Реферат Інтернет економіка

-->> Визнаючи безсумнівність досягнень США та інших країн в області інформатизації, необхідно розуміти, що певна частка "інформаційності" цих країн створена за рахунок винесення низки матеріальних, нерідко екологічно шкідливих, виробництв в інші країни світу, за рахунок так званого "Екологічного колоніалізму".

Глава 1. Закон експоненціального зростання обсягу знань.

За підрахунками науковознавці, з початку нашої ери для подвоєння знань потрібно 1750 років, друге подвоєння відбулося в 1900 році, а третє - до 1950 році, тобто вже за 50 років, при зростанні обсягу інформації за ці півстоліття в 8-10 разів [1]. Причому ця тенденція все більше посилюється, оскільки обсяг знань у світі до кінця ХХ століття зросте вдвічі, а обсяг інформації збільшиться більш, ніж в 30 разів. Це явище, що отримало назву "інформаційний вибух".

Еволюція соціальних систем (діаграма Порета) [3].

Зайнятість

в провідній галузі

50% 1 2 3 4

час

1 - матеріальному виробництві (індустріальне суспільство),

2 - сфері послуг (постіндустріальне суспільство),

3 - сфері інформаційних послуг (інформаційне суспільство),

4 - сфері інтелектуальної діяльності (ноосферне суспільство).

Концепція постіндустріального суспільства як загальносоціологічні теорія розвитку досить глибоко розроблена західними дослідниками: Д. Беллом, Дж.Гелбрейтом, Дж.Мартіном, І.Масудой, Ф.Полаком, О.Тоффлер, Ж. Фурастьє та ін Саме Ж. Фурастьє визначив постіндустріальне суспільство як В«цивілізацію послуг В».

Вітчизняна наука звернулася до даної проблематики значно пізніше. Це було пов'язано з ідеологією, зокрема з тим, що в термінах В«ПостіндустріальнеВ», В«інформаційнеВ» бачили альтернативу формаційним термінам - "соціалістичне", "комуністичне" суспільство. Поняття інформаційного суспільства не можна вважати В«рядомположеннимВ» з різними типами формацій, воно є лише найбільш оптимальним способом розвитку будь-якої з них.

Серед вітчизняних учених, які зробили значний внесок у розвиток цього напрямку, необхідно відзначити В.М.Глушкова, Н.Н.Моісеева, А.І.Ракітова, А.В.Соколова, А. Д. Урсул та ін В даний час активно працюють у цьому напрямку Артамонов Г.Т, Колін К.К. та ін

Інформаційний обмін в суспільстві і його еволюція.

Типи обмінів у суспільстві :

Гј матеріальний;

Гј енергетичний;

Гј інформаційний (актуальне з середини ХХ століття).

Цілісна система характеризується обміном між елементами ( В.Г.Афанасьев).

Предметом нашого розгляду є інформаційний обмін. Історія вдосконалення інформаційного обміну збігається з історією створення та удосконалення знакових систем, техніки створення знаків.

Основними фазами інформаційного обміну є:

Гј усна фаза;

Гј письмова фаза;

Гј книжкова фаза;

Гј комп'ютерна фаза.

Д.С. Робертсон (США), виходячи з взаємообумовленості цивілізаційного і інформаційного процесів, висунув формулу "цивілізація - це інформація" [10]. Спираючись на кількісні заходи математичної теорії інформації, Робертсон ранжирує цивілізації за кількістю виробленої ними інформації наступним чином:

Рівень 0 - інформаційна ємність мозку окремої людини - 10 7 біт;

Рівень 1 - усне спілкування всередині громади, села чи племені - Кількість циркулюючої інформації В»10 9 біт;

Рівень 2 - письмова культура; мірою інформованості суспільства служить Олександрійська бібліотека, має 532800 сувоїв, в яких міститься 10 11 біт інформації;

Рівень 3 - книжкова культура: є сотні бібліотек, випускаються десятки тисяч книг, газет, журналів, сукупна ємність яких оцінюється в 10 17 біт;

Рівень 4 - інформаційне суспільство з електронною обробкою інформації об'ємом 10 25 біт.

Віртуальні мережеві спільноти, телеробота. Інформаційна стратифікація

Мережа Інтернет дозволила забезпечити досить дешеву і просту та технічному відношенні комунікацію для своїх учасників. Користувачі мережі Інтернет і інших комп'ютерних мереж можуть бути описані як члени віртуальних мережевих спільнот (коммьюнити). При цьому мережеве коммьюніті виступає як деяка соціальна цілісність у формі базової одиниці соціальної організації користувачів.

Гј Основними властивостями такого роду соціальної групи є: наявність членів групи (Користувачів ресурсів Інтернет), критерії членства (доступ в Мережу), сукупність запропонованих ролей (постачальник контенту, користувач, учасник чату, конференції і т. п.), наявність норм, яких мають дотримуватися члени групи.

Гј Мережеві спільноти можуть створюватися цілеспрямовано або виникати стихійно. Необхідно особливо відзначити, що поява мережевого коммьюніті можливо як результат закріплення стійких взаємодій і відносин, що виникають спочатку на основі міжособистісних контактів в Мережі або контактів з постачальниками інформації.

Гј Перші мережеві спільноти виникли в зв'язку з появою і 1979 р. відкритих електронних Дощок оголошень. Подальший розвиток це соціальне явище отримало з Створенням в 90-х рр.. груп розсилки електронних повідомлень і чат-форумів.

Гј Необхідно відзначити, по кордону мережевих спільнот, як і сфери їх інтересів, а переважній більшості випадків розмиті, структура влади в них також чітко не простежується. Основними владними функціями в мережевих спільнотах, причому в досить умовною формою, володіють творці контенту, адміністратори, модератори конференцій і форумів

Гј Членів локальних мережевих спільнот об'єднує спільна система цінностей, які можуть бути економічними, культурними, політичними, релігійними і т. п. Важлива і комунікативна складова у функціонуванні співтовариств, що виявляється в прагненні до активному спілкуванню між собою з метою обміну знаннями та досвідом, в кінцевому рахунку, до соціалізації учасників коммьюніті.

Процес комуніка...