Тема: Джерела інвестування на підприємстві
Зміст
1. Джерела інвестування на підприємстві ...............................
2. Завдання ...............................................................................
Список використаної літератури .............................................
3
9
14
1. Джерела інвестування на підприємстві
Інвестування - Це процес приміщення грошей в ті чи інші фінансові інструменти з розрахунком на їх збільшення та/або отримання позитивної величини доходу в майбутньому [2, с.12].
Джерела інвестування на підприємстві відрізняються великою різноманітністю. Залежно від ставлення до власності, джерела інвестування поділяються на такі види:
В· власні;
В· залучені;
В· позикові [3, с.73].
При цьому власні кошти підприємства виступають як внутрішні, а залучені і позикові кошти - як зовнішні джерела інвестування.
Власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви підприємств включають в себе первинні внески засновників у момент організації фірми та частина грошових коштів, отриманих в результаті господарської діяльності, тобто [5, c.23]:
1. Прибуток.
Ключову роль в структурі власних джерел інвестування підприємств відіграє прибуток. Вона виступає як основна форма чистого доходу підприємства, що виражає вартість додаткового продукту. Після сплати податків та інших обов'язкових платежів у розпорядженні підприємств залишається чистий прибуток, частина якої може направлятися на інвестування. Як правило, частина прибутку, що спрямовується на інвестиційні цілі, акумулюється у фонді накопичення або інших фондах аналогічного призначення, створюваних на підприємстві.
Фонд накопичення виступає як джерело коштів господарюючого суб'єкта, використовуваний для створення нового майна, придбання основних фондів, оборотних коштів і т.д. Динаміка фонду накопичення відображає зміну майнового стану господарюючого суб'єкта, збільшення його власних засобів.
2. Амортизаційні відрахування .
Важливим джерелом інвестування на підприємствах є амортизаційні відраху-лення , тобто грошове вираження тієї частини основних фондів, яка в процесі їх використання переноситься на знову створений продукт [4, с.46]. Функціонуючи тривалий час, основні виробничі фонди поступово зношуються і переносять свою вартість на готову продукцію частинами. Оскільки основні виробничі фонди не вимагають відшкодування в натуральній формі після кожного відтворювального циклу, підприємства здійснюють витрати на їх відновлення після закінчення нормативного терміну служби. Грошові кошти, вивільняються в процесі поступового відновлення вартості основних виробничих фондів, акумулюються у вигляді амортизаційних відрахувань в амортизаційному фонді. Таким чином, при реалізації продукції (послуг) у підприємства утворюється грошовий амортизаційний фонд, який використовується для інвестування. Амортизаційні відрахування стають одним з головних джерел інвестування, здійснюваного комерційними підприємствами і організаціями.
Величина амортизаційного фонду залежить від обсягу основних фондів підприємства і використовуваних методів нарахування. В госпо-жавної практиці застосовують метод рівномірної (прямолінійної) і прискореної амортизації.
При лінійному методі нарахування амортизаційних коштів проводиться за єдиними нормами амортизації, встановленим у відсотках до первісної вартості основних засобів. При відхиленні від нормативних умов використання основних засобів норми амортизації можуть бути відкоректовані за допомогою так званих поправочних коефіцієнтів.
Розрахунок величини амортизаційних відрахувань при лінійному методі здійснюється за формулою
А = С H/100 (k 1 + k 2 + ... + k < sub> n ) , [1, c.47]
де А - величина амортизаційних відрахувань;
З - первісна вартість основного засобу;
Н - норма амортизації,%;
k - поправочний коефіцієнт.
При використанні методу прискореної амортизації в країнах з ринковою економікою нарахування її здійснюється з урахуванням зменшуваного залишку балансової вартості основних засобів або методом суми чисел.
У першому випадку сума амортизаційних відрахувань визначається на основі фіксованого відсотка від залишкової вартості основних засобів. При цьому річні амортизаційні відрахування постійно зменшуються. Якщо послідовно співвіднести значення річних амортизаційних відрахувань до величиною первісної вартості основних засобів, отримані норми амортизаційних відрахувань утворюють певну регресивну шкалу.
Сукупні амортизаційні відрахування за весь нормативний період, розраховані за методом зменшуваного залишку, не відшкодовують повну вартість основних засобів. У зв'язку з цим на практиці часто застосовується поєднання методу зменшуваного залишку і лінійного методу. Перехід до лінійним методом у другій половині періоду служби основних фондів дозволяє досягти повної амортизації первісної вартості основних засобів.
При використанні методу суми чисел річні значення амортизації також знижуються протягом терміну служби основних фондів. Однак на відміну від попереднього методу тут забезпечується повне відшкодування амортизується. Розрахунок річної норми амортизації провадиться за формулою
H t = 2 ( T - t + 1)/Т (Т + 1), [1, c.48]
де H t - річна норма амортизації в t-м році,%;
Т - нормативний термін служби основних фондів, років;
t - рік, для якого обчислюється норма амортизації.
При прискореної амортизації в першу половину періоду служби основних фондів в амортизаційний фонд відраховується до двох третин їх вартості. Перевагою цього методу в порівнянні з лінійним є скорочення втрат внаслідок недовозмещенія вартості основних фондів у разі їх заміни через морального зносу до закінчення встановленого терміну служби.
3. Засоби, що виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування втрат від аварій, стихійних лих .
4. Надходження від штрафів, пені, неустойок.
5. реінвестованого шляхом продажу частина основних фондів, іммобілізуемая в інвестиції частина надлишкових оборотних активів.
6. Грошові нагромадження і заощадження громадян і юридичних осіб, та ін
До залученими відносять засоби, надані на постійній основі, за якими може здійснюватися виплата власникам цих коштів доходу (у вигляді дивіденду, відсотка) і які можуть практично не повертатися власникам. У їх числі можна назвати: кошти від емісії акцій; надходження пайових та інших внесків членів трудового колективу, фізичних та юридичних осіб до статутного капіталу; а також кошти комерційних структур, що надаються безоплатно на цільове інвестування; державні кошти, що надаються на цільове інвестування у вигляді дотацій, грантів та пайової участі [3, c.75]. Державне інвестування здійснюється частіше всього в рамках державних програм підтримки підприємництва на федеральному та регіональному рівнях. При інвестуванні шляхом надання грантів і дотацій грошові кошти звичайно виділяються під конкретний проект на безоплатній основі. Пайова участь держави припускає, що воно через свої структури виступає в якості пайової вкладника, інша частина необхідних інвестиційних вкладень здійснюється комерційними структурами. ...
