургію, є матеріальною базою технічного переозброєння. Від нього у вирішальній мірі залежить продуктивність суспільної праці, науково-технічний прогрес. Підприємства цієї галузі тісно пов'язані між собою і з виробничими потужностями всіх інших галузей господарства. Головне завдання машинобудування - забезпечення всієї галузі народного господарства високоефективними машинами та обладнанням; різке підвищення технічного рівня, якості, конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку та досягнення в цій області передових науково-технічних позицій у світі, швидкий перехід на виробництво нових поколінь машин і механізмів, здатних забезпечити багаторазовий ріст продуктивності праці і впровадження прогресивних технологій, в першу чергу енерго-і ресурсозберігаючих; підйом рівня механізації та автоматизації всіх стадій виробничої розробки зразків до масового випуску готових виробів.
Актуальними є також поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва; розвиток підприємств складального і механоскладального типів, спеціалізованих заводів з виготовлення деталей, агрегатів, заготовок галузевого призначення; прискорення оновлення основних виробничих фондів; підвищення ефективності використання діючих і значне скорочення термінів створення і освоєння вводяться виробничих потужностей.
Як і в інших галузях, в МК в 1990-2002 р. відбувся значний спад виробництва більшості видів верстатів, електромашин, електродвигунів, автомобілів, автобусів, сільськогосподарської техніки, устаткування для легкої, харчової промисловості, медтехніки. За оцінками Держкомітету Росії, скорочення фізичних обсягів машинобудівної продукції у 2002 р. порівняно з 1990 р. склало 43%.
При цьому зниження випуску оборотної техніки склало близько 80%. Виробництво деяких видів машинобудівної продукції взагалі припинено (пересувні компресорні станції для освоєння нафтових і газових свердловин, льонозбиральні комбаіни). Тому у наявності зниження питомої ваги наукомістких галузей (електротехніка, верстатобудування і приладобудування) у загальному обсязі випуску машинобудування, наприклад, у 2002 р. до 14,6% проти 25,1% у 1990 р.
Провідними галузями комплексу є загальне машинобудування, електротехніка і радіоелектроніка, транспортне машинобудування, а також виробництво ЕОМ і конторського обладнання.
На сучасному етапі найбільшим динамізмом відрізняються наукомісткі підгалузі машинобудівного комплексу: виробництво ЕОМ, телекомунікаційного обладнання, ракетно-космічної техніки, промислових роботів і засобів автоматизації.
Разом з тим слід відзначити, що сучасний рівень цієї галузі, її науково-технічна та виробнича база не відповідають зростаючим вимогам економічного і соціального розвитку країни.
Такий стан справ в машинобудуванні стало стримуючим фактором у прискоренні оновлення активної частини основних фондів, підвищення продуктивності праці в усіх галузях народного господарства. Непомірно високою залишилася частка ручної праці, розрослася сфера ремонту. Тому для збалансованості розвитку галузей МК і народного господарства в цілому необхідна програма модернізації вітчизняного машинобудування, яка передбачала б значні заходи щодо вдосконаленню управління цією найважливішою сферою економіки, корінний перебудови її структури.
Десятиліттями складається організаційна структура управління МК багато в чому відповідала командно-адміністративних методів, превалюючим довгі роки в радянській економіці. Це позначилося на тому, що величезний виробничий і науково-технічний потенціал галузей машинобудування використовувався не досить ефективно. До недавнього часу окремі структури управління практично були перепоною якнайшвидшому впровадженню сучасних досягнень науки і техніки.
У МК входить також велика група галузевих і академічних науково-дослідних інститутів, займаються проблемами обгрунтування економічного і техніко-технологічного розвитку машинобудівного комплексу. Науково-технічний потенціал МК дає можливість успішно вирішувати складні проблеми науки та виробництва.
Серед основних причин падіння науково-технічного рівня продукції машинобудування:
Г? відмова від державної підтримки передового виробництва в рамках відповідних програм, зняття державних дотацій.
Г? скорочення держзамовлень на ці види обладнання. Зараз помітно зниження і до цього невисокою частки експорту машин і обладнання (в 80-ті роки експортувалося лише 3% виробів машинобудування, та й то за демпінговими цінами, найчастіше в країни третього світу).
Все це говорить про надзвичайно низькому науково-технічному рівні нашого машинобудування. Однак цей сектор визначає рівень науково-технічного розвитку інших галузей виробництва. Технологічна інфляція - така ж небезпечна спіраль, як інфляція грошова. На машинах і обладнанні низького науково-технічного рівня може бути створена і продукція відповідного низького рівня якості. А неефективне використання всіх видів ресурсів, яке неминуче на технічно відсталому обладнанні, зумовлює низьку ефективність виробництва, що в кінцевому рахунку посилює загальну кризу економіки.
Звідси першорядне значення поступального руху в розвитку інвестиційного машинобудування, що є в даний час найважливішим завданням структурної перебудови економіки країни.
У 1997-2002 рр.. здійснювалося:
Гј розширення виробництва сучасного технологічного обладнання, в першу чергу для галузей ПЕК і обробних галузей;
Гј вдосконалення структури випуску автомобілів; розвиток виробництва конкурентоспроможного обладнання та інструментів;
Гј розширення асортименту транспортних засобів, будівельно-дорожніх машин, сільськогосподарської техніки; зниження витрат у всіх галузях машинобудівного виробництва.
В результаті реалізації цих заходів урядом, відбулася стабілізація виробництва в 2000 р. і початку зростання за цілою низкою видів продукції.
Надзвичайно важливими є плани реформ оборонної промисловості, що передбачають концентрацію виробництва військової продукції на обмеженому числі підприємств, концентрацію оборонного замовлення, а конвенцію військового виробництва на залишилися підприємствах і в сполучених з ними галузях; перепрофілювання їх на випуск високотехнологічної та конкурентоспроможної цивільної продукції.
Один з основних шляхів вирішення багатьох проблем машинобудування - це розвиток внутрішнього ринку машинобудівної продукції. Відсутність або недостатність замовлень з боку внутрішнього ринку породжує дефіцит інвестиційних та обігових коштів, неможливість поновлення технологічного обладнання, проблеми з оплатою НІОКРовскіх робіт і запуском у серію нових зразків продукції.
Особливість російськ...
