1. Витрати роботодавця на робочу силу, сутність, склад і показники, використовувані при оцінці витрат на робочу силу
Витрати підприємств (Роботодавця) на робочу силу - це сума винагород за виконану роботу і додаткових витрат, понесених підприємствами та організаціями (Роботодавцями), на користь працівників.
Витрати на робочу силу являють собою важливу як по сумі, так і за значенням статтю витрат, при цьому необхідно відзначити суперечливість даної категорії витрат з точки зору роботодавця і працівника.
Для роботодавця ці витрати являють собою витрати на робочу силу, які він може собі дозволити, щоб гарантувати відшкодування споживаних у процесі виробництва засобів виробництва і отримання запланованої суми прибутку. Якщо ціна робочої сили, пропонована працівником, з урахуванням чисельності найманого персоналу укладаються в гранично допустимий обсяг витрат на робочу силу або нижче його, то роботодавець буде згоден на пропоновану ціну. Якщо ж ця ціна перевищать гранично допустимий обсяг витрат на робочу силу, то роботодавець буде добиватися пониження пропонованої працівником ціни.
Для працівника найважливішим фактором, що формує його позицію щодо ціни за його працю, є вартість життєвих засобів і їх склад, яка в свою чергу, залежить від ряду умов: історично сформованого рівня споживання благ, культурного розвитку суспільства, кліматичних та інших факторів, національних особливостей, релігійних уподобань і обмежень і т.п.
Розглядаючи витрати організації на робочу силу прийнято виділяти прямі і непрямі витрати. До прямим витратам відносяться заробітна плата, соціальні виплати та послуги, витрати на наймання та підготовку персоналу. Непрямі включають в себе соціальні податки і соціальні відрахування. Якщо перша група піддається управлінню з сторони підприємства, то друга група являє собою встановлені державою норми, управляти якими підприємство може тільки в рамках, обмежених відповідними нормативними актами.
Відповідно з класифікацією МОП віднесення тих чи інших витрат роботодавця до витрат на робочу силу рекомендується здійснювати виходячи з двох критеріїв: з одного боку, ці витрати повинні бути фактичними витратами, які несе роботодавець при використанні найманої праці, з іншого боку, повинен дотримуватися критерій В«користі трудящихВ». Таким чином, ця класифікація здійснюється виходячи як з доходів працівника, так і з витрат роботодавця. Міжнародна стандартна класифікація витрат на робочу силу включає 10 основних груп витрат. При цьому перші чотири групи (оплата відпрацьованого часу, оплата невідпрацьованого часу, премії та заохочення, натуральні виплати) характеризують пряму вартість праці (на відміну від інших груп, які можна вважати непрямими витратами на робочу силу).
I. Пряма заробітна плата:
1.1. Основна заробітна плата почасових (включаючи, також премії за відповідальність, доплати за бруд, небезпека і незручності, грошові компенсації за їжу, сендвічі і т.п., виплати по системі гарантованої зарплати, доплата по прожитковому мінімуму і інші регулярні доплати, що розглядаються як прямі зарплати та оклади);
1.2. Стимулюючі доплати почасових;
1.3. Заробітки відрядників (Виключаючи понаднормові доплати);
1.4. Доплати за понаднормову роботу, нічну зміну і роботу у вихідний день.
II. Оплата невідпрацьованого часу:
2.1. Щорічна відпустка, інший оплачувана відпустка, включаючи відпустку за вислугу років;
2.2. Державні та інші визнані свята;
2.3. Інша оплачуване час відсутності (наприклад, народження або смерть членів сім'ї, одруження службовців, функції номінальної посади, профспілкова діяльність);
2.4. Вихідна допомога, остаточний розрахунок, де вони не вважаються витратою на соціальне забезпечення (В іншому випадку вони кваліфікуються за п. VI (V).
III. Преміальні і грошові винагороди:
3.1. Премія в кінці року і сезонні премії;
3.2. Премії по участі в прибутках;
3.3. Додаткові виплати до відпустки понад звичайну оплати відпустки та інші премії та грошові винагороди.
IV. Їжа, питво, паливо і інші виплати в натуральній формі.
V. Вартість житла для робітників, що надається роботодавцями:
5.1. Вартість житла - власності установи;
5.2. Вартість житла, не що є власністю установи (дотації, субсидії тощо);
5.3. Інші види вартості житла.
VI. Витрати роботодавців на соціальне забезпечення:
6.1. Встановлені законом виплати на соціальне забезпечення (за програмами, що охоплює: старість, інвалідність і втрату годувальника; хвороба, материнство; виробничі травми; безробіття; допомоги по багатосімейних);
6.2. Виплати по приватним програмами соціального забезпечення та соціального страхування по колективному договором, контрактом або необов'язкові (за програмами, що охоплює: старість, інвалідність і втрату годувальника; хвороба, материнство; виробничі травми; безробіття; допомоги по багатосімейних);
6.3. (А) Прямі виплати службовцям, пов'язані з їх відсутністю на роботі через хворобу, материнства або виробничої травми, з метою компенсації втрат у заробітку; (б) інші прямі виплати службовцям, що розглядаються як соціальні страхові посібники;
6.4. Вартість догляду за хворими та медичного обслуговування;
6.5. Вихідна допомога і остаточний розрахунок, де вони вважаються витратою на соціальне забезпечення.
VII. Вартість професійного навчання (включаючи також плату за навчання та інші виплати за послуги інструкторів з боку, навчальних закладів, за навчальний матеріал, відшкодування робочим плати за навчання тощо).
VIII. Вартість культурно-побутового обслуговування: відмінна від зарплати і окладів персоналу, забезпечує послуги, наприклад амортизація ремонту і профілактики будівель і обладнання та інша вартість, мінус дотації, податкові знижки і т.п., отримані від державних властей і від робітників. Капіталовкладення, зроблені протягом року, виключаються.
8.1. Вартість утримання їдальнею на підприємстві та інші послуги з харчування;
8.2. Вартість освітніх, культурних, відновних та пов'язаних з цим засобів обслуговування та послуг;
8.3. Субсидії кредитним спілкам та витрати на аналогічні послуги для працівників.
IX. Інші витрати на робочу силу.
X. Податки, розглядаються як вартість праці.
Витрати на робочу силу, не відносяться до перерахованих в класифікації зведеним групам, показуються в окремій групі як інші витрати. До них рекомендується відносити наступні витрати, пов'язані з використанням найманої праці:
- командировочні витрати за час службових відряджень (без сут.);
- відшкодування витрат, пов'язаних з переведенням, направленням та прийомом на роботу в інші місцевості;
- вартість виданого спецодягу, спецвзуття та т.п.
При цьому питання віднесення до зведеної групі IX таких витрат, як командировочні, спецодяг та деякі інші, є спірним, оскільки висловлюється думка, що дані витрати знаходяться на кордоні між витратами на робочу силу і накладними витратами підприємств.
Російська класифікація витрат на робочу силу, яка використовується в російському обстеженні, відрізняється від Міжнародної стандартної класифікації не тільки назвами розділів, але й елементами витрат. Витрати підприємства на робочу силу включають суму винагород у грошовій і натуральній формах за виконану роботу і додаткові витрати, які несли підприємства (організації) протягом року.
Витрати на робочу силу складаються з наступних складових:
1. Оплата за відпрацьований час (Пряма заробітна плата):
1.1. Заробітна плата, нарахована працівникам за тарифними ставками і окладами за відпрацьований час.
1.2. Заробітна плата, нарахована за виконану роботу за відрядними розцінк...
