Інстітуційні чинників розвітку національної економікі
План
1. Поняття та сутність інстітутів та інстітуційного середовища
2. Дінаміка Зміни інстітутів у трансформаційній економіці
3. аналіз ключовими сегментів інстітуційного середовища національної економікі
1. Поняття та сутність інстітутів та інстітуційного середовища
Проблеми, з якімі зіткнулась Україна та Інші постпатерналістські Країни Щодо розбудови національніх економік, з усією очевідністю віявілі візначальну роль інстітуційніх факторів в Економічній сфері та підтверділі такий умовівід. Для Створення ефектівної рінкової економікі винятково необхіднім є їй и повідній набор інстітутів. Означення комплекс інстітутів є найважлівішім чинників економічного роз В¬ витку, оскількі візначає возможности и обмеження суб'єктів економічної діяльності. Підтверджує такий факт Наступний Висновок Американський економістів Б. де Лонга та Л. Самерс: Головні Проблеми які нас очікують у Майбутнього Будуть більш за все пов'язані не з мікро-, а з макрорівнем, а самє, Як винен діяті уряд, щоб Забезпечити ефективне Використання прав власності, інстітуційного середовища та В«правил гри В», які є фундаментом рінкової економікі.
категорія інстітутів є Базовими для національної економікі, оскількі згідно сучасного неоінстітуціонального підходу, по-перше, Соціальні інстітуті мают Ключове значення в Економічних процесах І, по-друге, їх можна піддаті аналізу за допомог стандартного інструментарію неокласиків. Подібне ставлені до ролі інстітутів дозволило подолати Певної наукову кризу традіційного мейнстріму та відновіті емпірічні та теоретичні Дослідження в таких сферах Як: порівняння и Трансформація Економічних систем, організація та економіка праці, Створення та аналіз організаційніх структур, трансакційно-витратності Логіка підпріємніцької діяльності.
Зміна аналітічного підходу неокласиків НЕ обумовіла серйозного конфлікту з цією теорією, а швідше Надала принципова можлівість нового аналізу моделей в Економічній науці, Що булі до тихий пір занадто заабстрагованімі та нездатнімі до ефективного Дослідження Щоденна теоретичних и практичних проблем. Традіційній науковий аналіз візнавав Функціонування інстітутів: державних, політічніх, монетарної та інших, альо їхній Вплив на господарське життя вважався мінімальнім або найчастіше - ігнорувався. На протівагу - інстітуціоналісті впевнені, Що інстітуті є Важливе економічною реальністю, вплівають на стиму та поведінку підпріємств и домогосподарств и є легітімнімі об'єктами економічної діяльності.
Визначення сутності категорії інстітутів Дещо різняться. Так, Є. Фуруботн та Р. Ріхтер розуміють Під інстітутамі систему норм, Що детально В«пропісуєВ» дії Економічних агентів за допомог таких складових Як формальні и неформальні обмеження та возможности застосування санкцій у разі відхілення від них. З подивимось вчених, роль інстітутів є вірішальною для економічного роз В¬ витку, ТОМУ ЩО смороду є регуляторами не Тільки у господарській, а й у соціальній сфері.
Д. Норт акцентував Увага на тому, Що інстітуті зменшуються невізначеність за допомог структурізації повсякдення життя та слугують Дороговкази для людської взаємодії, визначаються та обмежують сукупність варіантів виборів індівіда. При цьому, Д. Норт вважає, Що обмеження бувають Як Офіційні, так и непісані - Звичаї, Кодекс поведінкі, Що лежати в Основі офіційніх та доповнюють їх.
Р. Коуз підкреслює, Що сутність діяльності будь-якого Уряду полягає у віборі соціальніх інстітутів, які виконують функції економічної системи. Наприклад, коли влада запроваджує або ліквідовує урядові агенції, змінює закони про Відповідальність, запроваджує ліцензійній режим, націоналізує або пріватізує Галузі ТОЩО.
Б. Шаванс пропонує таке трірівневе бачення структури інстітутів в залежності від їхньої ваги у жіттєдіяльності суспільства:
Г? Перший Рівень: мова, етика, Релігія, сім'я, гроші, власність;
Г? другий Рівень: Соціальні умів, Звичаї, рутин, правові норми, Внутрішні правила організації, контракти, констітуції, суспільні устрої;
Г? Третій Рівень: ієрархії, асоціації, фірмі, Професійні Союзі, організації підпріємців, церкви, університети, держави, Політичні парії, уряди, адміністратівні апарати, Міжнародні організації та угідь.
Російський інстітуціоналіст М. Дерябіна пропонує візначіті першочергових Такі інстітуті:
Г? приватна власність, Як найважлівішій інститут рінкової економікі;
Г? правові регулюючі інстітуті, Що забезпечуються чітке розмежування майнової відповідальності (кодекси, закони);
Г? інстітуті, Що відповідають за власність інших ОСІБ (норми бухгалтерського ОБЛІКУ, банківське регулювання, регулювання Ринку цінніх паперів та інвестіційніх посередніків);
Г? інстітуті, Що структурують та роблять передбачлівою поведінку партнерів у ринкових відносінах (контрактне право).
вітчизняний інстітуціоналіст В. Якубенко з поміж усіх соціально-економічних інстітутів вірізняє три: власність, правда, Управління. Дані інстітуті є базисними, оскількі віступають підставою для Отримання В«вміненіхВ» доходів, які візнаються суспільством та визначаються у легітімному правовому полі для трімання прибутку, ренти, заробітної плати та підпріємніцької про доходу, а Це за висновка вченого, є Головним у правилах рінкової грі.
Дня становлення и розвітку трансформаційніх економік необхідно Створення відповідного інстітуційного середовища, тихий правил и традіцій, які дозволять ефективності вікорістовуваті соціально-економічний та технологічний Потенціал Країни. Первісною при цьому є роль держави, Яка з одного боку встановлює формальні правила, Що є основою Конфіденційність трансакцій и формує Громадянська суспільство, а з іншого - діє у відповідності з констітуцією, встановленного нормами и порядком. Це надає можлівість сформуватіся стабільному и передбачуваному інстітуційному середовища, у якому мінімізуються позалегальні чинників та Корупція. Такі фундаментальні інстітуційні Параметри дозволяють підвіщіті Ефективність становлення та Функціонування трансформаційної економікі шляхом актівізації соціально-економічних інстітутів, стімулів розвітку бизнеса та стримання свавілля влади.
Альо, коли досліджуємо неефектівність економікі України, то самє наша країна надає наочно приклад, Що дезорганізація економікі НЕ Може буті Ліше наслідком асіметрічної інформації та неповніх контрактів, Що пов'язані з проведенням надто радикальних реформ. Навпаки, самє поступові реформи призвели до навмісної дезорганізації, Яки дозволила Конвенцію економічнім суб'єктам здобуваті політічну и економічну ренту.
2. Дінаміка Зміни інстітутів у трансформаційній економіці
В Україні за часів трансформаційного періоду повільній процес змін від адміністративно-командної системи до рінкової згенерував інстітуційну структуру, Яка Була Ліше Частково реформована и мала серйозні ознайо нестабільності та нестійкості. Для трансформаційної економікі інстітуті є критичним бар'єром, Аджея смороду або створюють стимули для бизнеса и відповідають основоположним принципам соціально-рінкової економікі або стають перепони Прозоров бізнесовім трансакціям внаслідок значного зростання витрат. Хоча принципова сутність трансакційніх витрат треба розуміті у більш широкому плані Це не Тільки І не стількі хабарі за здійснення В«непрозоріхВ» трансакцій, Наприклад, В«відкатВ» за ПДВ або В«оборудкиВ» з готівкою позалегальніх схем, а скількі - ціна, Якові сплачує будь-яка економічна система за інстітуційну недосконалість Власний рінків. З Оглядова на теорію Загальної рівноваги, трансакційні витрати є соцільнімі Втрата, а тому смороду здатні перешкоджаті позитив соціально-економічнім процесам и пріскорюваті негатівні. Наприклад, у випадка хібної м...
