Федеральне агентство з освіти Російської Федерації
Челябінський державний університет
Інститут економіки, галузей, бізнесу і адміністрування
Реферат
по предмету: Правове забезпечення економіки
на тему: В«Заробітна плата та нормування праці, гарантії і компенсації
Зміст
1. Заробітна плата та нормування праці
2. Гарантії і компенсації
Список літератури
1. Заробітна плата та нормування праці
Заробітна плата (оплата праці працівника) - Винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також компенсаційні виплати (доплати і надбавки компенсаційного характеру, в тому числі за роботу в умовах, що відхиляються від нормальних, роботу в особливих кліматичних умовах і на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та інші виплати компенсаційного характеру) і стимулюючі виплати (доплати і надбавки стимулюючого характеру, премії та інші заохочувальні виплати).
Мінімальна заробітна плата (мінімальний розмір оплати праці) - встановлюваний федеральним законом розмір місячної заробітної плати за працю некваліфікованого працівника, повністю відпрацьованого норму робочого часу при виконанні простих робіт в нормальних умовах праці. У величину мінімального розміру оплати праці не включаються компенсаційні, стимулюючі і соціальні виплати.
Виплата заробітної плати проводиться у грошовій формі у валюті Російської Федерації (в рублях).
Відповідно до колективним договором або трудовим договором за письмовою заявою працівника оплата праці може здійснюватися й в інших формах, що не суперечать законодавству Російської Федерації і міжнародних договорів Російської Федерації. Частка заробітної
плати, виплачуваної в негрошовій формі, не може перевищувати 20 відсотків від нарахованої місячної заробітної плати.
Виплата заробітної плати в бонах, купонах, у формі боргових зобов'язань, розписок, а також у вигляді спиртних напоїв, наркотичних, отруйних, шкідливих та інших токсичних речовин, зброї, боєприпасів та інших предметів, щодо яких встановлено заборони чи обмеження на їх вільний обіг, не допускається.
Заробітна плата кожного працівника залежить від його кваліфікації, складності виконуваної роботи, кількості і якості витраченої праці і максимальним розміром не обмежується.
Забороняється яка б то не було дискримінація при встановлення та зміну умов оплати праці.
Мінімальний розмір оплати праці встановлюється одночасно на всій території Російської Федерації федеральним законом і не може бути нижче розміру прожиткового мінімуму працездатного населення.
Мінімальний розмір оплати праці, встановлений федеральним законом, забезпечується:
організаціями, що фінансуються з федерального бюджету, - за рахунок коштів федерального бюджету;
організаціями, що фінансуються з бюджетів суб'єктів Російської Федерації, - за рахунок коштів бюджетів суб'єктів Російської Федерації;
організаціями, що фінансуються з місцевих бюджетів, - за рахунок коштів місцевих бюджетів;
іншими роботодавцями - за рахунок власних засобів.
Місячна заробітна плата працівника, відпрацьованого за цей період норму робочого дня і виконав норми праці (трудові обов'язки), не може бути нижче мінімального розміру оплати праці.
Заробітна плата працівнику встановлюється трудовим договором у відповідності з діючими в даного роботодавця системами оплати праці.
Системи оплати праці, включаючи розміри тарифних ставок, окладів (посадових окладів), доплат і надбавок компенсаційного характеру, в тому числі за роботу в умовах, що відхиляються від нормальних, системи доплат і надбавок стимулюючого характеру і системи преміювання, встановлюються колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами відповідно до трудовим законодавством і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права.
Локальні нормативні акти, що встановлюють системи оплати праці, приймаються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників.
Умови оплати праці, визначені трудовим договором, не можуть бути погіршені в порівнянні з встановленими трудовим законодавством та іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, колективним договором, угодами, локальними нормативними актами.
При виплаті заробітної плати роботодавець зобов'язаний у письмовій формі сповіщати кожного працівника про складові частини заробітної плати, належної йому за відповідний період, розмірах і підставах зроблених утримань, а також про загальну грошову суму, що підлягає виплаті.
Форма розрахункового листка затверджується роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників у порядку, встановленому статтею 372 цього Кодексу для прийняття локальних нормативних актів.
Заробітна плата виплачується працівникові, як правило, у місці виконання ним роботи або перераховується на вказаний працівником рахунок у банку на умовах, визначених колективним договором або трудовим договором.
Місце і строки виплати заробітної плати в негрошовій формі визначаються колективним договором або трудовим договором.
Заробітна плата виплачується безпосередньо працівнику, за винятком випадків, коли інший спосіб виплати передбачається федеральним законом або трудовим договором. Заробітна плата виплачується не рідше ніж кожні півмісяця в день, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, трудовим договором.
Для окремих категорій працівників федеральним законом можуть бути встановлені інші строки виплати заробітної плати.
При збігу дня виплати з вихідним або неробочим святковим днем ​​виплата заробітної плати провадиться напередодні цього дня.
Утримання із заробітної плати працівника для погашення його заборгованості роботодавцю можуть здійснюватися:
для відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок заробітної плати;
для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого в зв'язку зі службовим відрядженням або переведенням на іншу роботу в іншу місцевість, а також в інших випадках;
для повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок, а також сум, зайво виплачених працівнику, в разі визнання органом по розгляду індивідуальних трудових спорів провини працівника у невиконанні норм праці (частина третя статті 155 цього Кодексу) або просте (частина третя статті 157 цього Кодексу);
при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав щорічну оплачувану відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Відрахування за ці дні не виробляються, якщо працівник звільняється з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 77 або пунктами 1, 2 або 4 частини першої статті 81, пунктах 1, 2, 5, 6 і 7 статті 83 цього Кодексу.
Роботодавець вправі прийняти рішення про утримання з заробітної плати працівника не пізніше одного місяця з дня закінчення строку встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або неправильно нарахованих виплат за умови, якщо працівник не оспорює підстав і розмірів утримання. Заробітна плата, зайво виплачена працівнику (в тому числі при неправильному застосуванні трудового законодавства чи інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права), не може бути з нього стягнена, за винятком випадків:
рахункової помилки;
якщо органом по розгляду індивідуальних трудових суперечок визнана вина працівника у невиконанні норм праці (частина третя статті 155 цього Кодексу) або просте (частина третя статті 157 цього Кодексу);
якщо заробітна плата була зайво виплачена працівнику у зв'язку з його неп...
